Ухвала суду № 10773573, 29.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2010 р. К-43572/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників сторін: позивача:Золотарьової М.К., Колосовського Ю.О. відповідача:не зявився,

Суходольського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 27.06.2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 року

у справі №5/114/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю Прокурора Запорізької області,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.06.2007 року №0000320801/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 55909,63 грн. за жовтень 2005 року; №0000330801/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 301369,28 грн., з яких 200912,85 грн. основний платіж та 100456,43 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000340801/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 481579,50 грн., з яких 321053,00 грн. основний платіж та 160526,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 27.06.2008 року (суддя Проскуряков К.В.), залишеною без ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Мірошниченко М.В., судді Баранник Н.П., Юхименко О.В.), позов задоволено.

Висновок судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мотивований відсутністю правового звязку між правом позивача на віднесення до складу валових витрат вартості придбаного товару і включення сплаченої у звязку з його придбанням суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми податку його постачальником в ланцюгу поставок товарів.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Запорізької області від 27.06.2008 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 року була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ «Маштехпром-ХХІ»за 2005 рік, за наслідками якої складено акт від 21.05.2007 року №490/08/-01/00186542 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Проведеною перевіркою встановлений факт порушення товариством пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 321053,00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок завищення суми податкового кредиту у розмірі 256822,48 грн.

Зазначений висновок пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких був встановлений факт господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Маштехпром-ХХІ»на підставі договору від 01.09.2005 року №750, предметом якого була поставка коксового горіху. На виконання умов договору було відвантажено коксовий горіх, в підтвердження поставки якого були виписані видаткові та податкові накладні. Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, перелік яких наведений в акті перевірки.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти включення вартості придбаного товару до складу валових витрат підприємства та проти включення сплаченої у звязку з його придбанням суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідач посилається на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2006 року у справі №2-1360/06, яким визнано недійсними установчі, а також всі первинні бухгалтерські та фінансово-господарські документи, видані та підписані від імені ТОВ «Маштехпром-ХХІ», з 05.05.2005 року. Вказаним рішенням встановлено, що засновник підприємства ОСОБА_10 не була причетна до фінансово-господарської діяльності підприємства. Зважаючи на ці обставини, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Маштехпром-ХХІ»не здійснювало господарської діяльності та не мало права на складання податкових накладних.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які встановили, що наведені обставини у спірному випадку не можуть впливати на право платника на формування валових витрат та податкового кредиту, зважаючи на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання коксової продукції є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати на оплату коксової продукції правомірно включені до складу валових витрат ВАТ «Запорізький завод феросплавів», оскільки повязані з його господарською діяльністю, а факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що ж стосується формування позивачем податкового кредиту, то в цій частині колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відповідність дій платника податку вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «Маштехпром»коксової продукції, на яку платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем документи давали судам попередніх інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товару ТОВ «Маштехпром-ХХІ», яке видало йому податкові накладні, маючи статус платника податку, а тому їх оцінка судом відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 27.06.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 року у справі №5/114/07-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.