Постанова № 10777988, 04.08.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.08.2010 р.                                                             справа №17/90пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів При секретарі Коломієць С.О.

За участю представників сторін:

Прокурор: Мусін Є.О. –посвідчення № 3084

від позивача: Слостін І.В. –по дов. № 01-31-3011 від 30.12.2009 року

від відповідача: Борозенцев С.В. –по дов. б/н від 10.04.2010 року

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне поданняПрокурора м. Краматорська Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від14.04.2010року

у справі №17/90пн (суддя Татенко В.М.)

за позовомПрокурора м. Краматорська Донецької області в інтересах держави в особі Краматорської міської ради м. Краматорська Донецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НІО" м. Краматорськ Донецької області про стягнення шкоди у розмірі 577714грн.50коп. та зобов'язати виконати певні дії В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2010 року у справі № 17/90пн відмовлено у задоволенні позовних вимог Прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Краматорської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "НІО" м. Краматорськ Донецької області про стягнення шкоди у розмірі у розмірі 577714 грн.50коп. та зобов'язати виконати певні дії.

Вищевказане рішення суду попередньої інстанції мотивується тим, що прокурором не наданого жодного обґрунтованого та належного доказу, що підтверджують позов; вимога суду надати належним чином засвідчені копії документів доданих до позову залишена без відповіді.

Прокурор м. Краматорська не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення у справі скасувати, так як вважає, що судом при винесенні рішення були порушені норми процесуального права.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що ним вимоги ухвали суду від 01.04.2010 року виконано у встановлені законодавством строки; належним чином засвідчені копії документів направлені до суду поштовою кореспонденцією, що підтверджується відповідним штемпелем на конверті.

В судовому засіданні повноважні представники сторін, прокурор висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційному поданні та запереченнях до нього.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх повноважних представників сторін, прокурора, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст. 42 Господарського процесуального кодексу України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

          В силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в господарських засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 01.04.2010 року по справі № 17/90 пн вище вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.04.2010 року. Також вказаною ухвалою зобов'язано прокурора м. Краматорська представити суду належним чином завірені копії документів, доданих до справи та визнано явку останнього до судового засідання обов'язковою.

14 квітня 2010 року господарський суд Донецької області у справі № 17/90пн ухвалив рішення без представника прокурора, явку якого визнав обов'язковою, та відмовив у задоволенні позову.

З наданого до справи належним чином завіреного витягу Книги обліку вхідної кореспонденції прокуратури вбачається, що ухвала суду про порушення справи надійшла до прокуратури м. Краматорська 07.04.2010 року за № 634. При цьому, прокуратурою м. Краматорська належним чином засвідчені копії документів 14.04.2010 року направлені до господарського суду Донецької області поштовою кореспонденцією, що підтверджується відповідним штемпелем на конверті.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ої години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ої години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

При вирішенні даного спору по суті, господарський суд першої інстанції не забезпечив позивачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності прокурора, явку якого визнав обов'язковою.

Разом з тим, частина 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема є нез'явлення в засідання представників сторін та неподання витребуваних доказів.

Згідно із ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була одержана судом 31.03.2010р.( а.с.2-3). Тобто, на момент прийняття рішення (14.04.2010р.) місцевий господарський суд мав можливість відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених ст.69 Кодексу.

Проте визнавши явку прокурора обов'язковою та витребувавши докази, які необхідні для вирішення спору, місцевий господарський суд, незважаючи на неподання витребуваних доказів, які необхідні для вирішення спору, та неявку прокурора у судове засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.04.2010 року, не відкладав розгляд справи в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України, а прийняв 14.04.2010року рішення, неправильно застосувавши ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу за відсутності прокурора, суд першої інстанції не забезпечив йому рівних з відповідачем процесуальних прав, чим допустив порушення п.2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 42, 43,22,77 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

          Порушення норм процесуального права, зазначені у пункті 4 частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. В даному випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.

З позову вбачається, що причиною виникнення спору у справі стало дослідження питань щодо доведеності факту порушень природоохоронного законодавства, наявність причинного зв’язку між діями та наведеними фактами та вина правопорушника.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що державні та інші органи звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди навколишньому природному середовищу суд апеляційної інстанції виходить з презумпції вини правопорушника, що передбачені ст.1166 Цивільного кодексу України та й те, що відповідно до ч.1,2 цієї норми, той хто заподіяв шкоду звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Відповідно до ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судовою колегією апеляційної інстанції, 04.08.2009 року спеціалістами відділу оперативного міжрайонного екологічного контролю по північному регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області, у присутності генерального директора ТОВ "НІО" здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт № 31, та обстеження засміченої ділянки, про що складено відповідний акт за № 15-31.

Відповідно до акту обстеження засміченої ділянки від 04.08.2009 року № 15-31 розташованої за адресою м. Краматорськ, вул. Краматорська, 2, площа засміченої ділянки становить 0,033 га, в порушення вимог ДСанПіН 2.2.7.029-99 " Гігієнічних вимог з поводження з промисловими відходами та встановлення їх класу небезпечності для здоров'я населення" пункту 2.1.4 площа для зберігання відходів не має твердої основи, що призвело до засмічення земель площею 330 м2 слою 0,2 м. Згідно проведеного розрахунку сума шкоди заподіяної ТОВ "НІО" засміченням відходів склала 577714 грн. 50 коп.

17.12.2009 року прокуратурою м. Краматорська із залученням спеціалістів відділу оперативного міжрайонного екологічного контролю по північному регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області та державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області проведено планову перевірку додержання природоохоронного законодавства на території м. Краматорська та перевірка дотримання вимог земельного законодавства.

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка розташована за адресою м. Краматорськ, 2 згідно рішення Краматорської міської ради від 14.11.2007 року за № 15/У-47 була передана в оренду гр. Лєбєдєвій Є.Ю. строком на 2 роки. 19.08.2008 року за № 414 було зареєстровано договір оренди земельної ділянки розташованої за адресою м. Краматорськ, вул. Краматорська, 2, між гр. Лєбєдєвій Є.Ю. та Краматорською міською радою, у вказаному договорі згідно п. 13 земельна ділянка передавалась в оренду під продовольчу базу.

Під час перевірки встановлено, що за адресою: вул. Краматорська, 2, м. Краматорськ товариство з обмеженою відповідальністю "НІО" використовує вказану земельну ділянку не за призначенням та для складування відходів лісопильного та стругального виробництва, що є порушенням ст. 17, ст. 33 Закону України " Про відходи" № 187/98-ВР від 05.03.1998 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства б/н від 17.12.2009 року, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства б/н від 17.12.2009 року, припис № 032229 від 17.12.2009 року, протокол про адміністративне правопорушення №014361 від 18.12.2009 року , постанова про адміністративне стягнення № 18/12-09-01 від 18.12.2009 року. Цей факт у загальному порядку не спростовано.

Прокуратурою м. Краматорська наданий розрахунок збитків від забруднення земельної ділянки відходами деревообробки і побутовими відходами, який виконаний згідно "Методики визначення розміру збитку, обумовленого забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.07р., розмір якого становить 577714 грн. 50 коп.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-ХІІ від 25.06.91р., а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством, тобто при вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" № 187/98-ВР від 05.03.1998 року встановлено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до Класифікатору відходів ДК 005-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 29.02.1996 р. № 89, до відходів належать:

-          залишкові продукти збагачення та інших видів первинної обробки сировини (шлам, пил, відсіви тощо);

-          новоутворені речовини та їх суміші, утворені в термічних, хімічних та інших процесах і які не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а також рідини та аерозолі).

Визначення терміну "засмічення земель" наведене у розділі 2 "Методики визначення розміру збитку, обумовленого забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.07р., згідно якого засмічення земель –це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 вищевказаної Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Позивач надав суду необхідні докази на підтвердження факту:

-          нецільового використання орендованих земель ( як вбачається з наданого до справи договору, земельна ділянка передавалась під продовольчу базу);

- забруднення земельної ділянки відходами деревообробки і побутовими відходами ( акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства).

Відповідно до приписів статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Пунктом "в" частини першої статті211 названого Кодексу унормовано, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Статтею 17 Закону України "Про відходи" №187/98-ВР від 05.03.1998 року закріплено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях та об'єктах, в тому числі, пунктом "л" цієї статті передбачено відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам і організаціям.

Відповідно до пункту "а" статті 32 Закону України "Про відходи" № 187/98-ВР від 05.03.1998 року забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення і розміщення відходів.

Стаття 33 Закону України "Про відходи" № 187/98-ВР від 05.03.1998 року регламентує вимоги щодо зберігання та видалення відходів, згідно з якими зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення); забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Згідно пунктів"а" та "б" частини першої статті42 Закону України "Про відходи" № 187/98-ВР від 05.03.1998 року особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів.

Статтею 43 цього ж Закону унормовано, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктами1.2 та 1.3 "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 від 04.04.07, передбачено, що ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності, та застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Відповідно до пункту 3 цієї Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факт засмічення земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель. При виявленні засмічення уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства визначаються на місті обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-ХІІ від 25.06.1991 року визначені обов'язкові екологічні вимоги при використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-ХІІ від 25.06.1991 року унормовано, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно положень статті 68 цього Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідачем суду не надано жодного документу, який би спростовував доводи позивача стосовно заявлених позовних вимог, також не довів суду, що тимчасове розміщення відходів не потребує одержання відповідного дозволу на зберігання відходів на вказаній території.

З наданих до справи документів та аналізу норм чинного законодавства, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що факт несанкціонованого розміщення відходів на ґрунті, тобто, порушення відповідачем порядку розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізації та видалення, знешкодження і захоронення відходів, регламентованого нормами Закону України "Про відходи" №187/98-ВР від 05.03.1998 року підтверджений наданими до справи доказами.

Отже, з наведеного випливає, що внаслідок засмічення земель відходами лісопильного та стругального виробництва заподіяна шкода навколишньому природному середовищу, що підтверджується представленим прокуратурою актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який підписаний представником Товариства без заперечень.

З такого, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входять державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволені позову покладаються на відповідача. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Виходячи з вищевказаних норм судові витрати за позовом у розмірі 5777грн. 14коп., апеляційною скаргою –2888рн.57коп. та з інформаційно-технічних послуг у сумі 236грн.00коп., відносяться на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49,91,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційне подання Прокурора м. Краматорська Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2010 року у справі №17/90 пн задовольнити.

          Рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2010 року у справі №17/90 пн скасувати.

Позов Прокурора м. Краматорська Донецької області в інтересах держави в особі Краматорської міської ради м. Краматорська Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "НІО" м. Краматорськ Донецької області про стягнення шкоди у розмірі 577714грн.50коп. та зобов'язати виконати певні дії задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "НІО" м. Краматорськ Донецької області привести засмічену земельну ділянку, що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Краматорська, 2 - у первісний стан.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НІО" ( вул. Краматорська, 2, м. Краматорськ, Донецька область,84300, ЄДРПОУ 31167617) на користь Краматорської міської ради ( пл. Леніна,2 м. Краматорськ, Донецької області, 84300, ЄДРПОУ 20347774, МФО 834016) 577714 грн. 50 коп. матеріальної шкоди заподіяної неправомірними діями.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НІО" (вул. Краматорська, 2, м. Краматорськ, Донецька область,84300, ЄДРПОУ 31167617) в доход державного бюджету України державне мито за поданою позовною заявою у розмірі 5777грн. 14 коп., за апеляційною скаргою у розмірі 2888грн. 57 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НІО" (вул. Краматорська, 2, м. Краматорськ, Донецька область,84300, ЄДРПОУ 31167617) в доход державного бюджету України витрати в розмірі 236грн.00коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Донецької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 04.08.2010року.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 7 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

          5ГСДО

          6.Прокурору-2