Ухвала суду № 10792362, 03.06.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2010 р.Справа № 2-а-10805/08/1570 Категорія:2.28Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шеметенко Л.П.

судді Запорожана Д.В.

судді Яковлева Ю.В.

при секретарі Жуковській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом судді військового апеляційного суду Південного регіону у відставці ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, військового місцевого суду Одеського гарнізону про зобовязання виділити кошти та про зобовязання нарахувати та виплатити заборгованість з грошового забезпечення та щомісячного довічного грошового утримання за червень-грудень 2005 року, -

встановила:

В жовтні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Військового місцевого суду Одеського гарнізону, в якому просить поновити його порушені права, як судді до 20 березня 2008р. військового апеляційного суду Південного регіону, на отримання з 1 червня 2005р. до 1 січня 2006 р. заробітної плати (грошового забезпечення) відповідно до вимог ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»та зобов'язати: Державну судову адміністрацію України - виділити військовому місцевому суду Одеського гарнізону 163 002,61грн., Військовий місцевий суд Одеського гарнізону - нарахувати та виплатити йому заборгованість з грошового забезпечення та щомісячного грошового утримання за червень-грудень 2005р. в розмірі 163 002,61 грн. В подальшому позивач збільшив суму недоотриманого грошового забезпечення (заробітної плати) та щомісячного довічного грошового утримання за червень-грудень 2005 р. до 202 008,95 грн., 99959 грн. - грошове забезпечення, 89953 грн. - довічне утримання і 12086 грн. - матеріальна допомога, оскільки головним бухгалтером Військового місцевого суду Одеського гарнізону під час перерахунку допущено помилку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.11.2001 р. відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2869-ІІІ його обрано на посаду судді Військового апеляційного суду Південного регіону безстроково, Постановою Верховної Ради України від 20.03.2008 р. позивача звільнено з посади судді Військового апеляційного суду Південного регіону на підставі якої було видано Наказ від 01.04.2008р. №37 Військового місцевого суду Одеського гарнізону про звільнення ОСОБА_5 з займаної посади у відставку за п.67 п.п. «б»(за станом здоров'я). У відповідності до ч.2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50% його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80% посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Проте йому не виплачувались кошти відповідно до вищезазначеної норми Закону. 03.09.2005 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №865 «Про оплату праці суддів», затвердивши схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклад суддів у відповідність з встановленим ч.2 ст.44 вищезазначеного закону, проте Кабінет Міністрів України не усунув порушення зазначеної статті з 01.06.2005р., так як прийнята Постанова набрала чинності лише з 01.01.2006р. На підставі чого позивач вважає, що в даному випадку порушені його законом охороняємі права, у зв'язку з чим він звернувся до суду, оскільки йому не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та щомісячне грошове утримання за червень-грудень 2005р.

Представник Державної судової адміністрації України позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях, пояснивши, що ДСА України діяла та діє на підставі законів України про Державний бюджет України на 2005-2008 рр., Бюджетного кодексу України та ст. 68 Конституції України, яка передбачає обов'язкове виконання самої Конституції та законів України, в звязку з чим вважав, що ДСА України не може бути учасником судового розгляду по даній справі.

Представник Військового місцевого суду Одеського гарнізону у своїй заяві зазначав, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині виділення та виплати йому заборгованості з грошового забезпечення та щомісячного грошового утримання за червень-грудень 2005р. в розмірі 50398,47 грн., за умови розподілу ДСА України, як головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансування судів загальної юрисдикції, невиплаченого позивачу грошового забезпечення та довічного утримання на рахунок Військового місцевого суду Одеського гарнізону. Також зазначав, що вказана позивачем сума заборгованості у розмірі 202008,95грн. є завищеною, оскільки реальна сума заборгованості перед ним складає 50398,47грн. так як відомості вказані раніше в довідці містили надбавки встановлені Указами Президента України, та які не повинні враховуватися при перерахунку так як вони вже не діяли з 01.01.2006р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, військового місцевого суду Одеського гарнізону задоволено частково.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26255795) виділити військовому місцевому суду Одеського гарнізону 189923,83грн. для фінансування виплат судді військового апеляційного суду Південного регіону у відставці ОСОБА_5.

Зобов'язано військовий місцевий суд Одеського гарнізону (м.Одеса, вул.Армійська 18) нарахувати та виплатити ОСОБА_5 заборгованість з грошового забезпечення та щомісячного довічного грошового утримання за червень-грудень 2005 року у розмірі 189923,83грн.

В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ставить питання про скасування судового рішення у звязку з тим, що оскаржуване судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_5 в 2005 році працював суддею військового апеляційного суду Південного регіону і відповідно до ст.43 Конституції та Закону України «Про статус суддів" мав право на належне матеріальне та соціальне забезпечення. На вказану посаду його було обрано безстроково Постановою Верховної ради України №2869 від 29.11.2001 року.

Судом зазначено, що сторонами визнається право позивача в 2005 році отримувати щомісячне грошове утримання, що Указом Президента України №599 від 06.07.2006 р. військовий апеляційний суд Південного регіону був ліквідований та до остаточного вирішення питань працевлаштування або звільнення суддів Наказом Державної судової адміністрації №170 від 27.12.2006 року позивачу було визначено робоче місце у військовому місцевому суді Одеського гарнізону, з якого він і був звільнений у відставку згідно Постанови Верховної ради України №242 від 20.03.2008 року.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про статус суддів», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим ніж 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя ( редакція ч.2 ст. 44 Закону чинна в 2005 році).

Судом першої інстанції зазначено, що гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим в співвідношенні до окладу Голови Верховного суду України, встановленого в зазначеній статті, та недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної Законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканості суддів.

30 червня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України»з положень якої вбачається, що з 01.06.2005 року встановлено підвищення посадового окладу Голови та заступника Голови Верховного Суду України.

03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (редакція чинна з 01.01.2006 року), привів посадові оклади суддів у відповідності з вимогами ст.44 Закону України «Про статус суддів" та затвердив схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих суддів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи. Однак не було усунено порушення вимог цього Закону та не приведено оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення одночасно з окладом Голови Верховного суду України, а саме з 01.06.2005 року, оскільки надано постанові №865 від 03.09.2005 року чинності з 01.01.2006 р.

Постановою Вищого Адміністративного Суду України від 16 травня 2007 року визнано п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату суддів»незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів №865, визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року №513 та №514 з питань оплати праці керівників суддів, тобто з 01 червня 2005 року.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що в період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, не здійснювалася виплата грошового забезпечення позивачу у відповідності до положень ч.2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», оклад судді Вахненко О.В. був меншим, та не відповідав відсотковому співвідношенню новому розміру посадового окладу Голови Верховного Суду України, що підтверджено розрахунками бухгалтерії Військового місцевого суду Одеського гарнізону за червень - грудень 2005 року, зазначено на порушенні права позивача на оплату праці з 01.06.2005 р.

За наведених правових норм та обставин справи, колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 120 Закону України «Про судоустрій України»фінансування всіх судів в України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації. Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів. Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.

Отже, доводи апелянта щодо неналежного відповідача по справі є необґрунтованими, оскільки з вищенаведеної норми вбачається, що саме на відповідача, як головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів покладено обовязок з розроблення і затвердження за погодженням з Радою суддів України єдиних нормативів фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції, які мають доводитися до кожного суду та на підставі яких затверджується кошторис витрат.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати судове рішення таким, що не відповідає вимогам закону. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом судді військового апеляційного суду Південного регіону у відставці ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, військового місцевого суду Одеського гарнізону про зобовязання виділити кошти та про зобовязання нарахувати та виплатити заборгованість з грошового забезпечення та щомісячного довічного грошового утримання за червень-грудень 2005 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.06. 2010 року.

Головуючий:/підпис/Л.П. Шеметенко Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/Ю.В. Яковлев