Рішення № 10793397, 11.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

11.08.2010Справа №2-24/2234-2010

За позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" ( 98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, ідентифікаційний код 03348005)

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Гідромонтаж" (98603, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 89, ідентифікаційний код 14313441)

про стягнення 10 960,75 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Гідромонтаж" про стягнення з відповідача на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" заборгованості за надані послуги за договором про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації в розмірі 11038, 51 грн., у тому числі: основний борг у сумі – 9268,50 грн., перевитрати ліміту у розмірі 339,30 грн., 3% річних - 271,52 грн., інфляційні втрати – 1081,43 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору про відпуск води з комунального газопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації № 365 від 15.09.2009 р., відповідачем не виконані належним чином взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Так, відповідачем за виставленими рахунками за період з 01.01.2009р. до 16.03.2010р. оплата належним чином не проводилась, у зв’язку з чим станом на 16.03.2010 р. основний борг Відкритого акціонерного товариства "Гідромонтаж" перед позивачем становить 9268,50 грн.

Таким чином, вважаючи, що право Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" порушено відповідачем, та посилаючись на порушення ним умов договору № 365 від 15.09.2009 р. та норм чинного законодавства, позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гідромонтаж", окрім суми основної заборгованості пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних, а також суму перевитрати ліміту.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 23.04.2010р. позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Позивача було заявлено клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду справи.

Вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 02.06.2001 р. строк розгляду справи було продовжено.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов та інші витребувані судом документи, не представив, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2001 року між позивачем по справі ( Водоканал ) та відповідачем по справі ( Абонент ) було укладено|ув'язнений| договір № 365 на відпуск води з комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію.

Відповідно до п. 1 вказаного договору Водоканал зобов’язався забезпечити абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу при наявності води у джерелах в обсягу встановленого ліміту і надавати послуги з водовідведення, а абонент зобов’язався сплатити їх.

Відповідно до п. 8 вказаного договору абонент зобов’язався отримувати рахунки за витрачену воду і послуги по каналізації в абонентському відділі Водоканалу 10 - ого числа кожного місяця і сплачувати їх на протязі 5 – ти банківських днів з дня отримання. При несплаті рахунку на протязі 5 – ти днів за кожне день прострочки буде нараховуватися пеня у розмірі 0,2% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 19 вказаного договору даний договір укладається строком по лютий 2004 р., вступає в силу з дня його підписання і вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку не надійшла заява від однієї зі сторін про відмову від даного договору.

Також в матеріалах справи наявний договір №365 від 15.09.2009 р. на надання послуг водопостачання і водовідведення, який був укладений між позивачем по справі і відповідачем.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги по водовідведенню і водопостачанню, а відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами і інші платежі на умовах даного договору.

Відповідно до глави 3 вказаного договору розрахунковий період оплати послуг водопостачання і водовідведення встановлюється в один місяць.

Споживач щомісячно додатково проводить, відповідно до рахунку, передоплату за наступний місяць у розмірі 30% від вартості послуг, отриманих в поточному місяці.

Представник відповідача зобов’язався отримувати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню і водовідведенню у позивача 21 – ого числа кожного місяця. Рахунок, з врахуванням передоплати, підлягає сплаті на протязі 5 – ти банківських днів з вказаної дати. В рахунках вказуються: нарахування за поточний місяць, борг на початок місяця та таке інше.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач у позовної заяві стверджує, що сплата за отримані послуги водокористування, передбачені договором, відповідачем по виставленим рахункам за період з 01.01.2009 р. по 16.03.2010 р. не проводилася, що призвело до виникнення боргу станом на 16.03.2010 р. у розмірі 9268,50 грн.

У підтвердження вказаного, позивачем було представлено рахунки – акти наданих послуг №365 від 21.01.2009 р., №365 від 21.10.2009 р., №365 від 21.11.2009 р., №365 від 21.12.2009 р., №365 від 21.01.2010 р. №365 від 21.02.2010 р. ( а. с. 16 – 21 ).

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що за відповідачем станом до жовтня 2009 р. значилася заборгованість у розмірі 8174,10 грн. Однак в матеріалах справи наявний договір про розстрочку від 27.08.2009 р., який був укладений у виконання договору №365 від 08.02.2001 р.

З п. 1.3 вказаного договору вбачається, що відповідач по справі визнав у повному обсязі наявну заборгованість станом на 27.08.2009 р. у розмірі 9620,28 грн. При цьому у вказаному договорі викладено графік погашення вказаної заборгованості до лютого 2010 р. Однак позивачем суду не представлено ніяких даних щодо того, чи була сплачена вказана заборгованість за вказаним графіком. Не містить таких даних і наданий позивачем розрахунок щодо основного боргу. Документів, що свідчили би про часткову сплату основного боргу також не надано.

В акті звірки, який наданий позивачем ( а. с. 50 ), а також в розрахунку ( а. с. 13 ) вказано, що у січні 2009 р. заборгованість відповідача складає 8213,40 грн. Потім заборгованість починається лише з жовтня 2009 р. Суд зазначає, що перевірити розрахунки позивача за наданими документами неможливо.

Відповідно до п. п 9.1.1. договору №365 від 15.09.2009 р. визначено, що за внесення платежів з порушенням строку споживач повинен сплатити виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше, ніж за один рік.

В тексті позовної заяви позивач вказує, що пеня за період з 01.01.2009 р. по 16.03.2010 р. складає 339,30 грн.

Однак у прохальній частині позовної заяви вимоги щодо стягнення пені не сформульовані. До того ж в розрахунку суми пені містяться суми боргу, щодо яких відсутні які – небудь обґрунтування в матеріалах справи.

Також позивач просить стягнути з відповідача перевитрату ліміту у розмірі 339,30 грн. Однак, згідно до розрахунку, наданого позивачем, перевитрати ліміту складають 77,76 грн.

Також в рахунку – акті наданих послуг №365 від 21.01.2010 р. ( а. с. 20 ) вказано, що перевищення ліміту за 4 квартал 2009 р. складає 77,76 грн. Про перевищення відповідача було повідомлено відповідним сповіщенням ( а. с. 23 ).

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків, підписаний представниками обох сторін ( а. с. 50 ), відповідно до якого вбачається, що перевищення ліміту складає саме 77,76 грн.

При таких обставинах, суд дійшов висновку про те, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення перевитрати ліміту у розмірі 77,76 грн., а в частині стягнення перевитрати ліміту у розмірі 261,54 грн. у позові необхідно відмовити.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 271,52 грн. і інфляційні втрати у розмірі 1081,43 грн.

Однак в зв’язку з відсутністю обґрунтованого і детального розрахунку суми основного боргу, суд позбавлений можливості перевірити надані позивачем розрахунки 3% річних і інфляції.

Ухвалою від 21.06.2010 р. на позивача було покладено зобов’язання представити докази виконання або невиконання договору про розстрочку від 27.08.2009 р., детальні та обґрунтовані розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних втрат із вказанням періодів нарахування з врахуванням договору про розстрочку; представити докази часткової сплати основного боргу відповідачем.

Однак позивач вимог суду не виконав, явку представника позивача в судове засідання для дачі пояснень не забезпечив, про причини не явки та не виконання вимог суду не повідомив.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково.

Судові витрати суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 16.08.2010 р.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16.08.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Гідромонтаж", 98603, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 89, ( р/р 260063891218962 в ЯФ ВАТ ВТБ, МФО 384618, ідентифікаційний код 14313441) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму", 98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, ( р/р 26004310070001 у ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ідентифікаційний код 03348005) перевитрату ліміту у розмірі 77,76 грн., державне мито у розмірі 0,78 грн. та 1,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення основного боргу у розмірі 9268,50 грн., перевитрати ліміту у розмірі 261,54 грн., 3% річних у розмірі 271,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1081,43 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.