Рішення № 10777809, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/48811.08.10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»

про стягнення 244183, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 215 000, 00 грн. основного боргу за договором оренди від 25.12.07 р. та додатковою угодою до нього № 2 від 01.02.09 р., 8 960, 48 грн. пені, 1 162, 77 грн. 3 % річних, 2 246, 95 грн. інфляційних нарахувань та 6 812, 81 грн. збитків (упущена вигода). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору та угоди до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.09.09 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.09 р. провадження у справі № 51/488 зупинено до перегляду Київським апеляційним господарським судом рішення Господарського суду міста Києва у справі № 51/428 за позовом Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.07 р.

28.12.09 р. від позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відновлення провадження у справі, в якому зазначається, що 16.12.09 р. Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову, відповідно до якої рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.09 р. залишено без змін. У підтвердження наведеного представив суду копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.09 р. поновлено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2010 р. за участю представників сторін.

У процесі провадження у справі позивач неодноразово збільшував позовні вимоги та відповідно до останньої заяви просить стягнути з відповідача 430000, 00 грн. основного боргу, 37993, 73 грн. пені, 6284, 75 грн. 3% річних, 3888, 97 грн. інфляційних та 6812, 81 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. зупинено провадження у даній справі до вирішення справи № 17/59 за позовом Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 недійсним та набрання відповідним рішенням законної сили. При цьому вказаною ухвалою було зобовязати сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2010 р. поновлено провадження у справі № 51/488 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2010 р. за участю представників сторін, яких зобовязано нажати суду певні документи.

Судове засідання, призначене на 14.07.2010 р. не відбулось, у звязку зі зверненням Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»з клопотанням про призначення колегіального розгляду справи № 51/488.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 р. клопотання Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»про призначення колегіального розгляду справи № 51/488 залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.08.2010 р. за участю представників сторін.

10.08.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою представника.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, вимог ухвали суду від 19.07.2010 р. не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у його задоволенні з тих підстав, що Дочірнє підприємство «Хумана піпл ту піпл Україна»є юридичною особою та відповідно до положень ст. 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежене колом осіб, які можуть представляти його інтереси, в тому числі і у суді.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 82, 85 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, та у судовому засіданні 11.08.2010 р. оголошено його вступну та резолютивну частини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2007 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Хумана піпл ту піпл Україна» укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого позивач зобовязався надати, а відповідач прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 270 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до п. 3.1. договору за оренду приміщення відповідач зобовязався сплачувати позивачу щомісячно орендну плату у розмірі 34087, 00 грн. на місяць.

Відповідно до п.п. 3.5., 3.6., 3.7. договору оренда плата за користування приміщенням сплачується щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше 15-го числа кожного місяця до кінця сплаченого періоду. Орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду. Орендна плата сплачується відповідачем по день фактичного повернення приміщення позивачу. Факт повернення приміщення підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди.

Договір, відповідно до п. 5.1., набирає чинності з 01.01.2008 р. та діє до 31.12.2010 р.

Факт передачі позивачем приміщення загальною площею 270 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 відповідачу підтверджується актом прийому-передачі обєкта оренди від 01.01.2008 р. (копія у матеріалах справи).

01.02.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 2, якою встановили вартість щомісячної орендної плати за користування орендованим приміщенням загальною площею 270 кв.м. з 01.02.2009 р. у розмірі 43000, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобовязання щодо сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення від 25.12.2007 р., у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 430000, 00 грн. за період з квітня 2009 року до січня 2010 року. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 37993, 73 грн. пені, 6284, 75 грн. 3% річних, 13888, 97 грн. інфляційних втрат та 6812, 81 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

У договорі оренди від 25.12.2007 р. не міститься застереження щодо застосування до правовідносин сторін положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобовязань щодо сплати орендних платежів за договором оренди від 25.12.2007 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди від 25.12.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 430000, 00 грн., а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 430000, 00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що за прострочення виконання відповідачем грошових зобовязань у встановлений договором строк, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 1% від суми боргу, але не більше подвійної ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що за вказаний позивачем період останнім допущено помилку в методиці її нарахування.

За розрахунком суду, який здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України, розмір пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором оренди від 25.12.2007 р. за період з 16 березня (дата виникнення прострочення) до 27.01.2010 р. (дата, встановлена позивачем) становить 35274, 72 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір трьох процентів річних від простроченої суми становить 6284, 75 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення 13888, 97 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

За таких обставин, підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості по орендним платежам у розмірі 430000, 00 грн., пеня на суму 35274, 72 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 6284, 75 грн. та 13888, 97 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення.

Що ж до заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди), суд відзначає наступне.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) визначаються як збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Говорячи про упущену вигоду, слід зазначити, що в даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права. Саме сума запланованих, але неотриманих доходів в даному випадку буде складати упущену вигоду.

Втім Цивільним кодексом України передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. При цьому її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач зазначає, що у період, за який відповідач не сплачував орендні платежі за договором оренди від 25.12.2007 р., у нього була можливість отримати кошти, розмістивши гроші, отримані від відповідача, на депозитному рахунку, а тому Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 понесені збитки у розмірі 6812, 81 грн.

Позивачем надано розрахунок, за яким, у разі розміщення ним грошових коштів у розмірі 43000, 00 грн. на депозитному рахунку на пять місяців під 12, 5 % річних, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 могла б отримати 6812, 81 грн.

При цьому позивачем не надано суду доказів на підтвердження викладених ним обставин, зокрема, щодо здійснення ним конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідного депозитного договору з банком, офіційних відомостей щодо депозитних ставок тощо).

Крім того, суд відзначає, що застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобовязань, збитків, що встановлена ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний звязок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, а також вина.

Отже, однією з необхідних умов настання відповідальності є наявність безпосереднього причинного звязку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками потерпілої сторони. Мається на увазі, що протиправна дія або бездіяльність правопорушника є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони - наслідком протиправної поведінки правопорушника.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що у разі належного виконання відповідачем грошових зобовязань за договором, кошти, отримані за оренду приміщення були б спрямовані позивачем саме на отримання прибутку, шляхом їх розміщення на депозитному рахунку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутній такий обовязковий елемент складу господарського або цивільного правопорушення, як причинний звязок між неналежним виконанням Дочірнім підприємством «Хумана піпл ту піпл Україна»зобовязання за договором оренди від 25.12.2007 р. та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 6812, 81 грн.

Стосовно вимог позивача про покладення на відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з абз. 2 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»№01-8/1270 від 14.07.2004 р. статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з п. 14 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи організації та діяльності адвокатури.

Статтею 5 Закону України «Про адвокатуру»встановлено, що адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. у справі № 13-рп/2000 (справа N 1-17/2000 про право вільного вибору захисника), держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такого суб'єкта надання правової допомоги адвокатуру України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України);

Згідно з зазначеним Рішенням Конституційного Суду України положення частини другої статті 59 Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю. У такий спосіб держава бере на себе обов'язок забезпечити реальну можливість надання особам кваліфікованого захисту від обвинувачення, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.

Тож з наведеного в сукупності вбачається, що адвокати, адвокатські обєднання можуть надавати лише юридичну допомогу, а не займатися підприємницькою діяльністю.

Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Зазначене є суттєвим, оскільки отримання плати (за договором) за надання адвокатами (адвокатським обєднанням) правової допомоги та отримання виручки за здійснення операцій надання послуг (продажу продукції, товарів, робіт) не є тотожними поняттями відповідно до норм чинного законодавства і з урахуванням особливого статусу адвокатури як спеціально уповноваженого недержавного професійного правозахисного інституту.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як встановлено судом, адвокатська діяльність не є господарською діяльністю, оскільки не спрямована на отримання доходу.

Як вбачається з матеріалів справи між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 укладено договір про надання юридичних послуг № 00-2 від 07.09.2009 р.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

При цьому договір про надання юридичних послуг № 00-2 від 07.09.2009 р. підписано ОСОБА_3 не як адвокатом, а як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відбитком печатки на договорі.

При цьому, відповідно до квитанції № 030302 від 08.09.2009 р. одержувачем грошових коштів у розмірі 25000, 00 грн. вказано саме Фізичну особу підприємця ОСОБА_3, а не адвоката.

Таким чином у даному випадку йдеться не про послуги адвоката, а про юридичні послуги, які надаються Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3.

За таких обставин, вищевказана сума не підлягає відшкодуванню позивачу у якості витрат, повязаних з послугами адвоката, що передбачено ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»(01010, м. Київ, вул. Московська, 24, кв. 21, код ЄДРПОУ 32309853), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (03162, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати у розмірі 430000, 00 (чотириста тридцять тисяч грн. 00 коп.) грн., 35274, 72 (тридцять пять тисяч двісті сімдесят чотири грн. 72 коп.) грн. пені, 6284, 75 (шість тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 75 коп.) грн. 3 % річних, 13888, 97 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 97 грн.) грн. інфляційних втрат, 4854, 48 (чотири тисячі вісімсот пятдесят чотири грн. 48 коп.) грн. державного мита та 308, 93 (триста вісім грн. 93 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя

Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 16.08.2010 р.