Ухвала суду № 10774869, 12.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2010 р. м. КиївК-23020/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сергейчук О.А., Степашко О.І., Шипуліна Т.М.

при секретарі судового засідання Бадріашвілі К.С.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокуратури Одеської області (далі Прокуратура) та Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції (далі Ізмаїльська ОДПІ)

на постанову господарського суду Одеської області від 02.04.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007

у справі № 15/51-07-815А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм»(далі ТОВ «Агропрайм»)

до Ізмаїльської ОДПІ,

за участю Прокуратури,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача Зубенка М.А.,

відповідача Притули Г.Л.,

Прокуратури Суходольського С.М.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.09.2006 №000115/1600/0-18563, від 09.10.2006 №000115/1600/1-18948, від 27.10.2006 №000115/1600/2 та від 09.01.2007 №0001151600/3.

Постановою господарського суду Одеської області від 02.04.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007, позов задоволено. У прийнятті названих судових актів попередні інстанції виходили з наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування при здійсненні операцій з придбання основних фондів незалежно від дати реєстрації ТОВ «Агропрайм» як платника ПДВ.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України Прокуратура та Ізмаїльська ОДПІ просять скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що за змістом підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виняток, встановлений для нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, стосується лише обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, що передують подачі податкової декларації платником податку, в звязку з чим ТОВ «Агропрайм»з огляду на його реєстрацію як платника ПДВ у січні 2006 року не має право на отримання бюджетного відшкодування протягом наступних дванадцяти місяців з моменту такої реєстрації.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Прокуратури та Ізмаїльської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду справи зясовано, що:

- в ході проведеної Ізмаїльською ОДПІ невиїзної камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Агропрайм», оформленої актом від 18.08.2006 №1891/1600-33878796, було виявлено факт відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за червень-липень 2006 року з огляду на дату реєстрації цього товариства як платника ПДВ (17.01.2006);

- за наслідками проведеної перевірки Ізмаїльською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2006 №000115/1600/0-18563, згідно з яким позивачеві було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 239440грн.;

- фактично податковий кредит звітного податкового періоду було сформовано позивачем за наслідками здійснення операцій з придбання основних фондів на загальну суму 1436640грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами та платіжними дорученнями.

- відповідачем не оспорюється факт придбання ТОВ «Агропрайм»основних засобів, їх оплата та сплата ПДВ у складі вартості придбаних основних фондів.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 цієї ж норми Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Причиною виникнення спору зі справи стало різне розуміння учасниками спору змісту наведеної норми Закону.

Так, на думку скаржників, наведеним приписом встановлено часові межі виникнення права на бюджетне відшкодування, яке поширюється на всі операції платника податків.

Втім у наведеному приписі Закону під час визначення ознак особи, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування, вживається також і розділовий сполучник «або», що має семантичний відтінок протиставлення та означає взаємовиключний вибір з кількох елементів - «один з двох можливих», якими є дата реєстрації платника ПДВ та обсяг оподатковуваних операцій. Нарахування ж податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів є виключенням, що поширюється як на випадки реєстрації платника менш ніж 12 календарних місяців до дати подання заяви на бюджетне відшкодування, так і на випадки перевищення суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій.

Крім того, за змістом підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції з огляду на установлені ними фактичні дані, а саме - формування позивачем податкового кредиту внаслідок придбання основних фондів на загальну суму 1436640грн., дійшли вірного висновку про неправомірність відмови податкового органу у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за оспорюваними актами індивідуальної дії.

Відтак передбачених законом підстав для скасування правильних і обґрунтованих рішень попередніх судових інстанцій не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги прокуратури Одеської області та Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 02.04.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 у справі № 15/51-07-815А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.А. Сергейчук О.І. Степашко Т.М. Шипуліна