Ухвала суду № 10773536, 04.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2010 р. К-8454/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Господарського суду Сумської області від 31.03.2009 року

у справі №АС4/235-08

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009 року

у справі №АС4/235-08/5021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотордеталь-Конотоп»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

та Головного управління державного казначейства України у Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Сумської області від 31.03.2009 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Лугова Н.П., судді Костенко Л.А., Левченко П.І.), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Дюкарєва С.В., судді Зеленський В.В., Катунов В.В.), задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотордеталь-Конотоп»: визнано незаконною проведену Конотопською МДПІ Сумської області перевірку позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по деклараціях за вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та лютий, березень 2008 року; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008 року №0001182311/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 87467,00 грн. за зазначені звітні періоди; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача вказану суму бюджетного відшкодування.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано відсутністю правового звязку між правом позивача на отримання суми бюджетного відшкодування та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми податку його постачальниками в ланцюгу поставок товарів.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Сумської області від 31.03.2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009 року були прийняті з порушенням норм матеріального права, Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки від 18.09.2008 року №340/23-5/30573983, про порушення товариством п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачу зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 87467,00 грн., у тому числі за вересень 2007 року на 12517,00 грн., за жовтень 2007 року на 6497,00 грн., за листопад 2007 року на 14229,00 грн., за грудень 2007 року на 4941,00 грн., за лютий 2008 року на 45282,00 грн. та за березень 2008 року на 4001,00 грн. Такий висновок повязаний зі встановленим у ході здійснення перевірки фактом непідтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками позивача, які мають ознаки фіктивності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які встановили, що наведені в акті перевірки обставини не можуть впливати на право платника податку отримати суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зважаючи на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у підприємств, взаємовідносини з якими відображені в акті перевірки, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Крім того, порушень у питанні правильності розрахунку бюджетного відшкодування за спірні періоди відповідачем не встановлено, що підтверджується довідками, складеними за наслідками виїзних планових перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок товариства за вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та лютий, березень 2008 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо неправомірності дій органу державної податкової служби, якими платнику податків відмовлено у наданні податкової вигоди, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, досліджені судами попередніх інстанцій докази давали їм підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм постачальникам.

За наведених обставин, контролюючий орган не мав правових підстав відмовляти у наданні бюджетного відшкодування, з огляду на що висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Сумської області від 31.03.2009 року у справі №АС4/235-08 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009 року у справі №АС4/235-08/5021 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Сергейчук О.А. Степашко О.І.