Рішення № 10810079, 12.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 серпня 2010 р. Справа 7/131-10

за позовом: Приватного підприємства "Торговий дім ПОЛЯКОВ", м. Черкаси.

до: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ямпіль, Вінницької області.

про стягнення 26 058,51 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Івлєва Л.П. - представник за довіреністю № 165 від 07.06.2010 р.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "Торговий дім ПОЛЯКОВ" заявлено позов до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 26058,51 грн. боргу за поставлений згідно договору поставки № 375 від 15.01.2009 року товар.

Ухвалою від 30.06.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/131-10 та призначено до розгляду на 29.07.2010 року.

На визначену дату представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав.

При цьому до суду повернувся конверт з ухвалою про порушення провадження у справі, який надсилався на адресу відповідача за місцем його державної реєстрації- АДРЕСА_1 - з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає".

В судовому засіданні судом встановлено, що позивачем також не у повному обсязі виконано вимоги суду щодо надання витребуваних доказів з урахуванням чого та неявки відповідача розгляд справи було відкладено до 12.08.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього.

Слід зауважити, що ухвалу від 11.08.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресами вказаними в позовній заяві та доданих до неї документах (АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 АДРЕСА_3.).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 453900 місцем проживання відповідача є наступна адреса: АДРЕСА_1 яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал у справі, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.01.2009 року між ПП "ТД Поляков" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки № 375 відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, продукти харчування та інші товари, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних (п. 1.1 Договору).

В п.3.4 Договору сторони погодили, що прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками Постачальника та Покупця за адресою: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3.

Покупець здійснює розрахунки за кожну отриману поставку товару, окремо, шляхом перерахунку 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок Постачальника на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення готівки касу Постачальника на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.2 Договору).

Відповідно до умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 38738,16 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю наданою позивачем.

Відповідач в свою чергу частково оплатив вартість отриманого товару на загальну суму 12679,65 грн., в підтвердження чого суду надано фіскальні чеки.

Решта боргу у розмірі 26058,51 грн. не була погашена у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду.

Слід вказати, що борг відповідача у сумі 26058,51 грн. зафіксовано також і в довідці від 12.08.2010 року № 272.

Виходячи з встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеному вище акту приймання-передачі та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 26058,51 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, я і інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 261,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 18.06.2010 року № 1518.

Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 26058,51,00 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 260,59 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

12.08.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 49, ст. ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1. АДРЕСА_1 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Торговий дім Поляков", вул. Берегова, 4А, м. Черкаси, 18030 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32268131) - 26058 грн. 51 коп. основного боргу, 260 грн. 59 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 41 коп. Приватному підприємству "Торговий дім Поляков", вул. Берегова, 4А, м. Черкаси, 18030 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32268131) сплаченого за платіжним дорученням від 18.06.2010 року № 1518 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/131-10 (а.с 6, т.1).

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 серпня 2010 р.

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Берегова, 4А, м. Черкаси, 18030.

3 - позивачу - вул.Чехова, 41, м.Черкаси, 18030.

4 - відповідачу - АДРЕСА_1

5 - відповідачу - АДРЕСА_2

6 - відповідачу - АДРЕСА_3.