Рішення № 10795610, 05.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/19005.08.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

До Закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми»

Про стягнення 9449,48 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Доброгорський О.В. –по дов. № 20 від 12.05.2010

Від відповідача Лісовський В.А. –по дов. № 541 від 30.01.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми»2645,88 грн. збитків у вигляді недоотриманої плати до державного бюджету та 6803,60 грн. неустойки в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань щодо повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору оренди № 12/02-2103-ОД від 01.12.2005.

Відповідач у поданому в засіданні суду 06.07.2010 письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з огляду на наступне. Згідно п. 7.3. договору № 12/02-2103-ОД від 01.12.2005 орендодавець (позивач) зобов‘язався не пізніше ніж за 30 діб письмово повідомити орендаря (відповідача) про свій намір щодо припинення даного договору. Але ні за 30 днів до дати припинення договору, ні протягом місяця після його закінчення (ст. 764 ЦК України) позивач не надав такого повідомлення. Відповідач за відсутності заперечень позивача продовжував користуватись орендованим приміщенням та повністю сплачував орендну плату у визначені договором строки. Відповідач вважає, що виставлення позивачем рахунків на оплату орендної плати за період з 01.10.2009 по 31.12.2009 свідчать про його згоду на пролонгацію договору оренди. З урахуванням вищезазначених дій сторін, направлених на поновлення строку дії договору оренди № 12/02-2103-ОД від 01.12.2005, він вважається подовженим на той самий строк. Відповідно, норми ст. 785 ЦК України щодо наслідків у разі припинення договору найму не розповсюджуються на правовідносини між сторонами. Відповідно, підстав для стягнення неустойки та упущеної вигоди не існує. Також відзначає, що згідно розрахунку заборгованості позивач вимагає сплати подвійної орендної плати на підставі ст. 785 ЦК України. Але у своєму розрахунку позивач не врахував орендну плату, яка вже була сплачена відповідачем у добровільному порядку згідно рахунків № 10/О-У від 30.10.2009 на суму 2725,20 грн., № 11/О-У від 30.11.2009 на суму 2774,26 грн., № 12/О-У від 15.12.2009 на суму 2810,21 грн. Тому, за умов виконання позивачем положень договору про надіслання письмового повідомлення про припинення договору, він мав би право на стягнення лише однієї орендної плати, а не потрійної, як це виходить із розрахунку позивача. Також безпідставними вважає вимоги позивача щодо відшкодування збитків у формі упущеної вигоди, а саме недоотриманої орендної плати. Позивачем не доведено, що він мав реальну можливість отримання прибутку. У розрахунку збитків (упущеної вигоди) позивач не навів конкретні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових коштів. До того ж, згідно ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Які саме заходи вжив позичав він також не повідомив. Враховуючи викладене просить в задоволені позову відмовити повністю.

15.07.2010 до відділу діловодства від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 2548,65 грн. збитків у вигляді недоотриманої плати до державного бюджету та 21262,59 грн. неустойки.

Відповідачем в судовому засіданні 05.08.2010 подано письмовий відзив на заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує з тих самих підстав, що у раніше поданому відзиві.

В судовому засідання 05.08.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об’єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

01.12.2005 між Регіональним відділенням фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Українські радіосистеми»(орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2103-ОД (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору з метою ефективного використання державного майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі - майно), ј частини споруди радіорелейної опори та 8 кв. м. бетонного майданчику, площею ј частина та 8 кв. м. розміщеного за адресою м. Дніпропетровськ, смт. Ювілейний, вул.. Теплична, 2, що знаходиться на балансі Відділення державного казначейства в Дніпропетровському регіоні. Майно передається в оренду з метою розташування обладнання зв‘язку.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору своєчасно не повернув приміщення орендодавцю після закінчення строку дії договору, тому на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідач має спалити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 24750,56 грн. а також 2548,65 грн. збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов’язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання – передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі від 01.12.2005 орендодавець згідно договору передав, а орендар прийняв в користування визначене договором нерухоме майно.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 11 місяців що діє з 01.12.2005 до 01.11.2006.

Як свідчать матеріли справи за відсутності заяв жодної із сторін договору, останній у відповідності до приписів ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»був продовжений.

Про продовження дії договору також свідчить укладена між сторонами 19.02.2007 додаткова угода про внесення змін до умов договору.

07.05.2007 сторонами укладено додаткову угоду відповідно до якої внесено зміни до договору та визначено термін його дії до 01.10.2009.

Відповідно до п. 10.8. договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтями 764, 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відносини щодо оренди майна, що перебуває у державній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, в разі заперечень орендодавця щодо подальшого користування орендарем орендованих приміщень протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов’язаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендарю.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 17.10.2009 направив відповідачу лист за № 11-03-08168 від 01.10.2009, в якому повідомив відповідача про закінчення 01.10.2009 терміну дії договору оренди № 12/2-2103-ОД від 01.12.2005 і дія його припиняється, в зв‘язку з чим вимагав звільнити вказане приміщення та передати його за актом.

В зв‘язку з викладеним, судом встановлено, що строк дії договору оренди № 12/2-2103-ОД від 01.12.2005 припинився 01.10.2009.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне нерухоме майно укладено не було.

Таким чином, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

При цьому обов‘язок по складанню акта приймання-передачі покладається на орендаря (п. 2.6. договору).

Вважаючи те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням виконання орендарем свого обов’язку щодо повернення майна є підписаний акт приймання-передачі орендованого майна. Відповідний акт в матеріалах справи відсутній.

Крім того, відповідачем не заперечується той факт що він продовжує користуватись майном.

Отже, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем обов’язку наймача щодо повернення позивачу об’єкту оренди після закінчення дії договору.

Відповідно до п. 2 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за період прострочення повернення майна з жовтня 2009 року по червень 2010 року в розмірі 21262,59 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 2548,65 грн. збитків у розмірі недоотриманої орендної плати за період з жовтня 2009 року по червень 2010 року задоволенню не підлягають з огляду на наступне

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; При визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов’язань за договором є правовою підставою, згідно із ст.623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.           

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і неодержаних доходах.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що збитки мали місце внаслідок неналежного виконання зобов’язань відповідача за договором щодо повернення майна після закінчення дії договору.

Проте, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати (збитків, неустойки) за спірний період (з жовтня 2009 року по червень 2010 року) нараховано 10631,30 грн. збитків, з яких відповідачем нібито сплачено 8036,06 грн., тому борг становить 2548,65 грн.

Зазначене не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, зокрема згідно поданих відповідачем копій платіжних доручень № 205636 від 30.10.2009 на суму 1135,50 грн., № 212704 від 01.12.2009 на суму 1155,95 грн., № 217707 від 21.12.2009 на суму 1170,92 грн., № 225786 від 08.02.2010 на суму 1179,16 грн., № 230214 від 01.03.2010 на суму 1210,82 грн., № 237357 від 06.04.2010 на суму 1235 грн., № 243643 від 06.04.2010 на суму 1234,21 грн., № 250224 від 01.06.2010 на суму 1219,63 грн., № 258104 від 06.07.2010 на суму 1201,32 грн., відповідач щомісячно сплачував за користування майном загалом в розмірі 10742,51 грн.

Отже матеріали справи свідчать, що відповідачем навіть здійснено незначну переплату коштів за користування майном за цей період.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення збитків в розмірі 2548,65 грн.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми»(м. Київ, вул. Тульчинська, 6, код ЄДРПОУ 23151188) в доход Державного бюджету України 21262 (двадцять одну тисячу двісті шістдесят дві) грн. 59 коп. неустойки.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми»(м. Київ, вул. Тульчинська, 6, код ЄДРПОУ 23151188) в доход Державного бюджету України 212 (двісті дванадцять) грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита та 210 (двісті десять) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 11.08.2010