Ухвала суду № 10772429, 09.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4292/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2010 р. м. Київ

№ 2а-4292/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів:Вівдиченко Т.Р.

Коротких А.Ю.

при секретаріВовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ТОВ «ТФГ-Дельта»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2009 року позов задоволений. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.11.2008 року №0009442303/0 про нарахування податкового зобовязання на суму 1364,55 грн. та визнав протиправними дії податкового органу щодо предявлення товариству першої податкової вимоги форми «Ю1»від 17.12.2008 року №1/12474, мотивуючим тим, що ДПІ порушило порядок проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, безпідставно винесла податкове повідомлення-рішення та в супереч чинному законодавству зробило висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта всі дії податкового органу не суперечать чинному законодавству. Під час перевірки, а також в судовому засіданні товариство не надало доказів правомірність формування податкового кредиту за періоди, за які здійснювалась перевірка.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2008 р. відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок серпень, жовтень 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2007 р. по 31.07.2007 р. та 01.09.2007 р. по 30.09.2007 р. За результатами перевірки складний акт № 613/23-3/21641157 від 27.11.2008 р., яким встановлені порушення вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та вимог Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Про порядок заповнення декларації по податку на додану вартість», а також зазначено, що позивач не знаходиться за юридичною (фактичною) адресою, документів до перевірки не надав і тому права на отримання бюджетного відшкодування не має. 27.11.2008 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009442303/0 на суму 1364,55 грн., а 17.12.2008 винесена перша податкова вимога № 1/12474 на суму 1364,55 грн.

В п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон про ДПС) визначені права органів державної податкової служби, а підстави та порядок проведення позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені ст.11-1 Закону про ДПС.

Згідно з ч.3 п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПАУ від 10 серпня 2005 р. № 327 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом про ДПС та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Як встановлено судом першої інстанції, на порушення вказаних вимог відповідач здійснював позапланову виїзну перевірку в приміщенні податкового органу.

З матеріалів справи та з відомостей, викладених в акті перевірки, вбачається, що позивач подавав декларації з податку на додану вартість за різні періоди із відємним значенням з податку на додану вартість і в кожному з таких періодів сума відємного значення податку на додану вартість не перевищувала 100 тис. гривень, що не давало право податковому органу здійснювати позапланову виїзну перевірки.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у ст.11-1 Закону про ДПС, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За таких умов у відповідача були відсутні підстави керуватися службовою запискою начальника ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.10.2008, в якій висловлено припущення щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування.

Доводи апелянта, що товариство не знаходиться за юридичною адресою, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни. Згідно зі ст.38 цього ж Закону наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням є підставою для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Висновок податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування через його незнаходження за юридичною адресою, спростовується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначена адреса товариства м. Київ, вул. Кіквідзе, 26.

Колегія суддів звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення № 0009442303/0 від 27.11.2008 р. на суму 1364,55 грн. винесене відповідачем на підставі акту перевірки, яким не встановлено наявності у позивача податкового зобовязання з податку на додану вартість. Перевіркою було встановлено лише несвоєчасність подання декларацій з податку на додану вартість, що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та незнаходження позивача за юридичною адресою, що ніяким чином не впливає на донарахування зобовязання з податку на додану вартість.

Стосовно права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Згідно з п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Тобто, зазначення платником податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість відємного значення податку на додану вартість, згідно з положеннями вищенаведеної норми, не позбавляє його права на отримання бюджетного відшкодування.

На підставі викладено та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 10.08.2010 р.