Рішення № 10777762, 04.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/35704.08.10

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна майстерня «Ода»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Лозянко О.О. –предст.

Від Відповідача Сингаївський С.М. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурна майстерня «Ода»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер»про стягнення 3000000,00 грн. заборгованості, 273000,00 грн. пені, 1724100,00 грн. інфляційних втрат, 256931,52 грн. –3% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 1 від 13.08.2006, на виконання якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурна майстерня «Ода»13.08.2006 перерахувало на розрахунковий рахунок Відповідача 3 000000,00 грн. Згідно з умовами вказаного договору фінансова допомога надається до 13.08.2007 та підлягала поверненню у вказаний строк. В свою чергу, Відповідач фінансову допомогу не повернув. З урахуванням таких обставин, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню, яка була нарахована на суму заборгованості, та склала 273 000,00 грн., інфляційні втрати та відсотки річних.

Відповідач позов визнав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурна майстерня «Ода»(далі –Позивач, Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер»(далі –Відповідач, Позичальник) укладено Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги (далі –Договір), відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов’язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 13.08.2006 є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з п. 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 3000000,00 грн., без ПДВ, протягом 1-го банківського дня з моменту підписання даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Так, на виконання умов вказаного Договору Позивачем 13.08.2006 було перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача 3000000,00 грн. з призначенням платежу «Надання поворотної фінансової допомоги згідно з договором № 1 від 13.08.2006, без ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 13.08.2006, копія якого долучена до матеріалів справи.

Пункт 2.2 Договору визначає, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі.

Строк надання поворотної фінансової допомоги –до 13.08.2007 (п. 2.3 Договору), яка повертається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця протягом 1-го банківського дня з моменту закінчення строку її надання (п. 3.1, 3.2 Договору).

Відповідач зобов’язання за Договором № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 13.08.2006 не виконав, станом на час розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 3000000,00 грн., що визнається Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер».

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 3 000000,00 грн.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з Відповідача пені у розмірі 273000,00 грн. у зв’язку з простроченням сплати суми основного боргу.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві.

Відповідно до п. 4.2 Договору в разі несвоєчасного перерахування коштів Позикодавцю Позичальник сплачує пеню у розмірі 0,05 % від розміру фінансової допомоги за кожний день прострочення повернення фінансової допомоги.

Умовами Договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 13.08.2006 встановлено строк, у який Позичальник зобов’язаний повернути фінансову допомогу, а саме –14.08.2007 (один банківський день з моменту закінчення строку надання фінансової допомоги). Оскільки терміном повернення поворотної фінансової допомоги є 14.08.2007, то відповідно Відповідач вважається таким, що прострочив з 15.08.2007.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 згаданого Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За розрахунком суду стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає сума пені в розмірі 253286,32 грн., визначена судом з урахуванням розміру облікової ставки, встановленої згідно з Листом НБУ від 17.05.2007 № 14-011/1150-5118 в розмірі 8% на період з 01.06.2007 та в розмірі 10% на період з 01.01.2008 відповідно до Постанови НБУ від 29.12.2007 № 492, беручи до уваги той факт, що у 2008 році кількість днів складала 366.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду розмір 3 % річних від суми заборгованості у період, заявлений Відповідачем складає 256684,93 грн., з урахуванням кількості днів у відповідному році.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат за період прострочення виконання зобов’язань щодо повернення Позивачу поворотної фінансової допомоги, що заявлений в позовній заяві (з 15.08.2007 по 22.06.2010), складає 1701000,00 грн.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 31, код 32162630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна майстерня «Ода»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 11, кв. 603) 3000000,00 грн. заборгованості, 253286,32 грн. пені, 1701000,00 грн. інфляційних втрат, 256684,93 грн. –3% річних від суми заборгованості, 25290,90 грн. державного мита та 234,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 16.08.2010