Рішення № 10795577, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/26411.08.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства Київської обласної ради «РЕМБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ»

Простягнення 156419,09 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Марковська В.В., дов. № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009 р.

Гаркавенко С.В., дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства Київської обласної ради «РЕМБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ»стягнення 143907, 23 грн. основного боргу, 6178, 81 грн. пені, 5428, 83 грн. інфляційних нарахувань та 904, 22 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за № 520042 від 01.06.2000 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 21.05.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/264 та призначено її розгляд на 05.07.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 05.07.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2010 р. надав витребувані документи, а також довідку про надходження коштів за спожиту від АК “Київенерго” теплоенергію.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 21.05.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/264 до 11.08.2010 р.

06.08.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що перерахування коштів за поставлене населенню тепло здійснює не Комунальне підприємство Київської обласної ради «РЕМБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ», а КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської адміністрації.

У судовому засіданні 11.06.2010 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 11.08.2010 р. повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунального підприємства Київської обласної ради «РЕМБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ»(споживач) був укладений договір № 520042 від 01.06.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатками до договору, а споживач додержуватися кількості споживання теплової енергії та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору № 520042 від 01.06.2000 р. передбачено, що споживач зобов’язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору № 520042 від 01.06.2000 р., не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії зазначеної у додатку 4 до договору.

Відповідно до пункту 5.1. даного договору, облік споживання «абонентом»теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

В додатку 4 до договору № 520042 від 01.06.2000 р. визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до пункту 2 додатку № 4 до вищевказаного договору, абонент, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку № 4 зазначено, що абонент розраховується за вказаними в п. 2 даного додатку документами не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 520042 від 01.06.2000 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, за період з 01.01.2010 р. до 01.04.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію станом на 01.04.2010 р. у розмірі 143907,23 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 143907,23 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а також 5428,83 грн. інфляційних нарахувань, 904,22 грн. трьох відсотків річних та 6178,81 у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 520042 від 01.06.2000 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати спожитої теплової енергії відповідач у встановлений договором строк не виконав.

Позивачем була надана довідка про надходження грошових коштів за 2009-2010 роки, з якої вбачається, що відповідач за період з 01.04.2010 р. до 23.07.2010 р. частково погасив суму основного боргу та на момент прийняття даного рішення розмір боргу становить 53912,00 грн.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, посилаючись на те, що перерахування за поставлене населенню тепло здійснює не Комунальне підприємство Київської обласної ради «РЕМБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ», а КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр»Київської міської адміністрації та те, що Комунальне підприємство Київської обласної ради «РЕМБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ»не несе відповідальність за несвоєчасну сплату комунальних послуг, оскільки в даних правовідносинах воно є не споживачем, а постачальником.

Дані твердження відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки у відповідності до договору № 520042 від 01.06.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, стороною договору, на яку покладений обов’язок здійснювати оплату за послуги з постачання теплової енергії, є Комунальне підприємство Київської обласної ради «РЕМБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ».

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «РЕМБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ»основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення 53912,00 грн. основного боргу.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” просить суд також стягнути з відповідача 5428,83 грн. інфляційної складової боргу, 904,22 грн. трьох відсотків річних та 6178,81 грн. пені грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 520042 від 01.06.2000 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 5428,83 грн. інфляційної складової боргу та 904,22 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6178,81 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт п. 3.5 додатку 4 до договору № 520042 від 01.06.2000 р., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу, то з відповідача підлягає стягненню 6178,81 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 89995,23 грн. основного боргу припинити.

3.          Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «РЕМБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ»(01113, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30, ідентифікаційний код 33234763) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(01001, пл. Івана Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 53912 (п’ятдесят три тисячі дев’ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 5 428 (п’ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 83 коп. інфляційної складової боргу, 904 (дев’ятсот чотири) грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 6178 (шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 81 коп. пені, 1 564 (одна тисяча п’ятсот шістдесят чотири) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті десять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У позов в частині стягнення 16 000,00 грн. основного боргу відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.