Рішення № 10795209, 11.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.10 р.                     Справа № 4/136                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Рюміна М.Г. – довіреність від 20.07.2010р.,

від відповідача – не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудсервіс” м. Дніпропетровськ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” м. Донецьк

про стягнення 7417,39грн. заборгованості, інфляції, 3%річних

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 7417,39грн., з яких: 5771,68грн. – заборгованість, 1356,34грн. – інфляційні за період з 26.09.2008р. по 28.05.2010р., 289,37грн. – 3%річних за період з 26.09.2008р. по 28.05.2010р.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №02/06/2008 від 02.06.2008р. з протоколом розбіжностей від 02.06.2008р., накладні №1241Д від 06.06.2008р. на суму 2345,78грн., №1470Д від 11.07.2008р. на суму 1026,18грн., №1566Д від 26.07.2008р. на суму 1794,03грн., №1642Д від 08.08.2008р. на суму 947,02грн., №1941Д від 19.09.2008р. на суму 558,70грн., по який поставлений товар, вимогу про оплату від 10.03.2010р., яка направлена відповідачу.

Також позивач просить стягнути 2000,00грн. витрат на послуги адвоката.

В підтвердження позовних вимог надав договір про надання послуг №04/01 від 04.01.2010р. з додатковою угодою №1 від 25.04.2010р., укладений між позивачем та адвокатом Журіковою І.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1902 від 20.10.2008р.

При дослідженні наданих позивачем документів, судом встановлено, що в договорі, на якіий посилається позивач як на підставу своїх вимог, покупцем, яким є відповідач, вказана інша ніж зазначена у позові адреса – м.Києв-01032, вул.Комінтерну, 13/135. Ця ж адреса вказана в накладних на поставку товару.

Незважаючи на те, що місцезнаходження відповідача вказане у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказана адреса м.Донецьк - 83058, вул.Бессарабська, буд 27, позивач повинен направити позов відповідачу за адресою, яка вказана і у договорі, про що його представника ухвалою суду.

Після надання додатково документів позивачем в підтвердження позовних вимог та доказів направлення відповідачу за юридичною та фактичною адресами копій позову з додатками, господарський суд вирішує спір без явки представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора, так і ухвали суду були направлені боржнику - стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у свідоцтві про перереєстрацію, про що свідчить довідка серії АД № 421471 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено: із заявленого позову вбачається, що предметом спору є виконання умов договору купівлі-продажу №02/06/2008 від 02.06.2008р.

У відповідності з вимогами ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За ст.180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, якими є предмет, ціна, та строк дії договору.

Судом встановлено, що сторонами підписаний договір купівлі-продажу №02/06/2008 від 02.06.2008р., в якому визначено, що ТОВ „Фудсервіс”, який являється продавцем та зобов’язався продати товар в асортименті, кількості та за цінами, що вказуються в накладних, які є невід’ємною частиною договору (п. 1 договору), а ТОВ „Мяу-Гау” м. Донецьк взяв на себе зобов’язання отримати цей товар та оплатити його згідно фактичної реалізації кожні 7 календарних днів. (п. п. 1, 3.3.3 договору).

При здійснені оплати згідно фактичної реалізації, покупець зобов’язаний надати письмово звіт про реалізацію продукції кожні 7 календарних днів. В разі ненадання такого звіту покупцем, весь поставлений товар вважається проданим та підлягає негайній сплаті (п. 3.3.3 договору).

Сторонами визначений термін, протягом якого діє договір – до 31.12.2008р.

Таким чином, договір, на який посилається позивач, вважається укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови, які вимагає ст.180 Господарського кодексу України: предмет поставки, ціна товару, дія договору.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем поставлений, а відповідачем отриманий товар по накладним: №1241Д від 06.06.2008р. на суму 2345,78грн., №1470Д від 11.07.2008р. на суму 1026,18грн., №1566Д від 26.07.2008р. на суму 1794,03грн., №1642Д від 08.08.2008р. на суму 947,02грн., №1941Д від 19.09.2008р. на суму 558,70грн.ёвсього на загальну суму 6671,71грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, товар оплачений частково в сумі 900,03грн. Таким чином, сума заборгованості на час звернення із позовом складає 5771,68грн. Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової несплати, що є порушенням умов договору, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 5771,68грн.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1356,34грн. інфляційних за період з 26.09.2008р. по 28.05.2010р., 289,37грн. 3%річних за період з 26.09.2008р. по 28.05.2010р., господарський суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, задовольняє ці вимоги в наступних розмірах: інфляційні частково в сумі 1314,75грн., оскільки позивачем розрахунок проведений за 5 днів вересня 2008р., що є необґрунтованим та незаконним, оскільки суперечить встановленій методиці проведення нарахування інфляційних втрат, 3%річних – в повному обсязі, оскільки позивачем наданий обґрунтований розрахунок суми річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2000,00грн. витрат на послуги адвоката.

В підтвердження позовних вимог надав договір про надання послуг №04/01 від 04.01.2010р. з додатковою угодою №1 від 25.04.2010р., укладений між позивачем та адвокатом Журіковой І.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1902 від 20.10.2008р.

3

Що стосується цієї вимоги позивача, суд дійшов наступного:

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Господарський суд виходить з того, що саме реальна, тобто фактично здійснена на момент розгляду справи оплата за юридичні послуги є необхідною умовою стягнення цих сум з іншої сторони, так як стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Суд задовольняє цю вимогу позивача в повному обсязі, оскільки ним доведені факти укладення договору про надання юридичної допомоги саме з адвокатом, надання ним послуг та їх оплати в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,44,49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудсервіс” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” м. Донецьк про стягнення 7417,39грн. заборгованості, інфляції, 3%річних частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” м. Донецьк-83058, вул. Бессарабська, 27, ЄДРПОУ 34002461 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудсервіс” м. Дніпропетровськ-49050, пл. Академіка Стародубова, 1, оф. 116, ЗКПО 32130719 заборгованість в сумі 5771,68грн., 1314,75грн. – інфляційних, 289,37грн. – 3%річних, 2000,00грн. витрат на послуги адвоката, 101,43грн. державного мита та 234,68грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 11.08.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано 3 примірника:

1 – суду,

1 – позивачу,

1 – відповідачу