Рішення № 10820533, 27.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.10р.Справа № 6/94-10 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "МАРТЕКС", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента", м. Дніпропетровськ

відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства "ТОРЕЛАСТ", м. Слов'янськ, Донецька область

про стягнення 296 971, 31 грн.

та

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "ТОРЕЛАСТ", м. Слов'янськ, Донецька область

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "МАРТЕКС",

м. Дніпропетровськ

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента", м. Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним

та

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "ТОРЕЛАСТ", м. Слов'янськ, Донецька область

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "МАРТЕКС",

м. Дніпропетровськ

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента", м. Дніпропетровськ

про тлумачення змісту договору

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - Сальник М.А., довіреність б/н від 25.01.2010р.; Сидорук І.А., довіреність б/н від 25.01.2010р.

від відповідача-1 - не з'явився

від відповідача-2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява, з урахуванням уточнень, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рента", м. Дніпропетровськ-далі по тексту-Відповідача-1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Мартекс", м. Дніпропетровськ-далі по тексту-Позивача суми поруки за договором поруки №216-ПОР/01 від 05.05.2008р. за порушення Відкритим акціонерним товариством "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ", м. Слов’янськ-далі по тексту-Відповідачем-2 своїх зобов’язань за договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р. в розмірі 1000,00 грн.; - з Відповідача-2 –228643,80 грн. (0,2% за кожний день користування товарним кредитом) + 9396,32 грн. (3% річних) + 39987,20 грн. (сума індексації у зв’язку з інфляцією) = 278027,32 грн. –1000,00 (сума, яка підлягає виконанню з боку Поручителя (ТОВ "Рента")) = 277027,32 грн. –за договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р.

Додатково позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з Відповідача-2 на користь позивача 2969,72 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 29697,13 грн. витрат, пов’язані з оплатою послуг адвоката, посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини Відповідача-2.

01.04.2010р. представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів даної справи.

01.04.2010р. судом зареєстровано клопотання відповідача-1, у якому ТОВ "Рента" зазначає, що погоджується із заявленими до нього позовними вимогами у повному обсязі, та просить суд розглянути дану справу за відсутності ТОВ «Рента».

20.04.2010р. ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (далі-зустрічна позовна заява 1) до ТОВ "ТГ "Мартекс" (Відповідач-1), ТОВ "Рента" (Відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки №216-ПОР/01 від 05.05.2008р., яка мотивована тим, що вказаний договір поруки безумовно стосується прав та обов’язків Відповідача-2 та цей договір підлягає визнанню недійсним у зв’язку з тим, що на момент укладення договору поруки договір поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р. був таким, що не відбувся, зобов’язань по договору ще не виникло, а тому порука, як додаткове та похідне зобов’язання, є недійсною. Крім цього, позивач за зустрічним позовом посилається й на те, що договір поруки в порушення вимог діючого законодавства не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

21.04.2010р. Відповідачем-2 за первісним позовом було надано письмовий відзив на позовну заяву ТОВ "ТГ "Мартекс", у якому ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на: - постачання продукції відбувалось не на підставі належним чином укладеного договору, а згідно окремих видаткових накладних, що виключає можливість застосування до зобов’язань, що виникли на підставі постачання продукції за окремими видатковими накладними, умов неукладеного договору №216-ПР/73 від 25.03.2008р. (в редакції додаткової угоди №1 від 05.05.2008р.); - договір поставки, в редакції додаткової угоди №1 від 05.05.2008р., не встановлює початку перебігу строку наданої відстрочки платежу, а відтак і строків або терміну виконання обов’язків по оплаті продукції; - в договорі не зазначається про укладення договору поставки на умовах товарного кредиту; - договір поруки, укладений між ТОВ "ТГ "Мартекс" та ТОВ "Рента" є не чинним.

19.05.2010р. ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (далі-зустрічна позовна заява 2) до ТОВ "ТГ "Мартекс", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Рента", про надання тлумачення п. 5.1 укладеного між ТОВ "ТГ "Мартекс" та ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" договору поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р. в редакції п. 5.1.1 додаткової угоди №1 від 05.05.2008р. та про вирішення, що вказаним пунктом не визначений строк (термін) виконання зобов’язання з оплати поставленої продукції.

27.05.2010р. судом були зареєстровані пояснення позивача за первісним позовом, у яких ТОВ "ТГ "Мартекс" просить суд прийняти рішення, яким задовольнити первісний позов у даній справі в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви, посилаючись на те, що: - 05.05.2008р. між сторонами договору підписано додаткову угоду №1 до договору №216-ПР/73 від 25.03.2008р., що є його невід’ємною частиною, всі поставки здійснені на підставі цього договору, що підтверджується розрахунковими накладними, підписаними обома сторонами, крім цього, про погодження строку поставки, найменування (номенклатури та асортименту) та кількості продукції свідчать підписи Відповідача за первісним позовом на укладених документах та відсутність будь-яких письмових претензій та зауважень з боку ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ"; - сторони договору поставки визначили, що строк відстрочки платежу за товар становить 7 календарних днів, який починає свій перебіг з наступного дня після здійснення поставки, що відповідно до приписів чинного законодавства є товарним кредитом, тобто строк відстрочки платежу та товарний кредит в даному випадку є тотожними поняттями, при цьому відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% за кожен день користування нараховуються тільки у разі порушення з боку покупця термінів оплати за поставлений товар (тобто несплати за товар у строк наданої відстрочки), про що Відповідачу-2 було відомо та погоджено ним при підписанні договору поставки; - порядок та форма укладеного договору поруки, який оскаржується ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ", відповідає вимогам діючого законодавства, а твердження Відповідача-2 за первісним позовом про фіктивність договору поруки №216-ПОР/01 від 05.05.2008р. не відповідають дійсності та основуються на власних переконаннях, не підтверджених жодними доказами.

27.05.2010р. ТОВ "ТГ "Мартекс"було подано відзив на зустрічний позов, у якому Відповідач-1 за зустрічним позовом просив суд відмовити ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" у задоволенні зустрічного позову у даній справі та задовольнити первісний позов, зазначаючи при цьому, що зміст договору поставки жодного разу не оскаржували, а ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" приймав на підставі даного договору товар, що свідчить про те, що відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України договір поставки укладений у передбаченому законом порядку та формі з досягненням згоди між сторонами щодо усіх його істотних умов. Крім цього, у відзиві на зустрічний позов ТОВ "ТГ "Мартекс" посилається на приписи господарського та цивільного законодавства, серед яких відсутні норми, які б зобов’язували Кредитора (ТОВ "ТГ "Мартекс") обов’язково повідомляти Боржника (ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ") про укладення договору поруки або наміру укласти такий договір. До того ж, укладений договір поруки жодним чином не порушив прав Позивача за зустрічним позовом і не позбавив його можливості виконати свої зобов’язання за основним договором поставки, оскільки ТОВ "Рента" виступило тільки як солідарний поручитель ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" перед ТОВ "ТГ "Мартекс".

27.05.2010р. судом були зареєстровані додаткові пояснення Відповідача-2 за первісним позовом, у яких ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" наголошує на неукладеності договору поставки, оскільки не були погоджені істотні умови господарського договору, проте не заперечує факт отримання товару від ТОВ "ТГ "Мартекс".

22.06.2010р. Відповідачем-1 за первісним позовом було подане клопотання, у якому ТОВ "Рента" зазначало про те, що отримало уточнення позовних вимог ТОВ "ТГ "Мартекс" та погоджується із заявленими до ТОВ "Рента" вимогами, а також –зустрічні позовні заяви ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ", які Відповідач-1 вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім цього, ТОВ "Рента" просило суд розглянути дану справу без участі Відповідача-1.

05.07.2010р. судом були зареєстровані доповнення до відзиву ТОВ "ТГ "Мартекс" на зустрічну позовну заяву, у яких позивач за первісним позовом посилався на рішення Господарського суду у аналогічній справі про визнання недійсними договорів поруки, укладених між ТОВ "ТГ "Мартекс" та ТОВ "Рента", та згідно з цим рішенням у задоволенні позову відмовлено за відсутністю підстав для визнання договорів поруки недійсними. Відповідач-1 за зустрічним позовом просив суд долучити до матеріалів даної справи належним чином оформлену копію вказаного рішення з метою повного та об’єктивного розгляду господарського спору, яка й була долучена судом до матеріалів справи.

05.07.2010р. Відповідачем-2 були подані додаткові заперечення на позов, у яких зазначається про те, що вимога одночасного стягнення процентів, встановлених п. 5.1.2 додаткової угоди та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, за будь-яких підстав є безпідставною, оскільки встановлює подвійний обов’язок сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами в різних розмірах. Крім цього, Відповідач-2 за первісним позовом вважає необґрунтованими витрати, які заявлені Позивачем як витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, оскільки відсутні докази на підтвердження розумності витрат на їх оплату у розмірі 29697,13 грн., що становить 10% від суми позову.

В період з 01.04.2010р. по 22.07.2010р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.

За письмовою заявою сторін строк вирішення спору продовжений до 30.07.2010р.

22.07.2010р. справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2008р. між ТОВ "ТГ "Мартекс" (Постачальник) та Відповідачем-2 (Покупець) було укладено договір поставки №216-ПР/73, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти та сплатити продукцію, іменовану у подальшому товар, у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов даного договору та Додатків до нього, які є його невід’ємною частиною, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем на вимоги суду в судове засідання для огляду та залучених у копіях до матеріалів справи, та не оспорюється відповідачами.

Відповідно до п. 5.1 договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.05.2008р.) товар за даним Договором продається з відстрочкою платежу на 7 календарних днів, якщо інше не зазначено у відповідній Специфікації.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 265 ГК України.

          Вищевказаний договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії цього договору, а саме 05.05.2008р. сторонами були укладено Додаткову угоду №1 до договору №216-ПР/73 від 25.03.2008р., яка також підписана без зауважень та скріплена печаткою, і по своїй правовій природі, укладений між сторонами договір є договором поставки, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем на вимоги суду в судове засідання для огляду та залучених у копіях до матеріалів справи, та не оспорюється відповідачами.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що сторонами були підписані специфікації на поставку кожної партії товару, копії яких додані до матеріалів справи. В специфікаціях зазначено найменування товару, кількість, ціна, строки поставки.

          Частиною 6 ст. 265 ГК України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору Позивач на підставі довіреностей, по видаткових накладних, поставив Відповідачу-2 обумовлений сторонами товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи. Всього поставлено товар на суму 2283500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем на вимоги суду в судове засідання для огляду та залучених у копіях до матеріалів справи, та не оспорюється відповідачами.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язується оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Умовами договору поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р. передбачене право покупця на відстрочення кінцевого розрахунку за певний процент, що відповідно до пп. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є товарним кредитом. Тобто, під товарним кредитом сторони розуміють товар, який передається постачальником у власність покупця на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк і строк товарного кредиту ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" за укладеним договором поставки складав або 7, або 14 календарний день, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем на вимоги суду в судове засідання для огляду та залучених у копіях до матеріалів справи, та не оспорюється відповідачами.

Відповідно до платіжних документів про здійснення оплати Відповідачем-2 отриманого товару, копії яких додані до матеріалів справи, отриманий товар оплачений у повному обсязі лише 04.02.2009р. і ця оплата була здійснена із порушенням встановлених відповідними специфікаціями строків, у зв’язку з чим Позивачем були нараховані проценти за користування товарним кредитом.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов’язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 694 ЦК України користування грошовими коштами розглядається в цілому як грошовий борг покупця перед продавцем за отримані товари без фактичної передачі коштів у користування. Тобто, в борг включаються і власні грошові кошти боржника, що належать до сплати. До того ж, правова природа процентів за користування чужими грошовими коштами відрізняється від правової природи пені і стягнення цих процентів не належить до пені чи до процентів як виду цивільно-правової відповідальності.

Згідно з п. 5.1.2 договору поставки (з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.05.2008р.) у разі несвоєчасної сплати товару у відповідності з п. 5.1 даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються відсотки за чужими грошовими коштами по ставці 0,2% за кожний день користування, яка здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи 11.10.2008р. позивачем було надіслано на адресу Відповідача-2 вимогу щодо сплати, зокрема, відсотків за користування товарним кредитом за прострочку оплати отриманого товару, докази якої містяться у матеріалах даної справи.

          Відповідно до обставин, які було встановлено судом під час розгляду даної справи, 05.05.2008р. Позивачем (Кредитор) був укладений договір поруки №216-ПОР/01 з ТОВ "Рента" (Поручитель), згідно з яким Поручитель зобов’язується перед Кредитором солідарно відповідати за виконання ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" (Боржник) зобов’язань перед ТОВ "ТГ "Мартекс" за договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору поруки зобов’язаннями за цим договором є: - зобов’язання Боржника перед Кредитором по сплаті за поставлену продукції у кількості, асортименті, по ціні та в строки передбаченими договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р.; - зобов’язання Боржника перед Кредитором по сплаті відсотків за користування чужими коштами по ставці 0,2 відсотків за кожний день користування, відповідно до п. 5.1.2 договору поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р.; - зобов’язання Боржника перед Кредитором по сплаті пені і штрафних санкцій відповідно до розділу 8 договору поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Пунктом 3.1 договору поруки №216-ПОР/01 від 05.05.2008р. передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов’язань боржником, згідно Основного договору (в даному випадку договору поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р.) у сумі, що дорівнює 1000,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань за Основним договором (договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р.).

На виконання умов цього договору 11.10.2008р. Відповідача-1 –ТОВ "Рента", який виступає поручителем за Відповідача-2, шляхом направлення на адресу поштового листа було повідомлено про порушення ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" своїх зобов’язань за договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р. та висунуто вимогу про сплату суми поруки у розмірі 1000,00 грн.

          У зв’язку з тим, що повне погашення основної заборгованості за поставлений товар здійснене 04.02.2010р., а відповідно до п. 11.1 договору поставки договір в частині розрахунків діє до повного виконання покупцем своїх зобов’язань за цим договором, Позивачем 01.02.2010р. були направлені відповідні повторні вимоги на адресу відповідачів, що підтверджується матеріалами даної справи, які станом на день звернення до суду відповідачами виконані не були.

          Матеріали справи та фактичні обставини справи свідчать про те, що Відповідачем-2 порушено строк товарного кредиту, передбаченого сторонами у відповідних специфікаціях, і, надавши належну правову оцінку розрахунку суми товарного кредиту, яка підлягає стягненню, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" суми відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 227643,80 грн.

          Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження Відповідача-2 про необґрунтованість нарахування відсотків за користування товарним кредитом є безпідставним, оскільки, підписуючи договір поставки та додаткову угоду до нього, скріплюючи їх печаткою, та фактично виконуючи вказаний договір, Відповідач-2 у відповідності до ст. 181 ГК України погодився з його умовами, у тому числі і з умовою, що товар продається з відстрочкою платежу, тобто на умовах товарного кредиту.

          Додатково Позивач просить суд стягнути з Відповідача-2 39987,20 грн. інфляційних витрат за прострочку повернення товарного кредиту та 9396,32 грн. –сума трьох відсотків річних з простроченої суми.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ викладені в листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р.

          Як вбачається з вищевикладених рекомендацій в разі якщо оплата здійснена до 15 числа поточного місяця, то відповідно інфляція нараховується за відповідний місяць за мінусом здійсненої оплати, а якщо після 15 числа місяця, то інфляція нараховується за весь місяць без врахування оплати.

          Таким чином, проаналізувавши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми індексації у зв’язку з інфляцією у розмірі 39987,20 грн. та суми трьох процентів річних у розмірі 9396,32 грн.

          Приймаючи до уваги обставини, які було встановлено судом під час розгляду даної справи та підтверджено належними доказами, норми чинного законодавства, а також те, що Відповідач-2 в порушення вимог діючого законодавства взяті на себе зобов’язання за договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р. не виконав, а саме не розрахувався своєчасно за отриманий товар, а Відповідач-2 –не виконав зобов’язання, передбачені договором поруки №216-ПОР/01 від 05.05.2008р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, не протирічать чинному законодавству України, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору поруки №216-ПОР/01 від 05.05.2008р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Як випливає із ст. 553 ЦК України договір поруки є двостороннім право чином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов’язків боржника. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Укладення поряд із основним договором окремого договору поруки між кредитором і поручителем, що існує поряд із основним не суперечить ЦК України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, а також висновку суду про обґрунтованість вимог первісного позову, суд відхиляє посилання позивача за зустрічним позовом на недійсність спірного договору поруки, оскільки цей договір укладений окремим договором, порядок та форма якого відповідає встановленим вимогам, не позбавляє можливості покупця –ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" –виконати свої зобов’язання за основним договором (договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р.), так як ТОВ "Рента" виступило як солідарний поручитель перед кредитором –ТОВ "ТГ "Мартекс", при цьому, укладаючи договір поруки, сторони у відповідності до ст. 6, 553 ЦК України передбачили розмір відповідальності поручителя перед кредитором, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог зустрічного позову 1.

Щодо зустрічної позовної заяви 2, то слід зазначити, що у розумінні статті 213 ЦК України не допускається часткове тлумачення договору. У Господарського суду відсутні повноваження щодо надання тлумачень окремим пунктам договору, який є предметом розгляду за первісним позовом, тобто надання тлумачення пункту договору поставки за своєю суттю є фактичним вирішенням спору у даній справі. За цих підстав зустрічна позовна заява 2 задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги обставини, які було встановлено судом під час розгляду даної справи та підтверджено належними доказами, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення первісного позову та про відмову у зустрічній позовній заяві 1, 2.

В позовній заяві Позивач вказує на той факт, що для захисту своїх прав та законних інтересів ТОВ "ТГ "Мартекс" (Замовник) звернулося до адвоката –Гладія О.В. (Адвокат), з яким було укладено договір №25/01/10-01 від 25.01.2010р. про надання юридичної допомоги. Крім цього, 02.03.2010р. між цими сторонами було підписано Специфікацію №2, згідно з якою Адвокат у відповідності до обумовленим сторонами дорученням веде претензійну роботу на підставі матеріалів, які надає Замовник, і представляє у передбаченому порядку інтереси Замовника в судах України та інших органах по відношенню до ВАТ "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ", при цьому Адвокат зобов’язується надавати правову допомогу у обсязі та на умовах, передбачених Договором №25/01/10-01 від 25.01.2010р., використовує усі засоби віднесення сум судових витрат, які підлягають оплаті за послуги за послуги Адвоката, на винну сторону. Вартість послуг Адвоката становить 10% від суми позову, а саме 29697,13 грн.

          Під час розгляду даної справи Позивачем були надані докази в підтвердження виконання сторонами умов вищевказаного договору, а саме належним чином оформлені копії документів: договір №25/01/10-01 від 25.01.2010р., Специфікація №2 від 02.03.2010р., акт виконаних робіт №3260410 від 26.04.2010р., платіжне доручення №265 від 27.04.2010р., які містяться в матеріалах справи, але, приймаючи до уваги неспіврозмірність суми адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд вважає за доцільне і розумне знизити суму адвокатських послуг до 5000,00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 49 ГПК України судові витрати у справі у вигляді 2780,27 грн. держмита, 236,00 грн. –інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на Відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, р/р 26007001300346 в ПАТ "АктаБанк", МФО 307394, ЄДРПОУ 31792822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Мартекс" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, р/р 26003001300027 в ПАТ "АктаБанк", МФО 307394, ЄДРПОУ 33771647) суму поруки за договором поруки №216-ПОР/01 від 05.05.2008р. за порушення Відкритим акціонерним товариством "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" своїх зобов’язань за договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р. в розмірі 1000,00 грн., видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Слов’янський завод "ТОРЕЛАСТ" (84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Під’їзна, 3, р/р 26007190033001 в Краматорській філії КБ "Приватбанк", МФО 335548, ЄДРПОУ 00300363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Мартекс" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, р/р 26003001300027 в ПАТ "АктаБанк", МФО 307394, ЄДРПОУ 33771647) за договором поставки №216-ПР/73 від 25.03.2008р. суму заборгованості в розмірі 277027,32 грн., з яких сума відсотків за користування чужими грошовими коштами –227643,80 грн., сума 3% річних –9396,32 грн., сума індексації у зв’язку з інфляцією –39987,20 грн., 2780,27 грн. державного мита, 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5000,00 грн. –витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, видати наказ.

В решті позову відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви 1, 2 - відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.О. Коваленко Рішення підписано 27.07.2010р.