Ухвала суду № 10772412, 09.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2769/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2010 р. м. Київ

№ 2а-2769/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів: Вівдиченко Т.Р.

Коротких А.Ю.

при секретаріВовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ «Золоті Ворота»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ЗАТ «Золоті Ворота»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.09 р. в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновків про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон) та необґрунтованість вимог позивача.

На вказане рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та винести нове про часткове задоволення позовних вимог: визнати частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.03.09 р. № 0002052306/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 60918,50 грн. та штрафних санкцій у сумі 30086,00 грн., визнання незаконними дій відповідача щодо зменшення податкового кредиту з ПДВ в сумі 534 435 грн., та визнання недійсним в цій частині Акту про результати планової виїзної перевірки ЗАТ «Золоті ворота». Апелянт вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про отримання позивачем поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого було безпідставно застосовані положення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та пп.1.22.2. п.1.22 ст.1 Закону щодо включення до валового доходу суми процентів, умовно нарахованих на суму безвідсоткової фінансової допомоги. На думку апелянта, суд неправильно застосував норми матеріального права, в звязку з чим прийшов до висновку, що товариством неправомірно віднесено суму ПДВ сплачену при придбанні легкових автомобілів до складу основних засобів, що призвело до завищення валових витрат.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.05 р. по 30.09.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, під час якої було встановлено заниження податку на прибуток на 60 918,50 грн., яке пов'язане з отриманням поворотної фінансової допомоги без нарахування відсотків за користування чужими коштами та включення суми податку на додану вартість, сплаченої при купівлі автомобіля, до складу його балансової вартості та нарахування на цю суму амортизаційних відрахувань. За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва склала акт від 23.02.2009 р., на підставі якого прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002052306/0 від 10.03.09 року про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 94634,00 грн., у тому числі 64548,00 грн. за основним платежем та 30086,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.06 р. між ЗАТ «Золоті ворота»та ВАТ «Будівельне управління 813» укладений договір доручення № 30.11.06 р. на придбання техніки, за умовами якого ЗАТ «Золоті ворота»зобов'язувалось за винагороду від імені та за рахунок ВАТ «БУ 813» вчинити дії по пошуку комерційних пропозицій, укладання попередніх договорів, вчинення інших дій на користь ВАТ «БУ 813»з метою укладання договорів купівлі-продажу автомобільної техніки та інших транспортних засобів на суму 2 850 000,00 грн., а ВАТ «БУ 813»зобов'язувалось перерахувати дані кошти для виконання зобов'язань за договором та оплатити вартість послуг ЗАТ «Золоті ворота»в розмірі 1% від суми придбаної техніки.

На виконання даного договору на розрахунковий рахунок ЗАТ «Золоті ворота»було перераховано 2 850 000 грн. В цей же день вказану суму ЗАТ перерахувало ТОВ «Віпкар»на придбання 2-х автомобілів «Бентлі»вартістю 2 694 924,00 грн., у т.ч. ПДВ 449 154,00 грн., для власного використання. 04.04.2007 року через відсутність на ринку пропозицій з продажу техніки, які б влаштували ВАТ «БУ 813», кошти в повному обсязі були повернуті останньому.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначені кошти є поворотною фінансовою допомогою в розумінні Закону.

Відповідно до пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 поворотна фінансова допомога це сума коштів передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

На думку ЗАТ перераховані на його рахунок грошові кошти були б поворотною фінансовою допомогою лише у випадку укладення відповідного договору, який би передбачав надання йому в користування таких коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій. Апелянт вважає, що в даному випадку був укладений договір доручення, який не підпадає під ознаки договору поворотної фінансової допомоги.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, виходячи з наступного. ЗАТ «Золоті ворота»не надало доказів вчинення дій, щодо укладання договорів на виконання договору доручення, або інших заходів стосовно даного питання.

Перераховані за вказаним вище договором кошти від ВАТ «БУ 813»в той же день були перераховані ТОВ «Віпкар»на придбання для позивача 2-х автомобілів «Бентлі», що підтверджує висновки суду першої інстанції, що кошти були передані ЗАТ «Золоті ворота»у користування на визначений строк без нарахування процентів, або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами, тобто по своїй юридичній суті це була поворотна фінансова допомога.

Стаття 235 ЦК України встановлює, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено з метою приховати інший правочин, є нікчемним і жодних правових наслідків не породжує, крім наслідків, передбачених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що 30.11.06 року між ним та ВАТ «Будівельне управління 813»був укладений договір доручення, що в свою чергу спростовує доводи податкового органу стосовно отримання товариством поворотної фінансової допомоги. Вказаний договір є нікчемним, він не міг і не породив жодних правових наслідків, на які він мав би спрямовуватися. В той же час колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача і висновки суду першої інстанції, що мав місце договір поворотної фінансової допомоги, оскільки в день отримання коштів за вказаним договором, позивач їх використав для власних потреб, а не на виконання умов договору доручення, а з часом повернув ці кошти без будь-якої компенсації за користування ними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що товариство безпідставно не віднесло до складу валових доходів суму процентів, умовно нарахованих на суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, отриманої від ВАТ «БУ 813». Доводи апелянта про наявність конфлікту інтересів в частині віднесення до валових витрат суми ПДВ при купівлі автомобіля колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Стаття 15 Закону визначає, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, обєкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Оскільки на момент здійснення господарської операції до Закону не були внесені відповідно зміни, колегія суддів вважає, що товариством неправомірно віднесло суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні легкового автомобіля, що призвело до завищення валових витрат у відповідні періоди. Викладене свідчить про правомірність визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 60 918,50 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 30 086,00 грн.

Що стосується вимоги позивача, щодо визнання незаконними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва та визнання частково недійсними висновків акту перевірки зменшення податкового кредиту з ПДВ судова колегія звертає увагу на наступне. Як зазначалось вище, за результатами планової виїзної перевірки товариства складений акт від 23.02.2009 року за № 111/23-6/02016241, в якому викладені факти виявлених порушень податкового законодавства та проведені розрахунки донарахувань податків та штрафних санкцій. Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок регулюється Наказом державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 із змінами і доповненнями (далі - Наказ ДПА України № 327)

Відповідно до п.1.3 Наказу ДПА України № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, який є службовим документом, що стверджує факт проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог, податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Згідно п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт податкової перевірки є письмовою формою документування наслідків проведеної органами державної податкової інспекції перевірки діяльності субєкта господарювання, в якому за перевіряємий період відображається дотримання субєктом господарювання вимог законодавства щодо здійснення фінансово-господарської діяльності та виконання зобовязань по сплаті податків та обовязкових платежів до бюджетів різних рівнів. Відображені в акті фактичні дані та висновки посадових осіб, які проводять перевірку, не містять обовязкових до виконання рішень податкового органу, як субєкта владних повноважень, а тому акт не є правовим атом індивідуальної дії, який може бути оскаржений в адміністративному порядку.

На підставі викладено та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 10.08.2010 р.