Ухвала суду № 10773532, 14.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2010 р. К-10161/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Голубєва Г.К.

Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:Гуйванюка Й.Є., відповідача:Переяслівця В.М.,

прокурора:Турлової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 27.11.2006 року

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року

у справі №19/295

за позовом Закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області,

за участю Прокурора Полтавської області,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»звернулось з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.08.2005 року №0000942301/2/2351 та від 21.10.2005 року №0000942301/3/4052, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2892057,00 грн., з яких 1440587,00 грн. основний платіж та 1451470,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 27.11.2006 року (суддя Коршенко Ю.О.), залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Лобань О.І., Шевченко В.Ю.), позов задоволено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мотивований тим, що сума заборгованості позивача перед ТОВ «ЄС «Нафта»у розмірі 5762347,73 грн. по зобовязаннях з переробки давальницької сировини не може вважатися сумою безповоротної фінансової допомоги та не підлягає включенню до складу валового доходу підприємства, з огляду на факт існування у Закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»у періоді, що перевірявся, обовязку відвантажити ТОВ «ЄС «Нафта»нафтопродукти на зазначену суму, який встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили. Що ж стосується застосування штрафних санкцій у сумі 299000,00 грн. за несвоєчасне включення до складу валового доходу підприємства сум безповоротної фінансової допомоги, то нарахування штрафних санкцій у цій частині також визнано незаконним, оскільки таке нарахування здійснено без визначення суми основного платежу.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Полтавської області від 27.11.2006 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки від 17.03.2005 року №168/23-120/00152307, про порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такі висновки пов'язані з тим, що товариство не включило до складу валового доходу заборгованість перед ТОВ «ЄС «Нафта»у сумі 5762347,73 грн., за вимогами по якій сплинув строк позовної давності у ІІ кварталі 2004 року, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1440587,00 грн. Зазначена заборгованість виникла згідно договорів про надання послуг з переробки давальницької сировини, укладених у 1999-2001 роках. Так, судами встановлено, що 07.03.2001 року між ПП «Нафтохімпорт»та АТ «Укртатнафта»укладено договір №1246 на виконання послуг з переробки нафти. Власник вироблених нафтопродуктів ПП «Нафтохімпорт»продало частину нафтопродуктів ТОВ «ЄС «Нафта», яке звернулось з позовною заявою до Арбітражного суду Полтавської області про зобовязання АТ «Укртатнафта»відвантажити йому нафтопродукти без сплати акцизного збору. Арбітражний суд Полтавської області рішенням від 22.06.2001 року позов задовольнив. Станом на день проведення перевірки дане рішення набрало законної сили.

Наполягаючи на необхідності включення позивачем до складу валового доходу підприємства 5762347,73 грн., відповідач вважає, що зазначена сума є сумою безповоротної фінансової допомоги, оскільки залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. При цьому, початок перебігу строку позовної давності відповідач обраховує від дати постановлення рішення Арбітражним судом Полтавської області.

Між тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились з такими висновками контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

При цьому за визначенням, наведеним у пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього ж Закону, безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Повязуючи кваліфікацію зазначеної заборгованості зі строком позовної давності, відповідач мав врахувати, що частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено поняття «позовної давності», відповідно до якого це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто позовна давність це той строк, протягом якого особа може розраховувати на захист свого порушеного права судом, а відтак існування такого строку повязується з моментом звернення до суду.

У той же час, вживання законодавцем з терміном «фінансова допомога»слова «безповоротна»свідчить на користь того, що кошти, отримані у якості такої допомоги, не підлягають поверненню або будь-якій іншій компенсації.

Такі правові наслідки, дійсно, можуть бути досягнуті у звязку з закінченням загальної позовної давності тривалістю у три роки, перебіг якої за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, визначається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а не від будь-якої іншої події, як на цьому наполягає відповідач. Разом з тим, згадані правові наслідки не можуть бути досягнуті у випадку звернення особи, право якої порушено, в межах встановленого законом строку з позовом до суду та ухвалення судового рішення на користь такої особи.

Зважаючи на закріплені у ст. 124 Конституції України правові вимоги щодо обовязковості виконання на всій території України судових рішень та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо існування судового рішення, яким визначений обовязок позивача відвантажити ТОВ «ЄС «Нафта»нафтопродукти на суму, визначену в акті перевірки, та яке на момент проведення перевірки набрало законної сили і на підставі якого відкрито виконавче провадження, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав для кваліфікації коштів у розмірі 5762347,73 грн. сумою безповоротної фінансової допомоги, а також підстав для висновку про неправильне застосування судами пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що ж стосується застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 299000,00 грн., то в цій частині колегія суддів також погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій про незаконність оскаржуваних рішень відповідача.

Так, фактичними обставинами, які зумовили застосування штрафних санкцій, стало включення позивачем до складу валового доходу сум безповоротної фінансової допомоги не у тому звітному періоді, в якому відбулось отримання такої допомоги.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції за виявлене порушення на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючим органом не були дотримані приписи чинного законодавства, яке визначає порядок їх нарахування.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 згаданого Закону у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З правового аналізу викладеного підпункту вбачається, що визначення суми штрафу прямо залежить від суми податкового зобовязання, донарахованого контролюючим органом за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, яке і є базовою величиною для розрахунку суми штрафних санкцій.

У той же час, доводи касаційної скарги про законність застосування штрафних санкцій у сумі 299000,00 грн., зважаючи на визначення контролюючим органом основного платежу у сумі 2598481,00 грн., є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки згідно спірних податкових повідомлень-рішень нарахована позивачу сума основного платежу є значно меншою (1440587,00 грн.) та донарахована у звязку з невключенням до складу валового доходу заборгованості перед ТОВ «ЄС «Нафта», а не у звязку з неправильним визначенням позивачем звітних періодів, в яких суми безповоротної фінансової допомоги підлягали включенню до складу валового доходу підприємства.

Таким чином, податковий орган, не визначивши у передбаченому законом порядку суму основного податкового зобовязання, в порушення вимог пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосував штрафні санкції, з огляду на що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 08.08.2005 року №0000942301/2/2351 та від 21.10.2005 року №0000942301/3/4052 відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Полтавської області від 27.11.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року у справі №19/295 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіГолубєва Г.К. Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.