Рішення № 10777669, 04.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/35204.08.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН ТАО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Кушнір Н.Ф., Лозянко О.О. –предст.

Від Відповідача Сингаївський С.М. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН ТАО»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер»про стягнення 3000000,00 грн. заборгованості, 207000,00 грн. неустойки, 594000,00 грн. інфляційних втрат, 170136,97 грн. –3% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Позивачем та Відповідачем укладено Договір позики № 1-П від 28.08.2006, на виконання якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН ТАО»28.07.2006 перерахувало на розрахунковий рахунок Відповідача 3 000000,00 грн. Згідно з умовами вказаного Договору та Додаткової угоди № 1 від 27.07.2007 до нього строк позики становив 737 календарних дня –з 28.07.2006 по 27.07.2008 включно. В свою чергу, Відповідач позику не повернув. З урахуванням таких обставин, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф, який був нарахований на суму заборгованості, інфляційні втрати та відсотки річних.

Відповідач позов визнав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.07.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАН ТАО»(далі –Позивач, Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер» (далі –Відповідач, Позичальник) укладено Договір позики № 1-П (далі –Договір), відповідно до умов якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі 3000000,00 грн., а Позичальник зобов’язується повернути позику у визначений Договором строк.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 1-П від 28.07.2006 є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з п. 3.1 Договору Позикодавець надає грошові кошти Позичальнику в позику в день підписання сторонами цього Договору.

Так, на виконання умов вказаного Договору Позивачем 28.07.2006 було перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача 3000000,00 грн. з призначенням платежу «Надання поворотної позики згідно з договором № 1-П від 28.07.2006, без ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням № 188 від 28.07.2006, копія якого долучена до матеріалів справи.

Пункт 1.2 Договору визначає, що позика надається Позикодавцем, є безпроцентною.

Відповідно до п. 4.1 Договору, в редакції викладеній у Додатковій угоді № 1 від 27.07.2007 до Договору, строк позики розпочинається з моменту набрання чинності Договором і становить 737 календарних дня –3 28.07.2006 по 27.07.2008 включно.

В строк, визначений в п. 4.1 Договору, Позичальник зобов’язується протягом одного банківського дня повернути Позикодавцеві позику. Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця (п.п. 5.1, 5.2 Договору).

Відповідач зобов’язання за Договором позики № 1-П від 28.07.2006 не виконав, станом на час розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 3000000,00 грн., що визнається Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер».

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 3 000000,00 грн.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 207 000,00 грн. у зв’язку з простроченням сплати суми основного боргу.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві.

Відповідно до п. 7.4 Договору при порушенні Позичальником строку повернення позики, вказаного в п. 4.1 Договору, Відповідач повинен сплатити на поточний рахунок Позикодавця штраф в розмірі 0,01% від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики.

Умовами Договору позики № 1-П від 28.07.2006 встановлено строк, у який Позичальник зобов’язаний повернути позику, а саме –27.07.2008. Оскільки терміном повернення позики є 27.07.2008, то відповідно Відповідач вважається таким, що прострочив з 28.07.2008.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається згідно з положеннями п. 7.4 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо повернення позики, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що відповідальність, встановлена Договором, передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 згаданого Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За розрахунком суду пеня складає 358167,53 грн., визначена судом з урахуванням розміру облікової ставки у відповідний період, розрахована за 6 місяців, як те передбачено ст. 232 ГК України.

Однак, стягненню з Відповідача в примусовому порядку підлягає сума в розмірі 207000,00 грн., заявлена до стягнення в позовній заяві, оскільки суд позбавлений права виходу за межі позовних вимог.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду розмір 3 % річних від суми заборгованості у період з 28.07.2008 по 16.06.2010 складає 169784,65 грн., з урахуванням кількості днів у відповідному році.

Сума інфляційних втрат розрахована судом відповідно до періоду прострочення, який був заявлений Позивачем, та по сумі, які складає суму боргу, з урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», та складає 705000,00 грн., однак стягненню з Відповідача, в силу положень закону, підлягає сума, заявлена Позивачем в розмірі 596400,00 грн., оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 31, код 32162630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН ТАО»(08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, б. 51, код 32067946) 3000000,00 грн. заборгованості, 207000,00 грн. пені, 596400,00 грн. інфляційних втрат, 169784,65 грн. –3% річних від суми заборгованості, 25497,45 грн. державного мита та 235,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 16.08.2010