Ухвала суду № 10773295, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-28962/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від позивача Грицика А.В., Макаренка І.Я.,

від відповідача Курач С.М., Поліщук І.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»на постанову Господарського суду Житомирської області від 26.02.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 року по справі № 11/41-НА за позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»до ДПІ у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Житомирської області від 26.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 року, в задоволені позовних вимог Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» до ДПІ у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 09.02.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Житомирське орендне підприємство теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»просить скасувати судові рішення та постановити нове про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, положень Закону України «Про заходи спрям забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»та Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006р. «Про затвердження порядку перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання, водовідведення, затверджених для населення».

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення №000462301/0 від 16.02.2007р., яким позивачу нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 11146231,00 грн. (з них: основний платіж 9250836,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1895395,00 грн.), стали закріплені в акті виїзної планової документальної перевірки Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р. за № 441/23-1/05478806/0110 від 05.02.2007р., в якому податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, ст.5, п.10.1 ст.10, ст.11, ст.12 та ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 9250836,00 грн., в т.ч.: за I квартал 2006 р. 226140,00 грн. та III квартал 2006р. 9024696,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, мотивував свої висновки тим, що податок на прибуток позивача належить до доходів загального фонду Державного бюджету України відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Згідно довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач є орендним підприємством з колективною формою власності, а рішення третьої сесії пятого скликання Житомирської міської ради № 37 від 23.06.2006 року щодо звільнення позивача від сплати податку на прибуток прийнято з перевищенням повноважень органу місцевого самоврядування, оскільки Верховна Рада України не наділяла органи місцевого самоврядування повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які передбачали б звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Установивши пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції, законів та перевищив свої повноваження.

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без зясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, при вирішені питання щодо правомірності нарахування спірним податковим повідомленням рішенням податку на прибуток за не включення платником податку до складу валового доходу отримані від міського бюджету субвенції зясуванню, зокрема, підлягає питання правомірності віднесення спірної суми до визначених в п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходів з інших джерел, що включаються до валового доходу платника податку.

Відповідно до п.4.1 ст.4 цього Закону валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, крім іншого, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум дотацій і субсидій з фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

На обґрунтування позовних вимог Житомирське орендне підприємство теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»посилається на те, що відповідно до ст.116 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Закону України від 23.06.2005 року №2711 «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»та Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006 року до бюджету міста Житомира надійшла субвенція з Державного бюджету України на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню за регульованими тарифами.

Позивач відповідно до прийнятих документів отримав субвенцію з Державного бюджету України на погашення заборгованості минулих років (2000-2004рр.) з різниці в тарифах на теплову енергію населенню за регульованими цінами в сумі 42522207 грн. 71коп.

Субвенції, згідно із визначенням, наведеним в п.37 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Статтею 22 Прикінцевих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»для платників податків учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу має на меті сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання субєктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із субєктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Згідно наведеного в п.1.2 ст.1 цього Закону визначення, погашення заборгованості це заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.06 №705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення»перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000 р. по 1 січня 2005 р. і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавачів послуг, у межах щомісячних лімітів, встановлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2006 рік.

Пунктом 18 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень районних і обласних рад, зокрема, віднесено питання, яке вирішується цими радами виключно на їх пленарних засіданнях щодо розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

Частинами 6, 7 статті 63 цього Закону, що визначає доходи місцевих бюджетів, передбачено, що кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад. Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Відповідно до ч.ч.6 ст.64 вказаного Закону кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, повязаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, повязаних з розширеним відтворенням.

Статтею 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб (пункт 1 статті 66).

У разі коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону (пункт 3 статті 66).

При вирішенні питання відповідності вимогам законодавства спірного податкового повідомлення-рішення №000462301/0 від 16.02.2007р., яким позивачу нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 11146231,00 грн. (з них: основний платіж 9250836,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1895395,00 грн.), суди попередніх інстанцій на зазначені положення законодавства уваги не звернули та не дали оцінки доводам позивача щодо неправомірності посилань відповідача на п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає включення до складу валового доходу лише суми отриманих підприємством дотацій та субсидій, проте не передбачає включення до складу валового доходу сум субвенцій, що не є тотожними визначеннями.

Суду слід було зясувати чи не є за своєю правовою природою виділена позивачу субвенція в сумі 42522207,71 грн. відшкодуванням державою збитків підприємствам у звязку із державним регулюванням цін, або компенсацією вартості товарів (послуг) проданих чи наданих таким платником податків.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»задовольнити частково, постанову Господарського суду Житомирської області від 26.02.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко