Ухвала суду № 10773527, 15.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2010 р. К-16060/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

на постановуГосподарського суду Донецької області

від20.03.2007 р.

та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду

від26.06.2007 р.

у справі№26/27а (22-а-716/07 номер справи у суді апеляційної інстанції)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Машпром»

доДержавної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ««Науково-виробниче підприємство «Машпром»(далі позивач, ТОВ «НВП «Машпром») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (далі відповідач, ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Донецької області від 20.03.2007 р. (суддя Г.К.Наумова), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Р.Ф.Ханова, судді: Д.В.Ляшенко, І.В.Сіваченко), позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька №0001032342/0/1176/23-613/32716391/9259/10 від 06.12.2006 р., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн..

Висновок судів попередніх інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення мотивований тим, що згідно з нормами пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №334/94-ВР), у позивача, як платника податку на прибуток на загальних підставах, були відсутні підстави для включення до складу валового доходу сум отриманої поворотної фінансової допомоги від контрагента, який також є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Крім того, правомірним визнано коригування позивачем самостійно виявлених помилок у визначенні сум податку на прибуток за результатами минулих податкових періодів шляхом відображення суми амортизаційних відрахувань на основні фонди підприємства, яку не було враховано платником у деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове.

Заперечень на касаційну скаргу податкового органу від позивача не надійшло.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.12.2003 р. по 13.11.2006 р., якою, крім інших, встановлено порушення платником пп.1.22.2 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР, а саме позивачем занижено суму податку на прибуток на 1.820,00 грн. (в т.ч. за ІІІ квартал 2005 року на 63,00 грн., за ІV квартал 2005 року на 180,00 грн., за І квартал 2006 року на 145,00 грн., за ІІ квартал 2006 року на 1.432,00 грн.).

За результатами зазначеної перевірки було складено акт №1066/23-6/32716391 від 20.11.2006 р., на підставі якого 06.12.2006 р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001032342/0/1176/23-613/32716391/9259/10, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 2.253,00 грн. (в т.ч. 1.820,00 грн. основного платежу та 433,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток стало невключення останнім до складу валових доходів сум поворотної фінансової допомоги, отриманої від Українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями «МАМ», у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2005 року та січні, лютому 2006 року, чим занижено валові доходи підприємства на загальну суму 1.550,00 грн. (в т.ч. у ІІІ кварталі 2005 року на 250,00 грн., у ІV кварталі 2005 року на 720,00 грн., у І кварталі 2006 року на 580,00 грн.). Крім того, позивачем не включено до складу валових витрат у ІІ кварталі 2006 року суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 1.550,00 грн., яку було повернуто у квітні 2006 року Українсько-угорському товариству з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями «МАМ», чим занижено валові витрати на 1.550,00 грн. у вказаному податковому періоді.

Відповідно до пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Нормами пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону передбачено, що валовий доход включає доходи у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст.7 або ст.10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобовязання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями встановлено та сторонами не заперечується факт отримання підприємством саме поворотної фінансової допомоги, як і факт того, що позивач та його контрагент на момент укладення договору про отримання такої допомоги були платниками податку на прибуток на загальних підставах, суди дійшли аргументованих висновків щодо відсутності порушень позивачем пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР.

Крім того, правильними є також висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно обґрунтованості коригування позивачем у декларації з податку на прибуток за І-ше півріччя 2006 року самостійно виявлених помилок у визначенні сум податку на прибуток за результатами минулих податкових періодів шляхом включення до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань на основні фонди підприємства (7.279,00 грн.), яку не було враховано платником у деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди, зважаючи на таке.

Нормативними приписами п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначено валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом 06.12.2006 р., а пояснення (розшифрування) вказаної суми коригування та документи на підставі яких таке коригування було відображено у податковому обліку були надані позивачем листом від 16.11.2006 р. та у запереченнях до акту перевірки від 24.11.2006 р., тобто до моменту прийняття податкового повідомлення-рішення, що скаржником не заперечується. Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, що чинним законодавством не передбачено порядку розгляду зауважень (пояснень, заперечень) та механізму їх застосування при винесенні податковим органом відповідних рішень відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки у скаржника була реальна можливість врахувати надані підприємством пояснення, якими на виконання пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР було підтверджено здійснення коригування валових витрат.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем правомірно визнано судами попередніх інстанції необґрунтованим, відповідно скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р., також здійснено судами правильно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховано податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності та незаконності донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток, як за основним платежем так і за штрафними (фінансовими) санкціями є цілком обґрунтованими.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Господарського суду Донецької області від 29.01.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р. у справі №26/406 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 29.01.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р. у справі №26/406 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.