Постанова № 10774870, 12.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2010 р. м. КиївК-20636/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сергейчук О.А., Степашко О.І., Шипуліна Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ)

на постанову господарського суду Харківської області від 26.03.2007

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2007

у справі № АС-42/700-06

за позовом відкритого акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» (далі Товариство)

до СДПІ,

за участю прокуратури м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Тюменцева В.Ю.,

відповідача Сазонова Є.В.,

Генеральної прокуратури України Суходольського С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнень до нього) подано про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 31.05.2006 №0000150811/01, № 0000160811/0, №0000170811/0, №0000210811/0, від 03.07.2006 №0000150/11/1, №0000160811/1, №0000170811/1, №0000210811/0, від 12.09.2006 №0000150811/2, №0000160811/2, №0000170811/2, №0000210811/2, від 25.01.2007 №0000160811/3, №0000150811/3, №0000170811/3 та № 0000210811/3.

Постановою господарського суду Харківської області від 26.03.2007 позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ від 31.05.2006 №0000160811/0, від 03.07.2006 №0000160811/1, від 12.09.2006 № 0000160811/2 та від 25.01.2007 №0000160811/3. В решті позову відмовлено. У прийнятті названого рішення місцевий суд виходив з того, що дія мораторію не поширюється на нарахування штрафних санкцій за поточними податковими зобовязаннями, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство Товариства, тоді як відповідач при визначенні бази оподаткування з операції з продажу позивачем трактора в порядку статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»неправомірно виходив з фактичних витрат на виготовлення такого трактора станом на дату продажу, а не на дату його виробництва.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2007 зазначену постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові з прийняттям нового рішення про повне задоволення позовних вимог з мотивів неправомірності нарахування податковим органом штрафних санкцій по узгодженим податковим зобовязанням, які виникли протягом дії мораторію з огляду на приписи абзацу 2 частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В решті висновків апеляційний суд погодився з судом першої інстанції.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить повністю відмовити у позові, скасувавши таким чином оскаржувані рішення попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про правильність висновку місцевого суду щодо непоширення дії мораторію на поточні зобовязання платника, тоді як фактична собівартість товару відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» має визначатися на дату продажу цього товару.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність на обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що оспорювані податкові-повідомлення-рішення були прийнятті СДПІ за наслідками проведення виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 01.01.2006, оформленої актом від 19.05.2006 №842/40-018/05750295. Фактично позивачем не оскаржується донарахування податкових зобовязань за основним платежем за податковими повідомленнями-рішеннями від 31.05.2006 №№0000150811/01, №0000170811/0, №0000210811/0, втім Товариство заперечує щодо нарахування йому штрафних санкцій за цими актами індивідуальної дії.

Судами також встановлено, що в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.05.2006 №0000160811/0, за яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6728,23 грн. з нарахуванням 3364,12 грн. штрафних санкцій, було покладено висновок СДПІ про заниження позивачем бази оподаткування з операції з продажу гусеничного трактора марки Т-150.00.000-09 у лютому 2005 року, з огляду на те, що виробнича собівартість такого трактора на період його продажу складала 177598,67 грн., тоді як позивачем цей трактор було продано за ціною 143957,50 грн. (без урахування ПДВ у сумі 28791,50 грн.).

Основним мотивом задоволення позову щодо скасування оспорюваних податкових-рішень СДПІ в частині застосування до позивача штрафних санкцій апеляційним судом зазначено неправомірність нарахування таких санкцій протягом дії мораторію.

Втім така правова оцінка обставин справи не відповідає нормам матеріального права.

Адже згідно з пунктом 7.8 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

При цьому у наведеній нормі мова йде про заяву кредитора стосовно вимог, що виникли до порушення справи про банкрутство, як це випливає зі змісту статті 7, пункту 15 статті 11, статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, приписи Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не регулюють питання погашення зобовязань або стягнення податкового боргу, які виникли до порушення провадження про банкрутство боржника та визнані господарським судом конкурсними вимогами.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

За змістом абзацу двадцять четвертого цієї статті мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу пункту 4 статті 12 названого Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у звязку із чим у нього виникають права та обовязки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Таким чином, як вірно зазначив місцевий суд, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними зобовязаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Отже, нарахування штрафних санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі.

Як установлено судами, оспорювані податкові повідомлення-рішення СДПІ було прийнято на підставі акта перевірки від 19.05.2006 за період з 01.04.2004 по 01.01.2006, тоді як мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства було введено 28.12.2004 з подальшим припиненням 17.10.2005 та 25.04.2005. Тобто в даному разі строк виконання податкових зобовязань позивачем настав після введення мораторію. Тому з огляду на правомірність донарахування основного податкового зобовязання (що не заперечується позивачем) підлягають стягненню й відповідні штрафні санкції.

Не можна визнати правомірним і скасування апеляційним судом податкових повідомлень-рішень від 12.09.2006 №0000150811/1, від 03.07.2006 №0000150811/2, від 25.01.2007 №000150811/3, від 12.09.2006 №0000170811/1, від 03.07.2006 №0000170811/2, від 25.01.2007 №0000170811/3, від 12.09.2006 №0000210811/0, від 03.07.2006 №0000210811/2 та від 25.01.2007 №0000210811/3 в частині донарахування позивачеві податкових зобовязань за основним платежем.

Адже в силу вимог підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.

Тобто часткове погашення платником донарахувань, здійснених за податковим повідомленням-рішенням (зокрема, без штрафних санкцій), не тягне за собою відкликання цього рішення.

З огляду на те, що позивачем не заперечується правомірність нарахованого зобовязання за основним платежем, а, як зазначено вище, нарахування штрафних санкцій є також правомірним, підстави для скасування цих податкових повідомлень відсутні.

Відповідно до абзацу дванадцятого статті 9 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки).

У розгляді цієї справи суди дійшли висновку про необхідність визначення фактичних витрат на виготовлення товару за наведеним приписом Закону на момент виробництва такого товару. Втім здійснене судами тлумачення правової норми не ґрунтується на її змісті, адже в даному разі відсутні підстави для розєднання у часі визначення вартості товару під час його продажу та обчислення фактичних витрат на виготовлення цього товару для визначення бази оподаткування ПДВ з такого продажу.

З огляду на те, що обставини цієї справи установленого судами з достатньою повнотою, однак цим обставинам надано невірну правову оцінку, що призвело до прийняття неправильного по суті спору рішення, з урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, скасувавши таким чином оскаржувані рішення попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2007 у справі № АС-42/700-06 скасувати.

3. Постанову господарського суду Харківської області від 26.03.2007 у справі № АС-42/700-06 скасувати в частині задоволення позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 31.05.2006 №0000160811/0, від 03.07.2006 №0000160811/1, від 12.09.2006 № 0000160811/2 та від 25.01.2007 №0000160811/3.

У цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову господарського суду Харківської області від 26.03.2007 у справі № АС-42/700-06 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.А. Сергейчук О.І. Степашко Т.М. Шипуліна