Постанова № 10776160, 22.07.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1820/10/1770

22 липня 2010 року 17год. 13хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Шевчук С.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Павлюк І.В., Ларіна Т.М. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Укрпластсервіс" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доЗдолбунівська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкового повідомлення-рішення, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Укрпластсервіс» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення від 12.04.2010року № 0000352340/0.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначив, що не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного формування позивачем валових витрат в розмірі вартості придбаної сировини, вартості отриманих юридичних послуг. Вказує, що формування валових витрат по придбаній сировині здійснено на підставі первинних документів на її придбання, ТТН не є єдиним документом що підтверджує обставини щодо перевезення позивачем придбаної сировини, вказує, що сировина перевозилася власним транспортом, в підтвердження чого подає подорожні листи. Щодо придбаних юридичних послуг, то зазначає, що валові витрати по таким послугам формувалися на підставі актів здачі приймання виконаних послуг (робіт), що в штаті підприємства відсутня посада юриста, а відтак придбання таких послуг повязане з господарською діяльністю позивача. Іншими документами щодо придбаних юридичних послуг позивач не володіє, оскільки єдиним первинним документом, що підтверджує обставини придбання юридичних послух є акти здачі приймання виконаних послуг (робіт), надані в ході перевірки та копії яких долучені позивачем до матеріалів даної справи.

Також позивач заперечує обставини щодо порушення ним п. 16.5,п. 16.16 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та наказу ДПА №143 від29.03.2003 року при заповненні декларацій. Зазначає також, що діяльність позивача є збитковою, а відтак зменшення задекларованих валових витрат не призводить до нарахування податкових зобовязань. Представник позивача просив позов задоволити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, про що подав письмові заперечення. В запереченнях вказує, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаної сировини без підтвердження її перевезень ТТН, також вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість юридичних послуг, як таких, що не підтверджують їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Також зазначає, в ході перевірки встановлені обставини щодо недоплати податку на прибуток до бюджету за 11 місяців 2007 року та відповідно 2007 рік на суму 16 755 грн. в результаті порушення порядку заповнення декларацій з податку на прибуток та порушень п. 16.15 , п.16.16 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак вважає, що позивачем правомірно винесено спірне рішення. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

За результатами проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період 01.07.2006року по 31.12.2009року складено акт перевірки від 30.03.2010року № 394/23-31728982 (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки).

На підставі висновків названого акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 12.04.2010року № 0000352340/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 85233грн., з яких 56822грн.-основний платіж та 28411грн. фінансова санкція за порушення п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 16.15. п. 16.16 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як слідує з названого акту перевірки, пояснень представників сторін суть названого спору полягає в тому, що відповідач вважає, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат вартість:

-придбаної сировини (поліетилену високого тиску) на суму 314799,17грн. без підтвердження товарно-транспортними накладними, що на думку відповідача є обовязковим документом для підтвердження включення даних витрат до складу валових витрат виробництва;

-вартість юридичних послуг в сумі 62600грн на підставі актів, які не розкривають змісту таких послуг їх звязку з господарською діяльністю позивача.

Також відповідач стверджує, що позивачем порушено п. 16.15 , п.16.16 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», а зокрема порушено порядок заповнення декларацій з податку на прибуток, що призвело до недоплати податку на прибуток до бюджету за 11 місяців 2007 року та відповідно 2007 рік на суму 16 755 грн.

Відповідно до письмових пояснень відповідача від 16.07.2010р. № 1033/31728982 /23-24 спірним рішенням позивачу внаслідок виключення з валових витрат: вартості придбаного поліетилену (без підтвердження товаро-транспортними накладними в 2009р.) донараховано основного платежу на суму 24 417 грн., штрафної санкції на суму 12208 грн. та додатково зменшено від»ємне значення обєкта оподаткування за 4 кв. 2009р на суму 37129 грн.; вартості юридичних послуг донараховано основного платежу на суму 15650 грн. та штрафної санкції на суму 7825 грн. Крім того, спірним рішенням за порушення п.16.15.п.16.16 ст.16 Закону Украни «Про оподаткування прибутку підприємств», а зокрема заниження позивачем податкового зобовязання по податку на прибуток за 11 місяців 2007р. та за 2007р. донараховано основного платежу на суму 16 755 грн. та штрафної санкція на суму 8378 грн.

Судом встановлено, що до складу валових витрат позивачем віднесено:

-вартість придбаного поліетилену високого тиску в сумі 134799,17грн. у ТзОВ «Хімпласт», а зокрема в І кварталі 2009року в розмірі 74625грн., згідно накладних №150/1 від 26.01.2009року на суму 24000грн., №203/2 від 20.02.2009року на суму 50625грн.; в 2 кв. 2009року в розмірі 23045грн., згідно накладних №096/04 від 09.04.2009року на суму 9170грн., № б/н від 07.05.2009року на суму 13875грн.; в 4кв.2009року в розмірі 37129,17грн., згідно накладної №227/12 від 15.12.2009року;

-вартість придбаних юридичних послуг в сумі 62600грн. придбаних у СГП ОСОБА_5, а зокрема: в І кв. 2009року в розмірі 12000грн (згідно актів від 27.02.2009року на суму 6000грн., від 26.03.2009року на суму 6000грн.); в 2кв. 2009року в розмірі 25000грн. (згідно актів від 28.04.2009року на суму 9000грн., від 28.05.2009року на суму 9000грн., від 30.06.2009року на суму 7000грн.); в 3 кв. 2009року в розмірі 25600грн. (згідно актів від 29.07.2009року на суму 5500грн., від 30.07.2009року на суму 4500грн., від 31.08.2009року на суму 4500грн., від 29.09.2009року на суму 11100грн).

Вказані обставини в ході перевірки підтверджено поясненнями представників сторін, деклараціями з податку на прибуток за обумовлені вище періоди, сторінкою 7-8 акту перевірки, переліченими накладними про отримання позивачем поліетилену високого тиску на суму 134799,17грн. у ТзОВ «Хімпласт», обумовленими вище актами здачі приймання юридичних послуг.

1. Так, з досліджених в судовому засіданні актів здачі приймання юридичних послуг, що надавалися СГП ОСОБА_5 для позивача, вбачається, що вказані акти не розкривають суті та змісту таких послуг (а зокрема які послуги надавалися, в чому полягає їх зміст), також вказані акти не розкривають звязку таких послуг з господарською діяльністю позивача.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що названі акти є єдиним документом складеним позивачем та СГП ОСОБА_5 на підтвердження обставин надання юридичних послуг і лише на підставі вказаних актів позивач здійснив формування валових витрат по вказаним юридичним послугам.

Відповідно до 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Стаття 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачає, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 названого Закону, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, дані заявлені платником податків в декларації щодо сформованих валових витрат повинні бути підтверджені первинними документами котрі розкривають зміст та сутність здійснених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. В супереч обумовленого, позивач в ході перевірки не підтвердив названими первинними документами правомірність формування ним валових витрат з придбаних позивачем юридичних послуг.

Крім того, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. за №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), передбачає, що “до складу валових витрат включаються “ суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв”язку з підготовкою , організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці” .

ТзОВ фірмою”Укрпластсервіс” до валових витрат віднесено витрати по наданню юридичних послуг отриманих від СПД ОСОБА_5 на підставі названих актів і при цьому ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду справи позивачем та його представником не надано доказів, щодо звязку таких послуг (їх змісту) з господарською діяльністю позивача.

Відтак, позивачем правомірно відсторновано з валових витрат вартість юридичних послуг в розмірі 62600грн., а як наслідок відповідачем правомірно визначено спірним рішенням податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 15 650грн (за 1 кв 2009р.в сумі 3 000грн , за 2 кв 2009 р. в сумі 6 250грн, за 3 кв 2009р в сумі 6 400грн) та штрафну санкцію по даному донарахуванню в розмірі 7 825грн. грн. відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом відхиляються доводи позивача щодо відсутності в штаті підприємства позивача посади юриста, як на підставу для скасування спірного рішення в частині такого донарахування та правомірності віднесення позивачем вартості юридичних послуг до складу валових витрат, оскільки названі позивачем обставини не розкривають змісту наданих юридичних послуг та не підтверджують їх звязку з господарською діяльністю позивача.

2. Порядок заповненння декларації по податку на прибуток визначено нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р за №283/97-ВР(із змінами та доповненнями) , Наказом ДПА України від 29.03.2003р за №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання».

Відповідно до п.16.15, п. 16.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом. Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

Так, відповідно до пояснень представника відповідача, в ході перевірки встановлено, що при заповненні податкової декларації за 9 місяців 2007року платником було не вірно перенесено значення рядка 14 Декларації за І півріччя 2007р. в рядок 15 декларації за 9 місяців 2007р., та невраховано позивачем поданий ним уточнюючий розрахунок до декларації за 3кв. 2007року в показниках декларацій за 11 місяців та за 2007рік, що в подальшому призвело до перекручень податкової звітності за 11 місяців 2007року та 2007рік та відповідного заниження податкового зобовязання із зазначеного податку в розмірі 16755грн.

Судом встановлено, що за 3 кв. 2007року позивачем було подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємства у рядку 12 (іменованого «нарахована сума податку») та рядку 14 (іменованого «податкове зобовязання звітного періоду») позивач відобразив значення вказаних показників в розмірі 40727грн.

04.04.2008року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобовязань до декларації за 3кв. 2007року. В якому відобразив зменшення валового доходу по рядку 01.1 декларації за 3 кв. 2007року на суму 67020грн та відповідне зменшення нарахованої суми податку та податкового зобовязання звітного періоду на 16755грн.

Таким чином, значення задекларованого показника рядка 14 (іменованого податкові зобовязання звітного періоду) 3 кв. 2007року з врахуванням поданого позивачем уточненого розрахунку становить 23972грн. Розрахунок: 40727 грн. (задекларованих позивачем у рядку 12, 14 декларації за 3кв. 2007року) 16775грн. (задекларованих позивачем в уточнюючому розрахунку, як зменшення податкового зобовязання, нарахованої суми податку).

Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. у рядок 15 декларації звітного періоду (іменованого сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року) має потрапляти значення рядка 14 декларації попереднього звітного періоду.

За 11 місяців 2007року позивачем було подано декларацію з податку на прибуток, в якій позивач відобразив у рядку 12 «нарахована суму податку»(всього з початку року) в розмірі 42963грн. та провів зменшення нарахованої суми податку за рахунок сум податкового зобовязання визначеного за попередній період (3кв. 2007року) поточного року в розмірі 40727грн., хоча з врахування поданого позивачем уточненого розрахунку до декларації за 3 кв. 2007року таке значення повинно бути зменшено на 23972грн., адже позивач уточнив значення рядка 14 декларації за 3 кв. 2007року. А відтак, податкове зобовязання звітного періоду повинно становити 18991грн. (42963грн. 23972грн)., натомість позивач задекларував податкові зобовязання названого звітного періоду у розмірі 2236грн. Така похибка сталася за рахунок того, що позивач не врахував обставин того, що він подавши уточнюючий розрахунок до декларації за 3 кв.2007року зменшив значення показника ряд. 14 із 40727грн на 23972грн., а відтак значення рядка 12 «нарахована суму податку»декларації за 11 місяців 2007року в розмірі 42963грн повинно було зменшуватись не на суму 40727грн., а на її уточнений позивачем показник в розмірі 23972грн..

А відтак, сума заниженого до сплати податку за 11 місяців 2007року становить 16755грн.(18991грн-2236грн- податкових зобовязань, що задекларовані позивачем у названій декларації). Аналогічні обставини виявлено і при складанні позивачем декларації за 2007рік.

При цьому, судом встановлено, що подаючи уточнюючий розрахунок до декларації за 3 кв. 2007року, позивач показників декларацій за 11 місяців 2007року та за 2007рік не уточнював.

За таких обставин, позивачем правомірно прийнято спірне рішення про визначення позивачу основного податкового зобовязання в розмірі 16755 грн. та штрафної санкції в розмірі 50%, що складає 8378грн., відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

3.Стосовно ж зменшення відповідачем валових витрат позивача, сформованих внаслідок придбання поліетилену високого тиску в сумі 134799,17грн. у ТзОВ «Хімпласт», а зокрема в І кварталі 2009року в розмірі 74625грн., згідно накладних №150/1 від 26.01.2009року на суму 24000грн., №203/2 від 20.02.2009року на суму 50625грн.; в 2 кв. 2009року в розмірі 23045грн., згідно накладних №096/04 від 09.04.2009року на суму 9170грн., № б/н від 07.05.2009року на суму 13875грн.; в 4кв.2009року в розмірі 37129,17грн., згідно накладної №227/12 від 15.12.2009року, то в ході судового розгляду справи представниками відповідача, а зокрема особою, що проводила перевірку із зазначеного питання зазначено, що відповідачем не заперечуються обставини щодо товарності такої операції позивача по придбанню поліетиленової плівки, відповідач та його представники зазначають, що така операція є товарною, однак стверджують, що позивач не мав права віднести вартість придбаної та фактично отриманої ним поліетиленової плівки на підставі накладних до складу валових витрат, оскільки у позивача були відсутні товарно-транспортні накладні, що на думку відповідача є обовязковим документом для підтвердження включення даних витрат до складу валових витрат виробництва.

Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Водночас у пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

В даному ж випадку позивач здійснив віднесення до складу валових витрат не вартості придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартості придбаних ТМЦ.

Що ж до порядку віднесення до складу валових витрат - витрат понесених позивачем у звязку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, то в даному випадку такі витрати повинні бути підтверджені первинними документами, які фіксують факти здійснення такої господарської операції з придбання.

Стаття 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачає, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 названого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем первинні документи, а зокрема накладні на відпуск (придбання) ТМЦ оформлені відповідно до вимог ст. 9 названого вище Закону та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який передбачає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд вважає безпідставним покликання відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ у звязку з відсутністю ТТН.

Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом на підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Поряд з обумовленим, позивач та його представники пояснили, що названа поліетиленова плівка доставлялася позивачу постачальником курєрським звязком, а частково власним транспортом позивача, в підтвердження чого до матеріалів долучено копії подорожніх листів.

А відтак, відповідач без належних на те підстав зменшив витрати позивача в розмірі вартості придбаної ним поліетиленової плівки на суму 134799грн., та безпідставно зменшив відємне значення обєкта оподаткування за 4 кв. 2009року на суму 37129грн. та відповідно безпідставно визначив спірним рішенням податкове зобовязання для позивача в розмірі 24417грн. основного платежу та 12208грн. штрафної санкції.

Що ж до покликань позивача про безпідставність визначення спірним рішенням податкових зобовязань у звязку з наявністю у позивача збитків, то як вбачається з декларацій позивача з податку на прибуток за 3 кв., 11 місяців 2007року, 2007рік, 1-3 кв. 2009року позивачем не було у вказані періоди задекларовано відємне значення обєкта оподаткування (збитки). Таке значення ним було задекларована при поданні декларації за 2009рік, що вказує на виникнення збитків у 4 кв. 2009року.

Обставини щодо заниження податкового зобовязання позивачем були встановлені за період 11 місяців 2007року, 2007рік, 1-3 кв. 2009року у яких згідно названих декларацій було відсутнє відємне значення обєкта оподаткування, а відтак позивач правомірно визначив за вказані періоди податкове зобовязання внаслідок відсторнування з валових витрат вартості юридичних послуг та внаслідок встановлення обставин щодо похибок позивача при складанні ним податкової звітності.

За таких обставин, позов слід задоволити частково.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково. <Текст >

Податкове повідомлення -рішення від 12.04.2010року №0000352340/0 скасувати в частині визначення основного платежу на суму 24417 грн та штрафної санкції на суму 12 208грн.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Укрпластсервіс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Повний текст постанови складено 23.07.2010року