Рішення № 10808612, 12.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2010Справа №2-18/3254-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354)

до відповідача 1. - Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК" (95044, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Міллера, будинок 64 «б», ідентифікаційний код 35174607)

до відповідача 2. - Товариства з обмеженою відповідальністю "Відрада-Крим" (98635, АР Крим, м. Ялта, вул. Гоголя, будинок 20, офіс 6, ідентифікаційний код 33137048)

до відповідача 3. - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Юкрейн" (83096, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Декабристів, будинок 25, ідентифікаційний код 34558136)

про стягнення 841 415,32 грн.

Суддя ГС АР Крим І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача 1. – не з’явився.

Від відповідача 2. – не з’явився.

Від відповідача 3. – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач) звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів – Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Відрада-Крим" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Юкрейн" про стягнення з відповідача 1., відповідача 2 та відповідача 3, як з солідарних боржників суми основного боргу у розмірі 686836,28 грн., пені у розмірі 58012,44 грн., трьох відсотків річних у розмірі 8489,64 грн., збитків, понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів у розмірі 28115,89 грн., штрафу у розмірі 41600,00 грн., що разом складає 841415,32 грн. (вісімсот сорок одна тисяча чотириста п'ятнадцять гривень тридцять дві копійки).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1. судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 8414,16 грн. ( вісім тисяч чотириста чотирнадцять гривень тридцять дві копійки копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень).

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статтей 525,526,543,554,625 Цивільного Кодексу України та мотивовані порушенням відповідачем 1. - Товариством з обмеженою відповідальністю "НСК" умов договору фінансового лізингу від 26.08.2008р. № 080826-149/ФЛ-Ю-А, а саме: простроченням ним заборгованості з лізингових платежів перед позивачем, яка за ствердженням останнього, станом на 07.06.2010р. склала 686836,28 грн.

Оскільки майновими поручителями Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК" за договором фінансового лізингу від 26.08.2008р. № 080826-149/ФЛ-Ю-А виступили Товариство з обмеженою відповідальністю "Відрада-Крим" відповідно до умов укладеного 27 серпня 2010 року з позивачем договору поруки 080827-83/П та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс Юкрейн" відповідно до умов укладеного 27 серпня 2010 року з позивачем договору поруки 080827-82/П, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" висуває вимоги до основного боржника – відповідача 1. та двох його майнових поручителів – відповідача 2. та відповідача 3., та визначає їх, як солідарних боржників.

Позивач вважає, що невиконання відповідачем - 1 умов договору фінансового лізингу від 26.08.2008р. № 080826-149/ФЛ-Ю-А порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та надає йому право вимагати солідарного стягнення з відповідачів заборгованості, а також пені, трьох відсотків річних, збитків, понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів та штрафу.

12.08.2010 року позивач здав через канцелярію суду Заяву про уточнення та зменшення розміру позовних вимог № 2582, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 як з солідарних боржників суму основного боргу у розмірі 686836, 28 грн., пеню - 58012, 44 грн., 3% річних – 13293, 98 грн., інфляційну суму - 41668, 60 грн., штраф – 41600, 00 грн., що разом складає 841415, 32 грн.; також позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу на сплачену відповідачем 1 суму коштів у розмірі 300000 грн.

Суд приймає таку Заяву позивача про уточнення та зменшення розміру позовних вимог № 2582 до свого розгляду.

Відповідачі явку своїх представників до судових засідань не забезпечили, причини не з’явлення суду не відомі, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, своїм правом участі у судових засіданнях не скористувалися.

Суд вважає можливим розглянути дану справу без участі відповідачів у порядку ст.. 75 ГПК України на підставі документів, які містяться у матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи , суд –

В С Т А Н О В И В :

26 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем 1 – ТОВ «НСК» - був укладений Договір № 080826-149/ ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, згідно п.1.1 якого предметом данного Договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету договору лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Спеціфікації (Додаток № 2 до Договору) – далі за текстом Договору «Майно» або « предмет лізингу», для підприємницьких цілей власній господарській діяльності на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 Цивільного Кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно пункту 1.2 такого договору майно є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії даного Договору.

Відповідно до п.1.3 договору лізингу доходи у формі грошей та матеріальних і не матеріальних активів, одержані Лізингоодержувачем в результаті використання Майна відповідно до умов даного Договору, є власністю Лізингоодержувача.

Сторонами у пункті 2.1 договору встановлено, що строк користування Лізингоодержувачем Майном становить 37 (тридцять сум) місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Майна згідно пункту 4.3 даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Майном за цим договором.

19.09.2008 року між позивачем та відповідачем 1 був підписаний Акт прийому – передачі майна в користування за договором № № 080826-149/ ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, згідно якого сторони підтвердили, що лізингодавець передав майно, а саме: Автокран КС-55713 на шасі КАМАЗ-55111, 2008 року випуску, державний номер АА 0296 НТ, номер шасі ХТС55111R72304747, а Лізингоодержувач прийняв вищевказане майно в користування (фінансовий лізинг). Вартість такого майна на момент передачі становить 1040 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ.

Статтею 807 ЦК України встановлено, що Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Пунктом 3.1 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 – 3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають:

Платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна.

Винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 – 3.4.5 Договору.

Згідно пункту 3.2 договору лізингу загальна вартість Майна на момент укладання договору складає: без ПДВ - 866666, 67 грн., крім того, ПДВ 20% - 173333, 33 грн., разом з ПДВ 20% - 1040000, 00 грн.

Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу від 26.08.2008 року (а/с 76), підписаним між позивачем та відповідачем 1, встановлений графік сплати лізингових платежів строком з 04.09.2008 року по 05.10.2011 року.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте всупереч прийнятих на себе зобов’язань за договором фінансового лізингу відповідач 1 допустив прострочку по оплаті лізингових платежів на загальну суму 686836, 28 грн., яка станом на 07.06.2010 року складає:

з 05.05.09р. існує заборгованість на суму 38736.95 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-906323 від 05.05.09р.)

з 05.06.09р. заборгованість збільшилась на суму 62704.94 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-908001 від 05.06.09р.)

з 03.07.09р. заборгованість збільшилась на суму 61943.35 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-909667 від 03.07.09р.)

з 05.08.09р. заборгованість збільшилась на суму 61875.45 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-911503 від 05.08.09р.)

з 04.09.09р. заборгованість збільшилась на суму 63997.61 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-913304 від 04.09.09р.)

з 05.10.09р. заборгованість збільшилась на суму 46847.35 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-914976 від 05.10.09р.)

з 05.11.09р. заборгованість збільшилась на суму 46614.38 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-916689 від 05.11.09р.)

з 04.12.09р. заборгованість збільшилась на суму 45442.83 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-918137 від 04.12.09р.)

з 05.01.10р. заборгованість збільшилась на суму 45102.74 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-919655 від 30.12.09р.)

з 05.02.10р. заборгованість збільшилась на суму 44552.39 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-921466 від 05.02.10р.)

з 05.03.10р. заборгованість збільшилась на суму 42932.05 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-922877 від 05.03.10р.)

з 02.04.10р. заборгованість збільшилась на суму 42756.78 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-925713 від 02.04.10р.)

з 05.05.10р. заборгованість збільшилась на суму 41871.9 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-925581 від 05.05.10р.)

Суд зауважує, що на підставі пунктів 3.4.1. – 3.4.5 договору нарахування лізингових

платежів здійснюється позивачем з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Розрахунки лізингових платежів здійснені позивачем та наведені у Довідках про нарахування лізингових платежів (а/с 22 – 35).

Суд ознайомився з такими розрахунками та вважає їх вірними та обґрунтованими.

У процесі розгляду справи відповідач 1 частково сплатив суму заборгованості у розмірі 300000, 00 грн., що підтверджується випискою банку від 14.07.2010 року.

Доказів сплати заборгованості з лізингових платежів у розмірі 386836, 28 грн. відповідачем 1суду не надано.

Положеннями ст.. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Згідно частини 1 статі 548 Цивільного Кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.11.2.1 договору фінансового лізингу від 26.08.2008 року за порушення обов’язку з своєчасної оплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Як свідчить розрахунок пені , наданий позивачем до матеріалів справи (а/с 18), така пеня була розрахована за 6 місяців – з 07.12.2009 року по 07.06.2010 року на суму заборгованості, яка щомісячно зростає.

Вивчивши такий розрахунок пені на суму 58012, 44 грн., суд вважає вірним та обґрунтованим.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору фінансового лізингу та положення статті 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 солідарно 3 % річних за період з 07.06.2009 року по 07.06.2010 року у розмірі 13293, 98 грн. та інфляційну суму за червень 2009 року по травень 2010 року у розмірі 41668, 60 грн.

Суд ознайомився з такими розрахунками позивача та погоджується з ними.

Відповідно до п. 8.2.1 договору фінансового лізингу лізингоотримувач зобов’язаний щ о к в а р т а л ь н о інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження Майна шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі, встановлений Сторонами (Додаток № 3 до цього договору) (а/с 79).

Пунктом 11.2.3. договору фінансового лізингу (розділ 11. Відповідальність сторін) за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна передбачений штраф у розмірі 1% загальної вартості майна на момент укладання такого договору за кожен випадок такого порушення.

Враховуючи вищевикладені умови договору, позивач просить суд стягнути з відповідачів загальну суму штрафу – 41600, 00 грн., яка складається із суми 1% від вартості майна 1040000,00 грн.: 10400, 00 грн. штрафу за один квартал, стягуючи такий штраф за 4 квартали – 10400,00 грн. Х 4 квартали (2-4 квартал 2009 року та 1 квартал 2010 року).

Вивчивши такий розрахунок штрафу суд погоджується з ним т вважає його повним та обґрунтованим.

Розглядаючи даний спор по суті, виходячи з того, що позов заявлений до трьох відповідачів, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК" , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відрада-Крим та Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Юкрейн" , суд вважає необхідним зауважити наступне:

Частиною 1 статті 546 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, 27 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем 2 – ТОВ «Відрада-Крим» був укладений Договір поруки № 080827-83/П (а/с 62-63).

У той же день 27 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем 3 був укладений Договір поруки № 080827-82/П (а/с 64-65).

Обидва Договору поруки були укладені з метою забезпечення зобов’язання за Договором фінансового лізингу від 26.08.2008 року.

Статтею 554 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно статті 543 Цивільного Кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

На підставі пунктів 5 договорів поруки № 080827-82/П та № 080827-83/П, позивач направив на адреси відповідача 2 і відповідача 3 письмові вимоги (претензії від 22.05.2010 року), в яких вимагає від відповідача 2 та відповідача 3, як поручителів, сплатити суму заборгованості за боржника - ТОВ «НСК».

Такі вимога відповідачами 2 і 3 залишені без задоволення.

Враховуючи, що поручителем за виконання зобов’язань за Договором фінансового лізингу виступають відповідач 2 та відповідач 3, суд вважає, що позивач вправі вимагати виконання зобов’язання за договором фінансового лізингу з відповідача 1, відповідача 2. Відповідача 3 як солідарних боржників.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з врахуванням часткової оплати у процесі розгляду справи суми основного боргу у розмірі 300000, 00 грн.

Судові витрати суд відносить на відповідача 1, враховуючи, що саме його неправильні дії призвели до виникнення даного спору.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені суддею у судовому засіданні 12.08.2010 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 17.08.2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. 22, 44, 49, п.1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення та зменшення розміру позовних вимог.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК" (95044, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Міллера, будинок 64 «б», ідентифікаційний код 35174607), Товариства з обмеженою відповідальністю "Відрада-Крим" (98635, АР Крим, м. Ялта, вул. Гоголя, будинок 20, офіс 6, ідентифікаційний код 33137048), Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Юкрейн" (83096, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Декабристів, будинок 25, ідентифікаційний код 34558136) як солідарних боржників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354) суму основного боргу у розмірі 386836, 28 грн., пеню у сумі 58012, 44 грн., 3% річних у розмірі 13293, 98 грн., 41668, 60 грн. інфляційної суми, штраф у сумі 41600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК" (95044, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Міллера, будинок 64 «б», ідентифікаційний код 35174607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354) держмито у розмірі 8414,16 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

5.          В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 300000, 00 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.