Постанова № 10776159, 20.07.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2340/10/1770

20 липня 2010 року 16год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Василевич І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник Загурська І.А, Меньшова Г.А..

відповідача: представник Бакулевич Н.М., Кіт В.А. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Дубенський край" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДубенська об'єднана державна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції. З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006751750/0 від 05.05.2010 року в частині визначення основного платежу в розмірі 416,87 грн. та фінансових санкцій в розмірі 1250,61 грн., визнати нечинним рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 травня 2010 року № 0000252353/0 повністю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що позивач не визнає обставин, що підзвітні особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відзвітувались за отримані ними згідно авансових звітів кошти, в підтвердження чого покликається на звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, вантажні декларації, квитанції, чеки, накази. Відтак вважає, що позивачем неправомірно визначено позивачу спірними рішеннями податкові зобовязання з податку на доходи фізичних осіб та штрафну санкцію, а також штрафну санкцію за порушення порядку регулювання обігу готівки. Крім того, представники позивача пояснили, що заперечень до акту перевірки позивач не подавав.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та надали пояснення аналогічні тим, що викладені позивачем в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, вказали, що відповідачем правомірно прийняті спірні рішення, оскільки в ході перевірки позивача було встановлено, що особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно авансових звітів відшкодовано кошти без додавання оригіналів документів про витрачання таких коштів. А відтак, у зв'язку з відсутністю належно оформлених документів, що підтверджують факт оплати наданої послуги (розрахункових квитанцій, касових чеків, прибуткових касових ордерів), відшкодована сума згідно авансових звітів являється надміру витраченими коштами, отриманими платником податку, і підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України № 889. Надміру витрачені кошти працівниками на розрахунковий рахунок та в касу підприємства не вносилися. У випадку, якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів. Сума штрафу в даному випадку становить 416,87 грн. Крім того, представники відповідача в судовому засідання пояснили, що при здаванні до бухгалтерії авансових звітів, до них не було додано документів, що підтверджували б здійснені покупцем витрати готівки під час придбання товару (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи) на загальну суму 427,16 грн. Крім того, перевіркою встановлено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на суму 1935,01 грн. Вважають, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані рішення, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з наступного.

Працівниками органу податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 28.02.2010 року, іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 28.02.2010 року, про що складено акт від 22.04.2010 року № 70/23/34712933 (а.с.7-21).

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог:

- абз. 2 п. 2.11 гл. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБУ 15.12.2004року №637, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 13.01.2005року за № 40/10320, а саме: перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на суму 1935,01 грн.;

- абз. 5 п. 2.11 гл. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБУ 15.12.2004року №637, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 13.01.2005року за № 40/10320, а саме: при здаванні до бухгалтерії авансових звітів, до них не було додано документів, що підтверджували б здійснені покупцем витрати готівки під час придбання товару (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи) на загальну суму 427,16 грн.;

- пп. 3.1.1, пп. 3.1.3 п. 3.1, п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.1, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 9.10 ст. 9, пп "а" п. 19.1 ст. 19, пп."а" п. 20.2, пп. "а" 20.3.1, пп. 20.3.2 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі іменовано Закон № 889) та п. 4 "Порядку надання документів та їх складу при застосування податкової соціальної пільги", затвердженого Постановою КМ України від 26.12.2003 року № 2035, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, а саме: не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 571,37 грн., в тому числі за 2008 рік - 167,01 грн., за 2009 рік - 404,36 грн., та не утриманий і не перерахований до бюджету штраф в сумі 416,87 грн., утриманий і не перерахований до бюджету за перевіряємий період податок з доходів фізичних осіб в сумі 11822,22 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки та за порушення обумовлених нормативних актів відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.05.2010 року № 0006751750/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, в тому числі: за основним платежем 12393,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1559,61 грн. (а.с.93) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 910,92 грн. від 07.05.2010 року № 0000252350/0 (а.с.94).

1. Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.05.2010 року № 0006751750/0.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржує лише в частині визначення основного платежу в розмірі 416,87 грн. та фінансових санкцій в розмірі 1250,61 грн., котрі нараховані позивачу внаслідок встановлення в ході названої перевірки обставин щодо виплати гр.ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошових коштів, за які вони не візвітувались в установленому порядку, а зокрема при складанні звіту не підтвердили оригіналами первинних документів понесені ними витрати та встановлення обставин щодо порушення ОСОБА_6 строків звітування за отримані ним під звіт кошти.

А відтак, суд розглядає правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення лише у названих межах позовних вимог.

Перевіркою встановлено, що:

- згідно авансового звіту № б/н від 18.01.2008 року підзвітній особі ОСОБА_6 відшкодовано кошти в сумі 52,86 грн. без додавання оригіналів документів, що підтверджує факт витрачання таких коштів на господарські потреби підприємства. Вказані обставини представниками позивача не заперечуються;

- згідно авансового звіту № 00000239 від 18.01.2008 року підзвітній особі ОСОБА_6 відшкодовано кошти в сумі 18,00 грн. без додавання оригіналів документів, що підтверджує факт витрачання таких коштів на господарські потреби підприємства. Вказані обставини представниками позивача не заперечуються;

- згідно авансового звіту № 00000091 від 02.07.2009 року підзвітній особі ОСОБА_7 відшкодовано кошти в сумі 60,00 грн. без додавання оригіналів документів, що підтверджує факт витрачання таких коштів на господарські потреби підприємства;

- згідно авансового звіту № 00000096 від 09.07.2009 року підзвітній особі ОСОБА_6 відшкодовано кошти в сумі 38,00 грн. без додавання оригіналів документів, що підтверджує факт витрачання таких коштів на господарські потреби підприємства;

- згідно авансового звіту № 00000110 від 23.07.2009 року підзвітній особі ОСОБА_6 відшкодовано кошти в сумі 72,12 грн. без додавання оригіналів документів, що підтверджує факт витрачання таких коштів на господарські потреби підприємства;

- згідно авансового звіту № 00000113 від 29.07.2009 року підзвітній особі ОСОБА_6 відшкодовано кошти в сумі 20,00 грн. без додавання оригіналів документів, що підтверджує факт витрачання таких коштів на господарські потреби підприємства;

- згідно авансового звіту № 00000170 від 01.10.2009 року підзвітній особі ОСОБА_6 відшкодовано кошти в сумі 166,18 грн. без додавання оригіналів документів, що підтверджує факт витрачання таких коштів на господарські потреби підприємства;

- згідно видаткового ордеру № 370 від 11.08.2009 року підзвітній особі ОСОБА_6 видано готівкові кошти під звіт на господарські потреби в сумі 2260,00 грн. Авансовий звіт подано 14.08.2009 року на суму 1935,01 грн., термін подачі зазначеного звіту або повернення коштів в касу 13.08.2009 року.

Згідно чинного законодавства, якщо на потреби підприємства підзвітна особа придбаває товари, сировину, матеріали, до авансового звіту необхідно додати документи, що підтверджують здійснення платежу (наприклад, фіскальні чеки, квитанції касових ордерів), а також отримання товару, сировини, матеріалів від продавця (товарні накладні тощо).

До авансових звітів додаються підтверджуючі документи, які являються розрахунковими документами відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі іменовано Закон № 265) та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до ст. 3 Закону № 265, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Враховуючи вище викладене, документом, що підтверджує витрати, повинен бути розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну, тобто, розрахункова квитанція, касовий чек, прибутковий касовий ордер.

В ході проведення перевірки працівниками податкового органу встановлено факти відшкодування підзвітним особам коштів згідно авансових звітів без додавання оригіналів документів, що підтверджують факт витрачання таких коштів на господарські потреби підприємства.

Судом відхиляються покликання представників позивача на те, що оригінали підтверджуючих документів були наявні у позивача під час перевірки, оскільки названі обставини спростовуються названим актом перевірки, поясненнями представників відповідача та осіб, що проводили перевірку позивача, котрі повідомили, що під час перевірки позивач не володів оригіналами документів, що підтверджують понесення витрат вищепереліченими особами. Крім того, як з'ясовано судом позивач ознайовимшись з висновками названого акту перевірки не повідомляв відповідача про наявність у нього первинних документів, що підтверджують обставинини понесених підзвітними особами витрат. Вказані документи позивач подав лише в ході судового розгляду справи. Подання таких документів в ході судового розгляду справи не спростовує встановлених відповідачем обставин щодо проведеного позивачем відшкодування переліченим вище особам коштів без додавання ними оригіналів документів, котрі на дату звітування та /або на дату проведеного відшкодування підтвердили понесені ними витрати.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оригінали зазначених первинних документів позивачем до перевірки не надавалися.

Неподання оригіналів первинних документів під час перевірки або безпосередньо після її закінчення разом із запереченнями на акт перевірки свідчить про те, що надані в судовому засіданні оригінали платіжних документів були зібрані позивачем безпосередньо по завершенню перевірки.

У зв'язку з відсутністю належно оформлених документів, що підтверджують факт оплати товару, наданої послуги (розрахункових квитанцій, касових чеків, прибуткових касових ордерів) відшкодована суму коштів згідно авансових звітів, являється надміру витраченими коштами, отриманими платником податку, і підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону № 889.

Відповідно до обумовленого акта перевірки та пояснень представників сторін, наданих в ході судового розгляду справи, надміру витрачені кошти названими працівниками у вказаних вище сумах на рахунок чи в касу позивача не вносились.

Підпункти 9.10.1, 9.10.2 п .9.10. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачають, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: завершує таке відрядження; завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження; під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту (п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»)

Пунктами 8.1.1 та п.п. «а»п.п. 20.3.1, п.п. 20.3.2 ст. 20 названого Закону №889-ІУ передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. За погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент.

На підставі вищевикладеного позивач зобовязаний був оподаткувати вищевказані суми застосувавши ставку податку передбачену п. 7.1 ст. 7 Закону №889-ІУ та нарахувати і утримати штраф у розмірі 15% від суми надміру витрачених коштів, за які підзвітні особи не відзвітувалися у встановленому порядку та не повернули у встановлений строк

Підпункт 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає обовязок платників податків щодо сплати штрафу у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати.

А відтак, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення рішення від 05.05.2010 №0006751750/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб за основним платежем 416,87 грн. та фінансовими санкціями в розмірі 1250,61 грн.

2. Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.05.2010 року № 0000252353/0, то вказане рішення підлягає до скасування в частині визначення штрафної санкції на суму 70,86 грн. При цьому суд виходив з такого.

Зазначене рішення прийнято за порушення абз. 2, абз. 5 п. 2.11 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затв. постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637.

Пункт 2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затвердженого Постановою правління НБУ 15.12.2004року №637, зареєстр в Міністерстві юстиції України 13.01.2005року за № 40/10320) передбачає, що «видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Враховуючи вище зазначені положення, відшкодування витрат здійснюється лише при наданні звіту разом з підтверджуючими документами у їх оригіналі. Строк звітування відрядженого працівника про витрачені ним у відрядженні кошти отримані під звіт становить не більше трьох банківських днів, наступних за днем прибуття до місця постійної роботи, а строк звітування за отримані працівників за отримані ними під звіт кошти для виробничих (господарських) потреб становить не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання таких готівкових коштів під звіт.

Крім обумовлених вище обставин, щодо відшкодування названим вище особам (по перелічених вище випадкам) коштів без додавання ними оригіналів первинних розрахункових документів, котрі підтверджували понесені ними витрати, судом становлено, що працівникові позивача ОСОБА_6 11.08.2009 року видано з каси підприємства під звіт кошти для вирішення господарських потреб підприємства. Згідно чинного законодавства, строк звітування за отриманні кошти настав 13.08.2009 року (протягом двох робочих днів).

Звіт про використання вказаних коштів, гр. ОСОБА_6 був поданий лише 14.08.2009 року (а.с.133). При цьому, як вбачається з акту перевірки пояснень представників відповідача та осіб, що провели перевірку, в ході проведеної перевірки позивач не надав до перевірки доказів котрі свідчили, що гр. ОСОБА_6 у період з 11.08 по 14.08.2009року перебував у відрядженні, що давало б йому змогу здійснити звітування по поверненню з відрядження.

Звітування особи по закінченню дводенного терміну є порушенням абз. 3 п. 2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затвердженого Постановою правління НБУ 15.12.2004року №637, зареєстр в Міністерстві юстиції України 13.01.2005року за № 40/10320).

Крім того, як з'ясовано судом позивач ознайовимшись з висновками названого акту перевірки не повідомляв відповідача про наявність у нього будь-яких первинних документів, що підтверджують обставинини перебування такої особи у відрядженні. Документи про відрядження ОСОБА_6 у період з 11.08 по 14.08.2009року позивач подав лише в ході судового розгляду справи. Подання таких документів в ході судового розгляду справи не спростовує встановлених (в ході перевірки) відповідачем обставин щодо порушення строків звітування названою особою.

Крім того, надані суду документи про відрядження містять ряд суперечностей, а зокрема згідно наказу від 11.08.2009 року № 29 (а.с.150), головний інженер ТОВ "Дубенський край" ОСОБА_6 був відряджений в м. Дніпропетровськ терміном на 3 дні для отримання автомобіля КАМАЗ 45143. Однак, з посвідчення про відрядження (а.с.143) вбачається, що ОСОБА_6 12.08.2009 року перебував у в м.Рівне, а не м.Дніпропетровську куда його мали намір відрядити. При цьому, с. Верба (місцезнаходження позивача) з якого названа особа нібито вибула у відрядження знаходиться в декількох кілометрах від м.Рівного де згідно посвідчення про відрядження ОСОБА_6 перебував 3 дні. Необхідність такого перебування у відрядженні позивач не довів, як і не зміг довести обставин, що могли б вказувати на фактичне відрядження такої особи.

Неподання позивачем документів про відрядження ОСОБА_6 у період з 11.08 по 14.08.2009року під час перевірки або безпосередньо після її закінчення разом із запереченнями на акт перевірки, вказує про те, що надані в судовому засіданні документи про відрядження названої особи були зібрані позивачем безпосередньо по завершенню перевірки, а отже не спростовують обставин щодо порушення строків звітування за отримані під звіт кошти.

Згідно абз. 5 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки", у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

А відтак, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі за порушення строку звітування в розмірі 483,76 грн. (1935,01 грн. * 25%).

Крім того, згідно абз. 6 ст. 1 зазначеного указу, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до юридичної особи застосовується штраф у розмірі сплачених коштів.

Як вже зазначалося вище, позивачем відшкодовано працівникам кошти на загальну суму 427,16 грн. без додавання до авансових звітів оригіналів документів, що підтверджують факт витрачання таких коштів на господарські потреби підприємства.

За вказане порушення відповідачем застосовано штрафну санкцію в розмірі відшкодованої суми - 427,16 грн. При цьому, відповідачем застосовано штраф за порушення, вчинені позивачем 18.01.2008 року - відшкодування коштів згідно авансового звіту без підтверджуючих документів в сумі 52,86 грн., та вчинене 18.09.2008 року - відшкодування коштів згідно авансового звіту без підтверджуючих документів в сумі 18,00 грн.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки", не містить інших положень щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а відтак до даних правовідносин підлягають застосування строки визначені ст. 250ГК України.

За таких обставин, застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача за порушення, вчинені 18.01.2008 року та 18.09.2008 року здійснено з порушенням строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

За таких обставин, рішення від 07.05.2010 року № 0000252353/0 слід скасувати в частині визначення штрафної санкції на суму 70,86 грн.

З огляду на вище викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >Позов задовольнити частково. <Текст >

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.05.2010 року № 0000252353/0 скасувати в частині визначення штрафної санкції на суму 70,86 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ''Дубенський край" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі "23" липня 2010 р.