Рішення № 10808610, 17.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2010Справа №2-32/3387-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фізичної особи – підприємця Овсепяна Артема Хачиковича (95014, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Крилова, 73 , вул.. Гагаріна, 22/1, кв. 87 ідентифікаційний номер 2650304410)

До відповідача Приватного підприємства «Форум – Інвест» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Крупської, 9 ідентифікаційний код 32783887)

Про стягнення 3909, 00 грн.

За участю представників:

Від позивача – Петросян А.Г., довіреність № 85 від 21.01.2008р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Фізична особа – підприємець Овсепян Артем Хачикович звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Форум – Інвест» про стягнення 3 909, 00 грн. заборгованості, у тому числі 3160, 00 грн. суми основного боргу, 316, 00 грн. – пені, 117, 00 грн. – інфляційних втрат, 316, 00 грн. – штрафу.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.07.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 19.07.2010р., від 27.07.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором поставки № 01 від 09.01.2010 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 3160, 00 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у довідці головного управління статистики в АР Крим (а.с. 28).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2010 року між Фізичною особою – підприємцем Овсепяном Артемом Хачиковичем (Постачальник) (позивач) та Приватним підприємством «Форум – Інвест» (Покупець) ( відповідач) був укладений Договір поставки № 01 (а.с. 14-16).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов’язується поставити товар у власність, а Покупець прийняти його та своєчасно здійснити оплату на умовах договору.

Пунктом 2.1.2 Договору сторони встановили, що кожна партія товару визначається відповідно товарно – видаткової накладної.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що партія товару повинна бути поставлена не пізніше 2-х днів з моменту надходження заявки.

Відповідно до пункту 5.3 Договору покупець повинен сплатити товар протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 4300, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1088и від 09.01.2010р. (а.с. 13).

У підтвердження обов’язків за договором відповідачем частково отриманий товар був оплачений, а саме в сумі 1140, 00 грн., що підтверджується виписками банку по розрахунках за договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні представник позивача надав виписку банку за 06.07.2010р., відповідно до якої відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 3160, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказана заборгованість погашена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (30.06.2010р. згідно зі штампом вхідної кореспонденції Господарського суду АР Крим).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення 3160, 00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена .

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 117, 00 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином сума інфляційних втрат за період з лютого 2010р. по травень 2010р., повинна обчислюватись наступним чином:

інфляційні втрати = ( (3160, 00 грн. х 101,9 х 100,9 х 99,7 х 99, 4) / 100 ) – 3160, 00 грн. = 59, 83 грн.

Таким чином, сума інфляційних втрат за період з лютого 2010 р. по травень 2010р. в розмірі 59, 83 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 7.,6 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар Покупець сплачує пеню в розмірі 10% від суми боргу ( проте не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ) за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 8533,44 грн. має бути розрахована наступним чином:

4300, 00 грн. х 42 дня прострочення ( з 18.01.2010р. по 01.03.2010р. коли була здійснена проплата) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) / 365 дн. = 101, 43 грн.

4000, 00 грн. х 25 днів прострочення ( з 01.03.2010р. по 25.03.2010р.) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) / 365 дн. = 56, 16 грн.

3860 грн. х 5 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) / 365 дн. = 10, 83грн.

3560 , 00 грн. х 6 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) / 365 дн. = 11, 99грн.

3360, 00 грн. х 8 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) / 365 дн. = 15, 09 грн.

3160, 00 грн. х 77 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) / 365 дн. = 136, 65 грн.

Отже, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи, становить 332, 15 грн. Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена до сплати позивачем сума пені в розмірі 316, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Штраф передбачений пунктом 7.7 договору та становить 10 % від ціни, зазначеній в товарно – видатковій накладній.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується розмір штрафу в сумі 316, 00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 1-1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Форум – Інвест» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Крупської, 9 ідентифікаційний код 32783887) на користь Фізичної особи – підприємця Овсепяна Артема Хачиковича (95014, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Крилова, 73 , вул.. Гагаріна, 22/1, кв. 87 ідентифікаційний номер 2650304410) 59, 83 грн. інфляційних втрат, 316, 00 грн. пені, 316, 00 грн. штрафу 100, 50 грн. державного мита та 232, 55 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 3160, 00 грн. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 17.08.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 18.08.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.