Рішення № 108148449, 26.12.2022, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2331/22

Провадження № 2/206/883/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2022 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

Між позивачем та відповідачем 21.08.2008 було укладено кредитний договір № DNI0GA0000000007. Відповідно до укладеного кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 46597,23 долари США на термін до 21.08.2023, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач зобов`язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами, відповідно до умов кредитного договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за укладеним кредитним договором не виконала. Враховуючи викладене, відповідач за період з 21.07.2019 по 13.07.2022 має сплатити суму, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 3431,56 доларів США 3% річних від простроченої суми, що за курсом НБУ від 13.07.2022 становить 100373,13 грн. Вказану суму позивач просить стягнути на свою користь з позивача (а.с. 1-2).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

10.08.2022 представником позивача подано дану позовну заяву з додатками. Разом з позовною заявою подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 1-26).

24.10.2022 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.11.2022 (а.с. 30).

07.11.2022 відкладено розгляд справи на 28.11.2022 у зв`язку із неявкою сторін (а.с. 32).

28.11.2022 судове засідання відкладено на 26.12.2022 у зв`язку з неявкою сторін (а.с. 37).

У судові засідання призначені 07.11.2022, 28.11.2022 та 26.12.2022 відповідач, повідомлена про дату та час судового засідання, не з`явилась, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.08.2008 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № DNI0GA0000000007.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти на строк з 21.08.2008 по 21.08.2023 включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 46597,24 доларів США на наступні цілі: 40088,89 доларів США на споживчі цілі, з них 38500 доларів США на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, а також 1155 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту; 231,41 долари США для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту; 202,48 доларів США для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту; 6508,35 доларів США на сплату страхових платежів у випадках, передбаченим кредитним договором, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагорода за проведення додаткового моніторингу, відповідно до умов кредитного договору. Періодом сплати вважати з 21 по 28 число кожного місяця.

Погашення за указаним кредитним договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_1 повинна надавати позивачу кошти (щомісячний платіж) у сумі 684,76 доларів США, згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, відсоткам, винагороди, комісії.

Відповідно до п. 8.1.1. ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит згідно порядку та в строки, які визначені в п. 8.1 Кредитного договору. Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, визначеного в абз. 1 п. 8.1 Кредитного договору.

Згідно до п. 8.1.2. у разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1. на 120 календарних днів сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) в останній день місяця, в якому відбулось порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Відповідно до п. 8.3 Кредитного договору, забезпеченням виконання ОСОБА_1 зобов`язань за даним Кредитним договором виступає іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 8.4 Кредитного договору, при порушенівідповідачем зобов`язаньіз погашеннякредиту, ОСОБА_1 ,сплачує банкупеню урозмірі 0,15%від сумипростроченої заборгованостіпо кредитуза кожнийдень прострочки,але неменше 1грн. (а.с. 11-14).

Крім того, між позивачем та відповідачем було узгоджено загальну вартість кредиту, графік погашення кредиту (а.с. 14-16).

Позивачем було надано розрахунок заборгованості за договором № DNI0GA0000000007 від 21.08.2008 станом на 13.07.2022.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов`язання міститься в ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк,встановлений договоромабо законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України поширюються як на договірні, так і на недоговірні грошові зобов`язання незалежно від підстав їх виникнення, позаяк ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України, а тому, приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої ЦК України (аналогічна правова позиція міститься в п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Тобто, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Отже, якщо винесено судове рішення про стягнення з боржника коштів та воно фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з останнього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено кредитний договір № DNI0GA0000000007 21.08.2008.

Даним кредитним договором сторонами узгоджено, що відповідач зобов`язалась надати позивачу кредитні кошти по 21.08.2023 включно.

Таким чином, станом на теперішній час, узгоджена дата повернення відповідачем кредитних коштів не настала та, відповідно, відсутнє судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінкаборжника неможе бутиодночасно правомірноюта неправомірною,то регулятивнанорма частинипершої статті1048ЦК Україниі охороннанорма ч. 2ст. 625цього Кодексуне можутьзастосовуватись одночаснодо однихі тихже правовідносин.Тому заперіод допрострочення боржникапідлягають стягненнюпроценти відсуми позики(кредиту)відповідно доумов договорута ч. 1ст. 1048ЦК Українияк платаза наданупозику (кредит),а заперіод післятакого простроченняпідлягають стягненню річніпроценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, судом встановлено, що сторони кредитного договору погодили розмір щомісячного платежу, розмір відсотків, винагороди, пені тощо, а також, узгодили, що при порушені відповідачем зобов`язань із погашення кредиту, ОСОБА_1 , сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн.

Суд зауважує, що на відмінно від процентів за правомірне користування грошовими коштами, які передбачені для договорів позики у ст. 1048 ЦК України, проценти визначені у ст. 625 ЦК України нараховуються у разі неправомірного користування грошовими коштами, в тому числі у разі прострочення грошового зобов`язання із повернення всієї суми позики.

Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 16.12.2020 по справі № 910/1836/20, від 29.11.2021 у справі № 905/2043/18.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що на теперішній час строк повернення грошового зобов`язання, відповідно до умов кредитного договору наразі не сплинув, а кредитним договором передбачений розмір процентів, тому суд вважає, що позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

При цьому, відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами 2, 3статті 12 ЦПКУкраїни учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з частинами 1, 3статті 13 ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами, встановленимистаттею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 5статті 81 ЦПКУкраїни визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом частини 2статті 77 ЦПКУкраїни предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 207, 509, 524, 526, 533-535, 598, 599, 626, 628, 638, 1050 ЦК України, ст.ст. 2,13,263,264,265,280-283 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВАКОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 стягненнязаборгованості -відмовити повністю.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача.Заяву проперегляд заочногорішення можебути поданопротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Учасниксправи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: К.С.Маштак