Рішення № 10777327, 05.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.10 р. Справа № 23/100

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства ”Донинкоторг” м. Донецьк

про стягнення 159608, 55 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю

Від відповідача: Звягінцев В.Ф. - директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м. Донецьк, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, приватного підприємства ”Донинкоторг” м. Донецьк, 136112, 5 грн. боргу, 11982, 71 грн. пені, 1 753, 57 грн. річних та 9759, 77 грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № б/н від 30.07.2009р. (дату укладання договору представник позивача уточнила в судовому засіданні 05.08.2010р., що зафіксовано в протоколі судового засідання) щодо оплати вартості поставленого йому товару, внаслідок чого за видатковими накладними № РН-000090 від 19.11.2009р., № РН-000095 від 25.11.2009р., № РН-000106 від 02.12.2009р., № РН-000112 від 10.12.2009р., № РН-0000134 від 24.12.2009р., № РН-0000012 від 21.01.2010р. та № РН-0000030 від 09.02.2010р. у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 136112, 5 грн.;

-нарахування відповідачу на підставі п.6.1. вищевказаного договору 11982, 71 грн. пені та на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 9759, 77 грн. інфляційних та 1 753, 57 грн. річних;

-ст.ст. 526, 625, 655, 692 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, але в судовому засіданні 22.07.2010р. директор відповідача гр. Звягінцев В.Ф. визнав позов в частині стягнення основного боргу в сумі 136112, 5 грн., що зафіксовано в протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позивачем разом з позовною заявою надано суду проект договору поставки № б/н від 30.07.2009р., за умовами якого постачальник (позивач) зобовязався поставити і передати у власність замовнику вироби (далі - продукція) в асортименті згідно специфікації, а замовник (відповідач) - прийняти та оплатити її на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. договору). При цьому, проект цього договору від імені ФОП ОСОБА_1 підписаний ним особисто та скріплений печаткою позивача, а від імені ПП ”Донинкоторг” - директором Звягінцевим В.Ф. не підписаний, але скріплений печаткою відповідача.

05 липня 2010р. від позивача надійшла заява № б/н від 05.07.2010р. про долучення до матеріалів справи певних документів. До цієї заяви позивачем додана копія договору поставки № б/н від 30.07.2009р., яка від імені ПП ”Донинкоторг” підписана директором Звягінцевим В.Ф. та скріплена печаткою відповідача. Під час розгляду справи зазначена особа була присутня у судових засіданнях 22.07.2010р. та 03.08.2010р. та підтвердила факт підписання вищезазначеного договору поставки. Отже, суд робить висновок, що договір поставки № б/н від 30.07.2009р. відповідно до ст.181 ГК України є укладеним і породжує відповідні права та обовязки сторін.

Пунктом 3.3. договору поставки № б/н від 30.07.2009р. закріплено, що асортимент, кількість та ціна кожної партії продукції узгоджується сторонами і оформлюється заявками, які направляються постачальнику за допомогою будь-якого електронного засобу звязку (п.3.4. договору).

Відповідно до п.3.11. договору продукція приймається шляхом підписання та завірення видаткової накладної, що підписується обома сторонами, а згідно п.3.12. договору моментом поставки продукції є підписання та завірення видаткової накладної на складі замовника.

Як закріплено п.9.1., договір діє з моменту його підписання до 31.12.2009р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обовязків. У випадку, коли жодна зі сторін не заявить за місяць до закінчення строку дії цього договору про його розірвання, договір вважається діючим на наступний рік.

На момент розгляду справи сторони не надали суду доказів в розумінні ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України припинення дії договору поставки № б/н від 30.07.2009р., тому суд вважає, що зазначений договір продовжує свою у 2010р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за видатковими накладними № РН-000090 від 19.11.2009р., № РН-000095 від 25.11.2009р., № РН-000106 від 02.12.2009р., № РН-000112 від 10.12.2009р., № РН-0000134 від 24.12.2009р., № РН-0000012 від 21.01.2010р. та № РН-0000030 від 09.02.2010р. здійснено поставку продукції на загальну 164575 грн., яка прийнята відповідачем без заперечень відповідно до ст.689 ЦК України. Директор відповідача гр. Звягінцев В.Ф. в судовому засіданні 03.08.2010р. підтвердив факт отримання товару за вищевказаними накладними, незважаючи на те, що довіреностей на право одержання товару від позивача суду не надано, а видаткові накладні від 25.11.2009р., від 02.12.2009р., від 24.12.209р. та від 09.02.2010р. взагалі не містять підпису представників відповідача в графі ”Отримав” (вказане зафіксовано в протоколі судового засідання).

Сторони не надали суду ні специфікації до спірного договору, про яку йдеться мова в п.1.1. договору, ні заявок, в яких відповідно до п.3.3. договору сторони повинні узгоджувати асортимент, кількість та ціну кожної партії продукції. Виходячи з того, що видаткові накладні, на які посилається позивач, містили найменування, кількість та ціну товару, і відповідач не довів, що він узгодив з позивачем інші відповідні характеристики товару, суд вважає, що поставка товару за вказаними в попередньому абзаці накладними здійснена саме на виконання договору поставки № б/н від 30.07.2009р. Крім того, доказів існування між сторонами у спірний період будь-яких інших договірних, позадоговірних відносин або домовленостей, в т.ч. усних, суду не надано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата продукції здійснюється замовником протягом 21 банківського дня з моменту поставки товару.

Відповідач в порушення умов договору, ст.ст. 509, 526, 530, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України належним чином не виконав свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати позивачу грошових коштів за отриману продукцію, внаслідок чого у нього перед позивачем виник борг в сумі 136112, 5 грн., який до теперішнього часу ним не погашений (позивач стверджує, що відповідачем здійснена часткова оплата отриманої продукції в сумі 28462, 5 грн.).

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджена сума боргу в розмірі 136112, 5 грн., яка визнана відповідачем під час розгляду справи в повному обсязі, а доказів її сплати не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення боргу повному обсязі.

Умовами договору (п.6.1.) сторони передбачили відповідальність замовника за несвоєчасну оплату продукції у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п.6.1. договору позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 11982, 71 грн. згідно розрахунку, доданому до позову. Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд зауважує, що позивачем невірно визначений початок перебігу строку нарахування пені за кожною з видаткових накладних. За таких обставин, суд стягує з відповідача на користь позивача пеню в загальній сумі 9152, 50 грн. за період з 19.12.2009р. по 11.05.2010р. (накладна № РН-000090), за період з 25.12.2009р. по 11.05.2010р. (накладна № РН-000095), за період з 01.01.2010р. по 11.05.2010р. (накладна № РН-000106), за період з 13.01.2010р. по 11.05.2010р. (накладна № РН-000112), за період з 27.01.2010р. по 11.05.2010р. (накладна № РН-0000134), за період з 20.02.2010р. по 11.05.2010р. (накладна № РН-0000012) та за період з 12.03.2010р. по 11.05.2010р. (накладна № РН-0000030). В решті вимог позивача щодо стягнення пені суд позивачу у позові відмовляє у звязку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної статті позивач вимагає стягнути з відповідача 9759, 77 грн. інфляційних та 1753, 57 грн. річних згідно наданих суду розрахунків. При нарахуванні зазначених сум позивач припустив аналогічну помилку, що і при нарахуванні пені. У звязку з цим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних суд задовольняє частково і стягує з відповідача на користь позивача 4350, 20 грн. інфляційних та 1339, 37 грн. річних за ті ж самі періоди, за які стягується пеня. В решті вимог щодо стягнення цих складових суд позивачу у позові відмовляє.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 230, 232, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Стягнути з приватного підприємства ”Донинкоторг” (м. Донецьк, вул. Одеська, 125-А, р/р 26002051805564 в ДРУ КБ ”Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496, ЄДРПОУ 31128803) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 у відділенні ”Орешково” ВАТ ”ВТБ Банк”, МФО 321767, ідентифікаційний НОМЕР_2) - 136112 грн. 50 коп. боргу, 9152 грн. 50 коп. пені, 4 350 грн. 20 коп. інфляційних, 1339 грн. 37 коп. річних, 1509 грн. 55 коп. витрат на сплату держмита та 223 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2010р