Рішення № 10795615, 12.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/24812.08.10 За позовом 1. Фізичної особи – підприємця Капранова Дмитра Віталійовича 2. Фізичної особи –підприємця Любимової Людмили Олександрівни

До           Приватного підприємства «Науково-діагностичний центр прогресивної

медицини ім. Марії та Григорія Каранаух «МАГ»

Про           усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном та

зобов‘язання звільнити приміщення

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача 1) Гнатенко Т.А. –по дов. № 2612 від 11.08.2010

2) Гнатенко Т.А. –по дов. № 1522 від 05.08.2010

Від відповідача не з‘явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги 1. Фізичної особи –підприємця Капранова Дмитра Віталійовичата та 2. Фізичної особи –підприємця Любимової Людмили Олександрівни про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним на праві приватної власності Капранову Дмитру Віталійовичу, який зареєстрований відповідно до закону як підприємець, приміщення за адресою м. Київ, вул. Почайнинська, 28/58 літера А, шляхом зобов‘язання Приватного підприємства «Науково-діагностичний центр прогресивної медицини ім. Марії та Григорія Каранаух «МАГ»звільнити приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Фізична особа –підприємць Капранов Дмитро Віталійович є власником нежилої будівлі по вул. Почайнинська, 28/58 літера А на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіним М.Г. 21.04.2000. Водночас, позивач 1, як власник будівлі по вул. Почайнинська, 28/58 літера А, не може реалізувати своє право власності, оскільки будівля незаконно зайнята відповідачем (колишнім орендарем будівлі), який без належних правових підстав після закінчення строку дії договору оренди користується нежилою будівлею, та не звільняє її добровільно, чим перешкоджає позивачу в користуванні цим майном.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.07.2010 та ухвалі від 05.08.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 10.08.2010: Тернопільська обл., м. Тернопіль, проспект ст. Бандери, 34 та за адресою об‘єкта оренди м. Київ, Почайнинська, 28/58 літера А.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засідання 12.08.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Капранов Дмитро Віталійович є власником двох одноосібних нежилих будівель по вул. Почайнинській, № 28 під літерою «А»площею 219,3 кв. м. та під літерою «Б»площею 298,1 кв. м., на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіним М.Г. 21.04.2000 під реєстровим номером 1038.

07.04.2009 Капранов Дмитро Віталійович видав Любимовій Людмилі Олександрівні довіреність, якою позивач 1 уповноважив позивача 2, з яким укладений усний договір, здавати в оренду за ціну і на умовах на її розсуд належні позивачу 1 на праві приватної власності нежилі (виробничі) будівлі під номером 28, які розташовані за адресою м. Київ, вул. Почайнинська. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В.І. 07.04.2009 за реєстровим № 1147.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.04.2010 між Суб‘єктом підприємницької діяльності –фізична особа Любимова Людмила Олександрівна, яка діє від імені Капранова Дмитра Віталійовича на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В.І. 07.04.2009 за реєстровим № 1147, (орендодавець) та Приватного підприємства «Науково-діагностичний центр прогресивної медицини ім. Марії та Григорія Каранаух «МАГ» (орендар) було укладено договір № 56/А оренди нежитлових приміщень (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) приміщення за адресою м. Київ, вул. Почайнинська, 28/58, загальною площею 522 кв. м.

Оцінюючи подані позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3.4. договору приміщення вважаються переданими в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі, який є невід‘ємною частиною цього договору.

Акт приймання-передачі приміщень за договором оренди № 56/А від 24.04.2009 підписано сторонами 15.05.2009, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська. 28/58 літера А в тимчасове платне користування (оренду).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 4.1 договору строк оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття приміщень за актом приймання-передачі.

Отже, строк оренди закінчується 15.05.2010.

Відповідно до п. 7.1.1. договору договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При цьому жодною нормою діючого законодавства України не заборонена можливість направлення попередження стороною за договором про небажання продовжувати орендні правовідносини до закінчення терміну дії договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 2 направив 14.05.2010 відповідачу лист від 02.04.2010 з повідомленням про те, що заперечує щодо подальшого використання приміщення відповідачем, а також вимагав після закінчення строку дії договору передати приміщення орендодавцю у відповідності до умов договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір припинився 15.05.2010.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було.

Таким чином, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, чим заважає позивачу 1 (власнику) здійснювати господарську діяльність в зазначеному приміщенні.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 8.1. договору після закінчення строку оренди орендар зобов‘язаний передати орендодавцю приміщення протягом 2 (двох) календарних тижнів з моменту закінчення строку оренди.

Згідно п. 8.3. договору при передачі приміщень складається акт приймання-передачі, який підписується представниками сторін.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням виконання орендарем свого обов’язку щодо передачі об’єкта оренди орендодавцю є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення.

В матеріалах справи такий акт відсутній.

Частина 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно частини 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 320 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України, право власності та інші майнові права суб’єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України, передбачено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються у тому числі шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Згідно ч. 1 статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Таким чином, позивач 1 будучі законним власником спірного приміщення та позивач 2 як орендодавець приміщень від імені позивача 1, що не має наміру продовжувати договірні відносини з відповідачем правомірно звернулись з позовом до суду про зобов’язання Приватного підприємства «Науково-діагностичний центр прогресивної медицини ім. Марії та Григорія Каранаух «МАГ» усунути перешкоди в користуванні приміщенням.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Приватне підприємство «Науково-діагностичний центр прогресивної медицини ім. Марії та Григорія Каранаух «МАГ»(46002, Тернопільська обл. м. Тернопіль, проспект ст. Бандери, 34, код ЄДРПОУ 30165289) усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належним на праві приватної власності Фізичній особі –підприємцю Капранову Дмитру Віталійовичу (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Грушевського, 26, код 2467620572) приміщенням по вул. Почанинська 28/58 літ. А в м. Києві шляхом виселення з вказаного приміщення.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Науково-діагностичний центр прогресивної медицини ім. Марії та Григорія Каранаух «МАГ» (46002, Тернопільська обл. м. Тернопіль, проспект ст. Бандери, 34, код ЄДРПОУ 30165289) на користь Фізичної особи –підприємця Капранова Дмитра Віталійовича (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Грушевського, 26, код ЄДРПОУ 2467620572) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Науково-діагностичний центр прогресивної медицини ім. Марії та Григорія Каранаух «МАГ» (46002, Тернопільська обл. м. Тернопіль, проспект ст. Бандери, 34, код ЄДРПОУ 30165289) на користь Фізичної особи –підприємця Любимової Людмили Олександрівни (м. Київ, вул.. Т.Яблонської, 18, код 2774908049) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 13.08.2010.