Ухвала суду № 10774871, 12.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2010 р. м. КиївК-12024/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сергейчук О.А., Степашко О.І., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010

у справі № 2а-700/09/2670

за позовом закритого акціонерного товариства “Холдингова компанія “Бліц-Інформ” (далі ЗАТ «Холдінгова компанія «Бліц-Інформ»)

до ДПІ

та Головного управління Державного казначейства у м. Києві,

за участю Прокуратури Деснянського району м. Києва,

про стягнення відшкодування податку на додану вартість.

Судове засідання проведено за участю представників:

ЗАТ «Холдінгова компанія «Бліц-Інформ»Паламар Л.В.,

ДПІ Денисенко Н.О., Ясніцької Т.С.,

Генеральної прокуратури України Суходольського С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов з урахуванням подальших уточнень до нього подано про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у м. Києві бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2007 року в сумі 2065591,18грн.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010, позов задоволено з тих мотивів, що наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, відсутність виявлених порушень під час проведення контролюючим органом перевірки щодо правильності формування податкового кредиту і визначення податкових зобовязань за цей період свідчать про обґрунтованість заявленої підприємством податкової вигоди, тоді як право платника на отримання бюджетного відшкодування не залежить від проведення податковим органом зустрічних перевірок його постачальників по ланцюгу.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповноту встановлення попередніми інстанціями обставин справи та неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обовязкова умова для відшкодування позивачеві ПДВ з бюджету, як встановлений за наслідками проведення зустрічних перевірок його постачальників по ланцюгу факт надмірного надходження сум цього податку до бюджету. До того ж, ДПІ наголошує на відсутності доказів фактичного здійснення поставки товару (картону) на адресу позивача його постачальниками приватним підприємством «Мегапап»та приватним підприємством «Премєр Папір», які при цьому відсутні за місцем своєї реєстрації.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-інформ»просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- ДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-інформ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.12.2007 по 31.12.2007, оформлену актом від 26.02.2008 №997/23-4/20050164;

- в ході цієї перевірки було, зокрема, підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за грудень 2007 року у розмірі 6057790грн.;

- названу суму було лише частково повернуто позивачеві; при цьому відмову у виплаті решти суми бюджетного відшкодування (яка на час вирішення спору склала 2065591,18грн.) контролюючий орган мотивував відсутністю доказів надмірного надходження цієї суми податку до бюджету за операціями з поставки позивачеві картону приватним підприємством «Мегапап»та приватним підприємством «Премєр Папір»з огляду на відсутність у відповідача результатів проведення зустрічних перевірок названих контрагентів.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу вимог підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту. Крім того, ДПІ не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо. Доводи скаржника про невиконання поставки картону на адресу ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»названими контрагентами не підтверджені будь-якими фактичними даними, тоді як в силу вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Водночас слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Факт порушення контрагентами-постачальниками покупця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Відтак власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність ЗАТ «Холдінгова компанія «Бліц-Інформ»як платника ПДВ.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень місцевого та апеляційного судів у справі не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 у справі №2а-700/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.А. Сергейчук О.І. Степашко Т.М. Шипуліна