Рішення № 10810107, 12.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 серпня 2010 р.           Справа 7/127-10

за позовом: Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ "Вінницький проектний інститут"

до: Приватного підприємства "Архітектурно-проектна майстерня "Ю.Плясовиця"

про стягнення 804897 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

помічник військового прокурора: Москаленко А.О. - посвідчення № 634, видане 14.12.2006 року.

позивача: Копусь С.З. - довіреність б/н від 11.08.2010 року, паспорт серія АА 733397, виданий 16.04.1998 року.

відповідача: Федорчук М.А. - представник за довіреністю б/н від 02.08.2010 року, паспорт серія АА 713448, виданий 11.03.1998 року.

Плясовиця Ю.О. - директор ПП "Архітектурно-проектна майстерня "Ю.Плясовиця", паспорт серія АА 691480, виданий 21.01.1998 року.

інші: Плясовиця В.Ю. - заступник директора, паспорт серія АА 691572, виданий 22.01.1998 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява про стягнення з відповідача 804897,00 грн. заборгованості за виконані роботи по Договору № 111/2007 від 06.12.2007 року.

Ухвалою суду від 30.06.2010 року дану позовну заяву прийнято судом до розгляду та призначено до розгляду на 28.07.2010 року.

В засідання суду 28.07.2010 року відповідач не з'явився, більшість витребуваних судом доказів не подав. При тому, що про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином - ухвалою суду про порушення провадження у справі від 30.06.2010 року, отримання якої підтверджується поштовим повідомленням № 20105962.

26.07.2010 року відповідачем подано відзив в якому останній не заперечує щодо виконання позивачем робіт на підставі договору від 06.12.2007 року № 111/2007 на суму 782897,00 грн.. При цьому відповідач вказує на те, що 21.01.2008 року між ним та ЗАТ "Золоті ворота", яке являлось уповноваженою стороною відповідно до договору про спільну діяльність в будівництві № 243 від 15.11.2007 року ТОВ "Вінницька промислова група" уклали договори підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації № 21-01/08 ВИН та договір підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації № 21-01/08-ВІНЗМ. За посиланням відповідача на виконання вказаних вище договорів ЗАТ "Золоті ворота" в період з 24.01.2008 року по 26.08.2008 року перерахувало на його користь 1105449,00 грн., а він в свою чергу перерахував позивачу грошові кошти в сумі 879720,00 грн.. Також відповідач зазначає, що підтвердженням виконання ним та позивачем усіх робіт передбачених договорами № 21-01/08 ВИН та № 21-01/08-ВІН ЗМ є отримання позитивного висновку державної експертизи та отримання дозволу на проведення будівельних робіт як це передбачено ПКМУ від 31.10.2007 року № 1269 і початок ЗАТ "Золоті ворота" будівництва на будівельному майданчику за адресою: м.Вінниця, вул.Свердлова, 118. В зв'язку з тим, що виконувані позивачем роботи в свою чергу передавались ЗАТ "Золоті ворота" та ТОВ "Вінницька промислова група", які припинили фінансування робіт відповідач просить залучити до участі в справі в якості співвідповідачів ЗАТ "Золоті ворота" та ТОВ "Подільська промислова група" і стягнути з них суму заборгованості.

Також відповідачем 26.07.2010 року подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивоване перебуванням директора на лікарняному.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподання сторонами витребуваних судом доказів та у зв'язку із виниклою необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено до 11.08.2010 року.

06.08.2010 року прокурором у справі подано заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої прокурором заявлено до стягнення, окрім боргу у розмірі 804897,00 грн., пеню в сумі 89076,13 грн. за період з 31.10.2008 року до 02.06.2010 року.

В судовому засіданні 11.08.2010 року оголошено перерву до 12.08.2010 року в зв'язку із поданим відповідачем усним клопотанням мотивованим необхідністю надати обгрунтовані заперечення відносно заяви прокурора про збільшення розміру позовних вимог.

12.08.2010 року відповідачем подано доповнення до відзиву в яких останній частково заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені посилаючись при цьому на ч.2 ст.258 ЦК України (пропуск строку позовної давності) та ст.3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та фактично визнає позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 21541,45 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Військовою прокуратурою Вінницького гарнізону у ході проведення прокурорської перевірки законності здійснення фінансово-господарської діяльності посадовими особами державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницький проектний інститут" виявлено факт неналежного виконання договірних зобов'язань з боку приватного підприємства Архітектурно-проектної майстерні "Ю. Плясовиця" по договору № 111/2007 від 06.12.2007 року на створення (передачу) науково-технічної документації.

Так, 06.12.2007 року між ДП МО України "Вінницький проектний інститут" (Виконавець) та приватним підприємством "Архітектурно-проектною майстернею "Ю.Плясовиця" (Замовник) був укладений Договір № 111/2007 на створення (передачу) науково-технічної документації.

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку науково-технічної продукції по об'єкту: багатоповерховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Свердлова, 118 в м. Вінниці. Розділи КЖ, ОВ, ВК, ЕО, СЗ, ПС.

В п.2.1 Договору сторони погодили, що за виконану науково-технічну продукцію згідно з протоколом про договірну ціну, який є невід'ємною частиною Договору, сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни на створення (передачу) науково-технічної продукції в сумі 1575758,00 грн..

Згідно п.п.2.2, 2.3 Договору до початку робіт Замовник виплачує Виконавцю аванс в розмірі 50 % договірної ціни. При уточненні об'ємів робіт в процесі їх виконання Виконавець корегує їх вартість і представляє Замовнику на затвердження для врахування при остаточних розрахунках.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що остаточна оплата виконаних робіт повинна проводитись не пізніше 30 календарних днів після передачі Замовнику відповідного акту здачі-прийомки робіт.

В п.3.1 Договору встановлено, що при завершенні роботи Виконавець передає Замовнику Акт здачі-приймання науково-технічної продукції з додатком до нього комплекту документації, передбаченої даним договором.

Замовник протягом 15-ти днів із дня одержання акта про приймання робіт, зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт чи направити мотивоване відмовлення від приймання науково-технічної документації, а при невиконанні вказаних умов Виконавець вправі вважати НТП прийнятою (п.п.3.2, 3.3 Договору).

У випадку призупинення (припинення) за вказівкою Замовника робіт, сторони зобов'язані в 5-ти денний термін із дня припинення скласти двосторонній акт про виконаний обсяг НТП (п.3.5 Договору).

16.06.2008 року та 07.07.2008 року між ДП МО України "ВПІ" та ПП "Архітектурно-проектною майстернею "Ю. Плясовиця" укладено додаткові угоди № 3 та № 4 до договору № 111/2007 на створення науково-технічної продукції відповідно до яких збільшено об'єми робіт та їх вартість, зокрема погоджено виконання кошторисної документації на стадії "Р" по розділам ГП, ТХ, АР вартістю 108859,00 грн..

Таким чином загальна вартість робіт, що передбачалось виконати згідно п. 2.1 Договору та додаткових угод № 3 і № 4 до нього, склала 1684617,00 грн. (1575758,00 + 86859 + 22000).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем в підтвердження виконання передбачених договором та додатковими угодами до нього робіт надано акти здачі-приймання вказаних робіт, зокрема: акт № 20/2008 від 27.02.2008 року про здачу-приймання науково-технічної продукції вартістю 256520,00 грн., акт № 33/2008 від 31.03.2008 року про здачу-приймання науково-технічної продукції вартістю 175000,00 грн., акт № 48/2008 від 24.04.2008 року про здачу-приймання науково-технічної продукції вартістю 340000,00 грн.;акт № 35/2008 від 29.09.2008 року про здачу-приймання науково-технічної продукції вартістю 450648,00 грн.; акт № 13/2009 від 30.03.2009 року про здачу-приймання науково-технічної продукції вартістю 86859,00 грн., акт № 10/2009 від 19.10.2009 року про здачу-приймання науково-технічної продукції вартістю 90000,00 грн., акт № 12/2009 від 19.10.2009 року про здачу-приймання науково-технічної продукції вартістю 50590,00 грн., акт № 11/2009 від 16.11.2009 року про здачу-приймання науково-технічної продукції вартістю 213000,00 грн..

Варто зазначити, що крім вказаних вище актів здачі-приймання позивач посилався і на акт № 14/2009 від 30.03.2009 року про здачу-приймання науково-технічної продукції вартістю 22000,00 грн..

Разом з тим суд дійшов висновку про те, що останній не є належним доказом виконання позивачем робіт на суму вказану у ньому оскільки, як встановлено судом вказаний акт не було підписано відповідачем.

Окрім того позивачем всупереч вимогам суду та умовам укладеного договору (п.п.3.1-3.3 Договору) не надано доказів надіслання вказаного акту відповідачу, відмови останнього від підписання вказаного акту тощо.

Виходячи з наведеного акт № 14/2009 від 30.03.2009 року не може слугувати в якості підстави для задоволення позову в цій частині.

Слід вказати, що оригінал вказаного акту оглядався в судовому засіданні.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що позивачем виконано робіт на загальну суму 1662617,00 грн. (без врахування акта № 14/2009 від 30.03.2009 року на суму 22000,00 грн.).

Також судом встановлено, що замовник здійснив оплату виконаних робіт частково, здійснивши наступні перерахування: 100000,00 грн. згідно платіжного доручення № 432 від 07.12.2007 року, 115000,00 грн. згідно платіжного доручення № 46 від 07.02.2008 року, 41520,00 грн., згідно платіжного доручення № 74 від 29.02.2008 року, 45 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 24 від 17.04.2008 року 100000,00 грн. згідно платіжного доручення № 128 від 17.04.2008 року, 145000,00 грн. згідно платіжного доручення № 140 від 23.04.2008 року 80000,00 грн. згідно платіжного доручення № 251 від 09.07.2008 року 50000,00 грн. згідно платіжного доручення № 274 від 05.08.2008 року, 40000,00 грн. згідно платіжного доручення № 318 від 28.08.2008 року 12000,00 грн. згідно платіжного доручення № 43 від 13.03.2009 року, 14200,00 грн. згідно платіжного доручення № 95 від 17.04.2009 року 30000,00 грн. згідно платіжного доручення № 201 від 10.08.2009 року 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 256 від 01.10.2009 року 12000,00 грн. згідно платіжного доручення № 283 від 08.10.2009 року, 40000,00 грн. згідно платіжного доручення № 352 від 30.11.2009 року 8000,00 грн. (згідно платіжного доручення № 25 від 04.02.2010 року, 15000,00 грн. згідно платіжного доручення № 61 від 04.03.2010 року, 12000,00 грн. згідно платіжного доручення № 117 від 20.04.2010 року. 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 178 від 03.06.2010 року.

Загалом було оплачено робіт на загальну суму 879720,00 грн..

Факт проведення розрахунків на вказану вище суму підтверджується платіжними дорученнями, виписками банківських установ, оборотно-сальдовими відомостями, довідками про рух коштів тощо та власне не заперечується сторонами.

Таким чином борг відповідача складає 782897,00 грн. (1662617,00-879720,00).

З метою досудового врегулювання спору ДПІ МО України "ВПІ" на адресу відповідача направлялось 2 претензії (№ 111 від 15.05.2009 року та № 15 від 26.01.2010 року) з вимогою погасити заборгованість за Договором. Однак відповіді на вказані претензії відповідач не надавав.

Варто зазначити, що 15.06.2010 року між сторонами підписано акт звірки-взаємних розрахунків згідно якого відповідач власне визнає за собою борг у розмірі 782897,00 грн..

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт, регулювання яких здійснюється в параграфі 4 "Підряд на проектні та пошукові роботи" глави 61 "Підряд", ст.ст.887-891 ЦК України.

Згідно ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 782897,00 грн.. грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 782897,00 грн.. боргу підлягає задоволенню, як обґрунтований та правомірний.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 89076,13 грн. пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.2 Договору за порушення порядку оплати виконаних робіт, обумовленого в розділі 2 або за необґрунтоване відмовлення від акцепту Замовник виплачує Виконавцю штраф у розмірі не нижче облікової ставки НБУ, додатково до суми, від акцепту якого він відмовився (ухилився) за кожний прострочений день. але не більш 50 % договірної ціни.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

При цьому суд бере до уваги заперечення відповідача наведені в доповненні до відзиву стосовно застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені оскільки відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та положення ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ЦК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також суд погоджується із запереченнями відповідача стосовно того, що нарахування пені слід було проводити у розмірі облікової ставки НБУ, а не подвійної як зроблено прокурором в його заяві про збільшення розміру позовних вимог та того, що нарахування пені за актом № 14/2009 від 30.03.2009 року проведено неправомірно з причин які наводились вище (непідписання акту та відсутність доказів його надіслання замовнику для прийняття).

Як встановлено судом моментом звернення прокурора з позовом до суду слід вважати 22.06.2010 року виходячи із відбитку штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті в якому надійшла до суду позовна заява.

Таким чином заявлена прокурором до стягнення пеня, яка обраховувалась за актом від 30.09.2008 року № 35 та за актом від 30.03.2009 року № 13/2009 в період обрахований до 22.06.2009 року не підлягає задоволенню в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Також не підлягає задоволенню пеня обрахована за актом від 30.03.2009 року № 14/2009 з мотивів вказаних вище.

З урахуванням наведеного судом проведено перерахунок пені в розмірі облікової ставки НБУ в результаті чого отримано 21358,20 грн. пені які підлягають стягненню з відповідача.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє в зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) крім уже наведених.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні основного боргу та пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також суд враховує, що із врахуванням поданої прокурором заяви про збільшення розміру позовних вимог ціна позову складає 893973,13 грн. (804897,00+89076,13).

12.08.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Архітектурно-проектна майстерня "Ю.Плясовиця", вул. Келецька, 39, м. Вінниця (код ЄДРПОУ 13342328) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницький проектний інститут", вул. 600-річчя, 68, м. Вінниця (код ЄДРПОУ 07693035) - 782897 грн. 00 коп. основного боргу та 21358 грн. 20 коп. пені..

3. Стягнути з Приватного підприємства "Архітектурно-проектна майстерня "Ю.Плясовиця", вул. Келецька, 39, м. Вінниця (код ЄДРПОУ 13342328) - 8042 грн. 55 коп. державного мита та 212 грн. 32 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в доход державного бюджету України.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

6. Копію рішення надіслати прокурору та сторонам у справі.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 серпня 2010 р.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - прокурору - вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21007.

3 - Міністерство оборони України - проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168.

4 - ДП МОУ "Вінницький проектний інститут" - вул. 600-річчя, 68, м. Вінниця, 21027.

5 - ПП "АПМ "Ю.Плясовиця" - вул. Келецька, 39, м. Вінниця.