Ухвала суду № 10773585, 29.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2010 р. К-13561/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валекс»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2007 року

у справі №А17/182-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валекс»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валекс»звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.06.2005 року №0000682600/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 130770,00 грн., з яких 87180,00 грн. основний платіж та 43590,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; та про визнання недійсним акту перевірки від 23.06.2005 року №55/30660295/26-2.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 року (суддя Стрелець Т.Г.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Прокопенко А.Є., судді Крутовських В.І., Дмитренко А.К.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована судами попередніх інстанцій порушенням позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зважаючи на недотримання товариством законодавчо обумовлених підстав для включення витрат по сплаті податку до податкового кредиту.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Валекс»звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач вказує, що обставини щодо наявності у нього податкових накладних як підстави для включення відповідних сум податку до складу податкового кредиту не були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій.

Відповідач письмових заперечень на касаційну не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено невиїзну перевірку ТОВ «Валекс»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2003 року по 01.11.2003 року. За наслідками перевірки було складено акт від 23.06.2005 року №55/30660295/26-2, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до податкового кредиту у червні жовтні 2003 року суми податку на додану вартість у розмірі 87180,00 грн., не підтвердженої податковими накладними.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, імперативні приписи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону обумовлюють право на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту наявністю податкових накладних або митних декларацій.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на законодавче регулювання підстав формування податкового кредиту суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що визначальною умовою для висновку про протиправність або законність оскаржуваного податкового повідомлення є встановлення факту наявності у позивача податкових накладних та документів, які б підтверджували факт сплати сум податку, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, в силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на викладені приписи законодавства при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість, обовязковому встановленню підлягають обставини, які є предметом доказуванню відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Між тим, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, всупереч наведеним приписам процесуального права платником податку не надано доказів, які б давали суду підстави для висновку про наявність податкових накладних як підстави для формування податкового кредиту.

Без наявності таких доказів колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог правильним.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валекс»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2007 року у справі №А17/182-06 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.