Рішення № 10822073, 05.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.10                                                                                 Справа № 5/5

За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго”, м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 3779 642 грн. 80 коп.

Суддя Васильченко Т.В.

представники сторін:

від позивача - Татусь О.А. дов. №7/80 від 11.01.10

від відповідача - Забудько О.В., дов. № 2 від 04.01.2010,

Суть спору: Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з комунального підприємства “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" заборгованості за поставлений протягом січня 2009 – квітня 2009 природний газ за договором №06/08-1730 ТЕ-20 від 29.09.2008 в сумі 2903235,52 грн., пені в сумі 298651,99 грн., втрат від інфляції в сумі 436929,12 грн. та 3% річних в сумі 140826,17 грн.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач, у відзиві №554 від 06.07.2010р. позов в частині стягнення 2903235,52 грн. основного боргу визнав в повному обсязі, а в частині стягнення неустойки просить суд зменшити суму, що підлягає стягненню, оскільки основним споживачем цієї теплової енергії є населення м. Ровеньки.

Позивач, в судовому засіданні 22.07.2010р., подав заперечення на відзив відповідача в частині зменшення розміру неустойки, посилаючись на те, що згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати розмір неустойки лише у виняткових випадках, які відсутні в даному випадку.

В судовому засіданні 22.07.2010р., на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 05.08.2010р. до 11 год. 00 хв.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши надані докази, у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в

29 вересня 2008 року дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач, постачальник) та комунальне підприємство “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" (відповідач, покупець) уклали договір №06/08-1730 ТЕ-20 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в договорі та додаткові угоді №2 (п. 1.1).

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили обов'язок покупця надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та встановили, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.6.1).

Згідно п.6.1 договору № 06/08-1730 ТЕ-20 від 29.09.2008 року оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування до 20 та 30(31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі актів приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов вказаного договору, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ для потреб населення за період з січня 2009 року по квітень 2009 року на загальну суму 4714152,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками і не оспорено відповідачем.

Натомість, відповідачем оплата за поставлений позивачем газ здійснювалася несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений газ у розмірі 2903235 грн. 52 коп., розмір якої підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та визнається відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті отриманого газу встановлений судом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 2903235 грн. 52 коп. основного боргу, який доведений матеріалами справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись протягом січня –квітня 2009 у загальному розмірі 436929 грн. 12 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 140826 грн. 17 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Сторони в пункті 7.2 договору визначили, що у разі невиконання відповідачем умов укладеного договору він зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Умовами пункту 7.10 договору сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 298651 грн.99 коп.

Розрахунок пені є таким, що відповідає приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідачем заявлене письмове клопотання щодо зменшення розміру пені на підставі приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов’язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З урахуванням викладеного суд вважає за доцільне зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми пені на 10%, а саме до 268786 грн. 79 коп.

Задовольняючи клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, суд виходить з того, що основним споживачем теплової енергії є населення м. Ровеньки, яке надані послуги відповідачем оплачує несвоєчасно та не у повному обсязі. Так, на час розгляду судом даної справи борг споживачів за послуги з теплозабезпечення перед відповідачем становить 2812,6 тис. грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягає задоволенню частково, у сумі 268786 грн. 79 коп., з покладенням на відповідача у цій частині судових витрат.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зменшення належної до стягнення з відповідача суми пені та з віднесенням на відповідача судових витрат у справі відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України..

У судовому засіданні за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Ровенькитеплокомуненерго», кв. Шахтарський, м.Ровеньки Луганської області, код 35100378 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м.Київ, код 31301827, заборгованість в сумі 2903235 грн. 52 коп., пеню в сумі 268786 грн. 79 коп., інфляційні нарахування в сумі 436929 грн. 12 коп., 3% річних в сумі 140826 грн. 17 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 25500 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення –09.08.2010.

Суддя Т.В.Васильченко