Рішення № 107997031, 05.12.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/853/21

Провадження № 2/175/271/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бойко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Бабко Малої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В :

04 березня 2021 року позивач звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживача шляхом визнання незаконними дії постачальника (AT«Дніпрогаз» м. Дніпро) виставляти рахунки та вимагати оплати послуг розподілу (доставки) газу, зобов`язати відповідача (AT«Дніпрогаз» м. Дніпро) зробити перерахунок плати за розподіл (доставку) газу за весь час оплати нею та стягнути судові витрати.

Позивач згідно матеріалів справи, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача до суду також не з`явився, згідно заяви просив проводити розгляд справи без їх участі, надав суду письмовий відзив та згідно якого просив відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що АТ «Дніпрогаз» на підставі ліцензії виданою Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2017 року № 816 із змінами від 25.07.2019р. № 1563, від 09.12.2020 р. №2341, від 03.03.2021р. № 340, в порядку визначеному нормативно-правовими актами, здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу через газорозподільну систему.

АТ «Дніпрогаз» надає послуги з розподілу природного газу до об`єкта позивача, будинку АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що позивач заперечує наявність договірних відносин із посиланням на обставину, що нею не підписувався договір із відповідачем в рамках надання послуг з розподілу природного газу, тому не зобов`язана сплачувати за надані послуги з розподілу природного газу.

За умовами загальних положень кодексу газорозподільних систем (кодекс ГРМ), затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року, даний кодекс розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, споживачами (у тому числі побутовими споживачами), об`єкти яких підключені до газорозподільної системи.

Відповідно до п. 4 гл. 1 розд. І кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Правовідносини з відповідачем, як споживачем послуг з розподілу природного газу, узгоджено у відповідності п. 2 гл. 1, п. З, 7 гл. 3 розд. VI кодексу ГРМ, шляхом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) за фактом документального підтвердження споживання природного газу, надання та отримання послуг з розподілу природного газу, і здійснених оплат (виписка за карткою по о/ № 0310259325). При цьому, не потребується двостороннє підписання сторонами письмової форми договору.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», публічні договори приєднання про надання комунальних послуг вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Суд приходить до наступного, що договірні відносини з позивачем вважаються узгодженими у відповідності із наведеними положеннями та взаємовідносини сторін, крім іншого, регулюються кодексом ГРМ.

Щодо заявлених вимог про те, що позивач не погоджується із обов`язком сплати послуг за розподіл природного газу, яка є сплатою за річну замовлену потужність.

Нарахування вартості послуг з розподілу природного газу проводиться починаючи з 01.01.2020 року, з урахування внесених змін до кодексу ГРМ постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 року.

Шостим апеляційним адміністративним судом за постановою від 30.08.2022р. по справі №640/22934/20 визнано правомірною постанову № 2080, де суд встановив, що не було порушено порядку прийняття Постанови НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019р. Впровадження нового механізму обрахунку сплати за розподіл газу, який визначається виходячи з річної замовленої потужності, спрямований на спрощення процедури замовлення потужності на основі статистичних даних обсягів споживання природного газу кожного споживача у минулих періодах. Дотримано баланс інтересів держави, громадян та суб`єктів господарювання. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається противним, інакше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, що виходять за межі визначені законодавцем. Тобто, прийняття відповідних регуляторних рішень, якими встановлюється державне регулювання на ринку природного газу, належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, такі рішення можуть встановлювати новий порядок розподілу природного газу, механізм здійснення розрахунків у сфері газопостачання між оператором ГРМ та споживачем (як побутовим, так і непобутовим), в тому числі щодо запровадження річної замовленої потужності, що свідчить що Постанова НКРЕКП № 2080 та запроваджені зміни прийняті в межах повноважень визначених ЗУ «Про ринок природного газу, ЗУ «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Згідно ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу та визначення місячної вартості послуги закріплено в гл. 6 розд. VI кодексу ГРМ.

Відповідно до пункту 1 вказаної глави, розрахунки споживача за послуги з розподілу природного газу здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Передбачено п. 2 гл. 6 розділу VI кодексу ГРМ, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року.

Визначено п. 6, 7 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРМ, періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць. Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка оператора ГРМ. У випадку наявності заборгованості за послуги з розподілу природного газу чи несвоєчасної її оплати, оператор ГРМ у порядку передбаченому п. 1 гл. 7 розд. VI кодексу ГРМ має право припинити розподіл природного газу на об`єкт споживача, що не звільняє споживача від обов`язку оплати отриманої послуги з розподілу природного газу (п. 9 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ).

Відповідні умови кореспондуються з умовами розділу VI договору розподілу природного газу. При цьому, відповідно до пункту 7.4 договору, споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим типовим договором.

Згідно ч. 5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства.

Тому, нарахування AT «Дніпрогаз» позивачу плати за розподіл природного та зазначення про це у відповідному рахунку, відповідає вимогам діючого законодавства.

Позивачем не наведено будь-яких підстав та обґрунтування зобов`язання вчинення перерахунку послуг з розподілу природного газу та не надано доказів, які б спростовували правильність проведених розрахунків. Позивач безпідставно оспорює правомірність нарахування послуг з розподілу природного газу.

Виключення для споживачів щодо несплати за розподіл природного газу є обставина розірвання договірних відносин та механічного (фізичного від`єднання газорозподільної системи об`єкта від газорозподільної мережі) припинення розподілу природного газу споживачу. В такому разі з моменту настання відповідних обставин припиняється нарахування послуг розподілу природного газу та споживач не сплачує після настання таких обставин, але за попередні періоди надання послуг має виконати зобов`язання та оплатити надані послуги.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В ході судового розгляду позивач не надала належних доказів в обґрунтування позовних вимог, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку із недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову суд залишає судові витрати за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 27, 32, 33, 128 ЦК України, керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 258 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживачів - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко