Рішення № 10777654, 12.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/35712.08.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-центр»

додочірнього підприємства «Терра-трейд»

простягнення 53697,48 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Бєлан М.Ф. (довіреність від 05.01.2010 року) від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-центр»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірнього підприємства «Терра-трейд»заборгованості за договором №402 від 01.01.2009 року у розмірі 53697,48 грн. (у тому числі 48251,50 грн. основного боргу; 4750,75 грн. пені; 695,23 грн. трьох процентів річних з простроченої суми). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином здійснив розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року порушено провадження у справі № 23/357 та призначено її розгляд на 05.08.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні 05.08.2010 року надав суду уточнений розрахунок суми боргу відповідно до якого, Відповідач частково погасив заборгованість, яка на момент розгляду справи судом становить 31874,41 гривень.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що із змісту наданих Позивачем видаткових накладних не вбачається, що вони були складені в рамках дії договору. Таким чином, на думку Відповідача позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір №402 від 01.01.2009 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався поставити Відповідачу товар, а Відповідач - у порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити його вартість.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору №402 від 01.01.2009 року Позивач поставив Відповідачу товари продовольчої групи на суму 709838,04 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печаткою Відповідача без заперечень та зауважень.

У графі «підстава»зазначених накладних вказано договір купівлі-продажу №506 від 20.02.2009 року замість №402 від 01.01.2009 року. З наданих пояснень вбачається, що Позивач присвоїв договору №402 від 01.01.2010 року внутрішній номер у реєстрі договорів 506 та помилково зазначив дату 20.02.2009 року. У зв’язку із зазначеними помилковими діями Позивача договір та накладні на поставку товару не співпадають.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що із змісту наданих Позивачем видаткових накладних не вбачається, що вони були складені в рамках дії договору №402 від 01.01.2010 року. Таким чином, оскільки Відповідач не підписував договір №506 від 20.02.2009 року, то правові підстави, які б обґрунтовували вимоги позовної заяви відсутні.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух матеріально-цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Пунктом 3.6 договору №402 від 01.01.2009 року визначено, що при поставці партії товару Позивач передає Відповідачу супровідну документацію та зокрема –накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ. Вимог щодо обов’язкового зазначення підстав поставки ні Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні умовами договору не передбачено.

Оскільки Сторони зазначають, що інших укладених договорів на поставку товарів не укладали, та зважаючи на часткову оплату Відповідачем товару за договором №402 від 01.01.2009 року, суд встановив, що поставка товарів продовольчої групи відбулася в межах дії договору №402 від 01.01.2009 року.

Умови оплати товару визначені пунктом 7.4 договору №402 від 01.01.2009 року, відповідно до якого Відповідач повинен оплатити поставлений товар протягом 45 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної.

Всупереч договірним умовам, Відповідач здійснив часткову оплату товару у розмірі 640280,60 грн., таким чином борг за договором №402 від 01.01.2009 року становив 69557,44 гривень.

Позивач та Відповідач уклали договір №ВЗ 401 від 01.01.2009 року про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг. Оплата за надані послуги відповідно до пункту 3.2 договору №401 від 01.01.2009 року здійснюється зарахуванням зустрічних вимог на суму заборгованості за поставлений товар за договором №402 від 01.01.2010 року.

На виконання умов договору №401 від 01.01.2009 року Позивач надав Відповідачу послуги на суму 21305,94 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, основний борг Відповідача, з зарахуванням зустрічних вимог за договором №401 від 01.01.2009 року на момент звернення до суду становив 48251,50 гривень.

Після порушення провадження у справі Відповідач частково погасив заборгованість, сума боргу складає 31874,41 гривень.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки, факт передачі товару підтверджено відповідними видатковими накладними, встановлений договором строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати отриманої продукції Відповідачем у повному обсязі суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 31874,41 грн. вартості поставлених товарів підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталося не з його вини.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9 протоколу розбіжностей до договору №402 від 01.01.2009 року внесено зміни до пункту 8.11 договору, згідно якого Відповідач зобов’язався у разі порушення порядку та строків оплати товару сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок пені та встановив, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-центр»до дочірнього підприємства «Терра-трейд»підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва. -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з дочірнього підприємства «Терра-трейд»(04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25, ідентифікаційний код 32161773) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-центр» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8; ідентифікаційний код 36263797) 31874,41 грн. (тридцять одну тисячу вісімсот сімдесят чотири гривні 41 копійку) основного боргу; 4750,75 грн. (чотири тисячі сімсот п’ятдесят гривень 75 копійок) пені; 695,23 грн. (шістсот дев’яносто п’ять гривень 23 копійки) трьох процентів річних; 536,96 грн. (п’ятсот тридцять шість гривень 96 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено: 16.08.2010 року.