Ухвала суду № 10773521, 15.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2010 р. К-11815/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

Степашко О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 27.02.2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року

у справі №22/34а

за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит»

до Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Сніжнеантрацит»звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.01.2007 року № 0000011741/0 та № 0000021741/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 15550,15 грн. та 1328,85 грн. відповідно. Постановою Господарського суду Донецької області від 27.02.2007 року (суддя Волошинова Л.В.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя М`ясищев А.М., Величко Н.Л., Скакун О.А.), позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 22.01.2007 року №0000011741/0 та №0000021741/0.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано неправомірністю застосування штрафних санкцій, зважаючи на неправильне визначення відповідачем бази їх нарахування.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пп. 17.1.7. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-III.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Сніжнеантрацит»з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобовязань. За результатами перевірки складено акт від 15.01.2007 року № 20/17-31906124, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 22.01.2007 року №0000011741/0 та №0000021741/0, якими на підставі пп. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні санкції у сумі 15550,15 грн. та 1328,85 грн. відповідно за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку з власників наземних транспортних засобів. Нараховуючи штрафні санкції, контролюючий орган дійшов висновку, що строки сплати податку з власників транспортних засобів, встановлені приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»від 11.12.1991 №1963-ХII, є граничними строками сплати узгодженого податкового зобовязання у розумінні пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ, за порушення яких і передбачена фінансова відповідальність.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, погоджується з їх висновком про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на наступне.

Так, спірними податковими повідомленнями-рішеннями нараховані штрафні санкції відповідно до пп. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобовязання зі сплати податку з власників наземних транспортних засобів.

Визначаючи строки сплати податку з власників транспортних засобів, відповідач застосував Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів». Згідно із положеннями цього Закону платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами та які сплачують податок з власників транспортних засобів щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

У той же час, преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, розмір якого визначається залежно від днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Враховуючи межі застосування Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, в той час як Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»є загальною правовою нормою з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань, неврегульованих спеціальною нормою права.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач розрахунок штрафних санкцій здійснив із застосуванням строків, визначених ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», дійшли правильного висновку про невідповідність оскаржуваних рішень контролюючого органу вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 27.02.2007 року у справі №22/34а та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року у справі №22/34а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.