Рішення № 10795212, 16.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.10 р.                     Справа № 4/171                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Горбатих Ю.А. – довіреність від 01.02.2010р.,

від відповідача – не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” м. Ялта

Автономної Республіки Крим

до відповідача - Кооперативного підприємства „Лиман” Краснолиманського районного

споживчого товариства м. Красний Лиман Донецької області

про стягнення 3034,39грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені, штрафу

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3034,39грн., з яких: 2250,00грн. – заборгованість, 222,75грн. – інфляційні за період з травня 2009р. по березень 2010р., 85,81грн. – 3%річних за період з 16.04.2009. по 05.07.2010р., 250,83грн. – пеня за порушення строків оплати товару за період з 16.04.2009р. по 16.10.2009р., 225,00грн. – 10% штрафу у відповідності з п. 5.2 договору.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки товару №888-1/6 від 21.03.2009р., видаткову накладну №РН-0004651 від 25.03.2009р. на суму 4286,36грн. та довіреність, по яких отриманий товар відповідачем, витяги з банківського рахунку в обґрунтування часткової оплати товару відповідачем, претензію №66 від 11.09.2009р. з вимогою оплати, яка отримана відповідачем 14.09.2009р., акти звірки взаємних розрахунків, які підписані обома сторонами та закріплені печатками підприємств.

Відповідач не скористувався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, не надано ним письмовий відзив на позов чи свої за печення стосовно заявлених до нього вимог.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора, так і ухвали суду були направлені боржнику - стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у свідоцтві про перереєстрацію, про що свідчить довідка серії АД № 839762 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір за достатністю документів без явки представника відповідача та відсутності відзиву на позов на підставі ст. 75 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено: пПозовні вимоги, які заявлені позивачем стосуються неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті отриманого ним по видатковій накладній №РН-0004651 від 25.03.2009р. товару, поставленого на виконання умов договору поставки товару №888-1/6 від 21.03.2009р. укладеного між сторонами.

2

У відповідності з вимогами ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За ст.180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, якими є предмет, ціна, та строк дії договору.

За п.4ст.179 Господарського кодексу України при укладанні договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, що не суперечить законодавству

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що за договором поставки товару №888-1/6 від 21.03.2009р. позивач взяв на себе зобов’язання поставляти та передати у власність (повне господарське відання) відповідачу партіями алкогольні виробив асортименті ТОВ „Віна Лівадії” згідно замовлень покупця в асортименті та за цінами, що діють на момент поставки товару, які узгоджені сторонами та вказані у рахунках-фактурах, що фіксуються у накладних (п. п. 1, 2.1 договору ), а відповідач - оплатити товар з розстрочкою платежу на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару (п. 5.1 договору).

Таким чином, сторонами в договорі передбачений конкретний строк та порядок оплати товару.

Сторонами також визначений термін, протягом якого діє договір – до 31.12.2009р., а у випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договорі у письмовому вигляді за 30 календарних днів до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік і так далі.

Таким чином, договір, на який посилається позивач, вважається укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови, які вимагає ст.180 Господарського кодексу України: предмет поставки, ціна товару, дія договору.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем поставлений, а відповідачем на підставі довіреності отриманий товар по видатковій накладній №РН-0004651 від 25.03.2009р. на загальну суму 4286,36грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору товар оплачений частково, що підтверджується витягами з банківського рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, сума заборгованості на час звернення із позовом складає 2250,00грн., що підтверджено і відповідачем при підписанні акту звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи, що зобов’язання повинні виконуватись сторонами належним чином та у встановлені договором строки, позивачем доведений факт поставки товару та його часткової несплати з боку відповідача, суд задовольняє позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2250,00грн. заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи несвоєчасну та не в повному обсязі оплату відповідачем товару, позивач просить суду стягнути з боржника 222,75грн. інфляційних за період з травня 2009р. по березень 2010р., 85,81грн. 3%річних за період з 16.04.2009. по 05.07.2010р., 250,83грн. пені за порушення строків оплати товару за період з 16.04.2009р. по 16.10.2009р., 225,00грн. 10% штрафу у відповідності з п. 5.2 договору.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

3

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

          Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (п. 5.1 до договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання;

в) розмір пені (п. 5.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 250,83грн. пені за порушення строків оплати товару за період з 16.04.2009р. по 16.10.2009р. в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного терміну.

Приймаючи до уваги, що сторонами передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату товару в термін, вказаний в пункті 3.4 договору, суд задовольняє вимоги позивача і в частині стягнення штрафу. За змістом статті 178 Цивільного кодексу України штраф і пеня є лише різновидами неустойки як засобу забезпечення виконання зобов"язання.

Оскільки позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати, а також сторонами в п. 5.2 договору узгоджено, що покупець в разі несвоєчасної оплати повинен оплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, що складає 225,00грн.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 222,75грн. інфляційних за період з травня 2009р. по березень 2010р., 85,81грн. 3%річних за період з 16.04.2009. по 05.07.2010р., суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, задовольняє вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати товару та наданий обґрунтований розрахунок сум, який не суперечить діючому законодавству.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” м. Ялта Автономної Республіки Крим до Кооперативного підприємства „Лиман” Краснолиманського районного споживчого товариства м. Красний Лиман Донецької області про стягнення 3034,39грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені, штрафу в повному обсязі.

Стягнути з Кооперативного підприємства „Лиман” Краснолиманського районного споживчого товариства м. Красний Лиман Донецької області-84406, пров. Базарний, 8, ЄДРПОУ 32299594 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” м. Ялта Автономної Республіки Крим-98612, вул. Жовтнева, буд. 8, кв. 32 (адреса для листування: 91007, м. Луганськ, 6-й Лутугінський проїзд, 3”а”), ЄДРПОУ 32362063 заборгованості в сумі 2250,00грн., 222,75грн. – інфляційних, 85,81грн. – 3%річних, 250,83грн. – пені, 225,00грн. – 10% штрафу, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 16.08.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано 3 примірника:

1 – суду,

1 – позивачу, 1 – відповідачу.