Ухвала суду № 10773614, 29.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2010 р. К-10758/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року

у справі №А27/351

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Дніпроінмед»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Дніпроінмед»звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2006 року №0001961700, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 226340,22 грн., з яких 75446,74 грн. основний платіж та 150893,48 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року (суддя Татарчук В.О.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Шуба І.К., судді Кузнецова І.Л., Чимбар Л.О.), позов задоволено.

Задоволення позову мотивовано судами попередніх інстанцій відсутністю порушень в діяльності підприємства приписів пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Вважаючи, що постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач вказує, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування»субєкти підприємницької діяльності не можуть бути страховими агентами, а відтак виплачувана позивачем комісійна винагорода приватним підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не може вважатися їх доходом від здійснення підприємницької діяльності, а є іншим доходом, який оподатковується за загальними правилами, встановленими Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», що передбачає утримання позивачем як податковим агентом при виплаті такої винагороди сум податку.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений в акті перевірки від 18.10.2006 року №1593/220/21870998, про порушення позивачем пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки АТЗТ «Дніпроінмед»як податковим агентом не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з сум перерахованих приватним підприємцям комісійної винагороди згідно договорів страхування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем (страховщик) були укладені агентські угоди (договори доручення зі страховими агентами повіреними): №2 від 28.07.2001 року з приватним підприємцем ОСОБА_7; №5 від 28.05.2003 року з приватним підприємцем ОСОБА_6; №6 від 02.07.2003 року з приватним підприємцем ОСОБА_8 Предметом вказаних договорів було проведення повіреними рекламно-роз'яснювальної роботи, консультування, пропозиції страхувальникам страхових послуг, проведення роботи, пов'язаної з укладенням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт по обслуговуванню договорів).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, стверджує, що статтею 15 Закону України «Про страхування»встановлені обмеження щодо можливості приватних підприємців мати статус страхових агентів.

Такий висновок обґрунтовано спростований судами попередніх інстанцій посиланнями на ч. 7 ст. 15 Закону України «Про страхування», відповідно до якої страхові агенти громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Відповідно до п. 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 року №1523, агентська діяльність діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Зміст наведеного правового регулювання спірних правовідносин свідчить на користь висновку про відсутність обмежень для субєктів підприємницької діяльності фізичних осіб мати статус страхових агентів, а відтак доход, отриманий від такої діяльності, слід вважати доходом, отриманим від здійснення підприємницької діяльності.

У свою чергу, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були зареєстровані як фізичні особи-підприємці і платники єдиного податку.

Пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Зважаючи на викладені обставини, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обовязку нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з сум комісійної винагороди, виплачуваної відповідно до умов агентських угод, відповідає правильному застосуванню пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року у справі №А27/351 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.