Постанова № 10772223, 13.08.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2010 р. Справа № 60/52-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В.(доповідач), суддя Горбачова Л.П., суддя Пуль О.А.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача –Павловського О.М. (довіреність №459/11.5.2 від 12.10.2009р.

першого відповідача – не з’явився,

другого відповідача- не з’явився,

третього відповідача- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого, другого та третього відповідачів (вх. 793 Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2010 року по справі № 60/52-09

за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення “Київська регіональна дирекція ”Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Авто”, с. Тернова;

2.          Приватного підприємства “Авто-Альянс”, с. Тернова;

3.          Корпорації ““Співдружність Комп”, с.Комунар,

про стягнення 421343601,73 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2010 року (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Авто"; Приватного підприємства “Авто-Альянс”; Корпорації “Співдружність Комп” на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, що представлений відділенням “Київська регіональна дирекція” заборгованість у розмірі 421343601,73 грн. за договором мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.23-01/167к-08 від 10.06.2008р., 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтер-Авто” (1-ий відповідач), приватне підприємство “Авто-Альянс” (2-ий відповідач) та корпорація “Співдружність Комп” (3-ий відповідач) з рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2010 року по даній справі не погодились та звернулись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаргу обгрунтовують, зокрема, тим, що при винесенні спірного рішення дослідження матеріалів справи було необ’єктивним, оскільки до уваги були прийняті лише доводи позивача щодо позовних вимог. При цьому достовірність доводів щодо наявності грошових заборгованостей та невиконання вимог кредитних договорів була прийнята лише з позиції позивача. Господарським судом, як вказують відповідачі, були прийняті доводи позивача щодо правильності стягуваних сум, в тому числі забогованості за кредитним договором та за процентами, а також пені і штрафів за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів. Однак ухвалою господарського суду Харківської області від 12.08.2009р. у справі № Б-19/122-09 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Інтер-Авто». Даною ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того, господарським судом при розгляді справи та постановленні рішення, було допущено неповне встановлення обставин справи, що мають значення для прийняття законного рішення, а також розглянуто справу за відсутності першого та другого відповідачів, не повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи, чим суттєво порушено їх права.

Перший, другий та третій відповідачі у судові засідання 19.07.2010р, 10.08.2010р. та 12.08.2010р. не з’явились, про причини не з’явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалою суду від 19.07.2010р.

Ухвали суду про відкладення розгляду справи на 19.07.2010р. та 10.08.2010р. були направлені відповідачам рекомендованими листами 21.06.2010р. та 20.07.2010р. відповідно за адресами, зазначененими в апеляційній скарзі, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи. Однак, перший, другий та третій відповідачі у судове засідання не з’явились, про причини не з'явлення суд не повідомили.

В ухвалі суду від 19.07.2010р. зазначено, що у разі не з’явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. (а.с.140- а.с.141 т.4). Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.08.2010р. було оголошено перерву до 12.08.2010р. у зв’язку з необхідністю надання позивачем належного розрахунку суми пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Щодо посилань відповідачів а апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, при винесенні спірного рішення суд не перевірив факт належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи та порушив вимоги закону про надання рівних прав всім учасникам процесу, слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2010р. було поновлено провадження у справі, прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог та розгляд справи призначено на 22.02.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з протоколу судового засідання від 22.02.2010р. у судовому засіданні були присутні представники позивача та третього відповідача. Крім того, як зазначено в протоколі, позивач 22.02.2010р. надав заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом і розгляд справи продовжено з урахуванням цих уточнень. В кінці протоколу зазначено, що суддя оголосив вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача, що присутній у судовому засіданні (про присутність представника третього відповідача не зазначено). Далі, здійснити заміну третього відповідача Корпорацію "АИС" на його правонаступника Корпорацію "Співдружність КОМП" (код ЄДРПОУ 30712903). Позов задовольнити повністю.

Однак, 22.02.2010р. судом першої інстанції виноситься ухвала, в якій зазначено, що враховуючи те, що суд всебічно та повно з’ясував обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, відкладає розгляд справи для виготовлення повного тексту рішення на 25.02.2010р.

Як вбачається з протоколу судового засідання 25.02.2010р., в судове засідання з’явились представники позивача та третього відповідача. Далі зазначено, що суддя оголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача та третьої особи (замість третього відповідача), що присутні у судовому засіданні.

З відмітки поштового відділення на копії поштових конвертів, доданих до апеляціної скарги вбачається, що ухвала суду була направлена першому та другому відповідачам 24.02.2010р. і, як зазначають відповідачі, отримана в поштовому відділенні лише 26.02.2010р., тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення, тому у першого та другого відповідачів не було можливості вчасно підготуватися та прийняти участь у розгляді справи 25.02.2010р.

Відповідно до статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до п.2 ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення по справі, порушено норми процесуального права, а саме статтей 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України. Тому, рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2010р. у справі №60/52-09 слід скасувати.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

19.08.2009р. Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі відділення "Київська регіональна дирекція" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто", першого відповідача, Приватного підприємства "Авто-Альянс", другого відповідача, та Корпорації "Аис", третього відповідача, заборгованості по договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.23-01/167к-08 від 10.06.2008р. в сумі 306382988,56 грн., з яких: поточна заборгованість за кредитом - 92400000,00 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 207900000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 1751750,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 3620283,36 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 589050,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 19911,58 грн., розмір відповідальності за прострочення строків сплати кредиту (3% річних) - 98175,00 грн., розмір відповідальності за прострочення строків сплати процентів (3% річних) - 3318,62 грн. та штраф - 500 грн.

22.04.2009р. позивач надав доповнення до позовної заяви, в якому уточнив предмет позову в частині стягнення 1751750,00 грн., а саме вказував, що зазначена сума є поточною заборгованістю за процентами, а не як зазначено у позовній заяві - простроченою заборгованістю за процентами.

08.02.2010р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 412343601,73 грн. за договором про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.23-01/167к-08 від 10.06.2008 року, а також просив покласти на відповідачів судові витрати, у вигляді сплаченого держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.02.2010р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 421343601,73 грн. за договором про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.23-01/167к-08 від 10.06.2008р., з яких поточна заборгованість за кредитом - 311961000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 45130358,24 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості 51269590,50 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 3802475,35 грн., розмір відповідальності за прострочення строків сплати кредиту (3% річних) - 8544931,75 грн., розмір відповідальності за прострочення строків сплати процентів (3% річних) - 633745,89 грн. та штраф - 1500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2008р. між ВАТ ВТБ Банк, кредитором, та ТОВ «Інтер-Авто», позичальником, укладено договір про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08, згідно з яким кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування.

Відповідно до п.1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися в доларах США та російських рублях окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості 40000000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості до 09 червня 2009 року, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.1.2. договору за користування кредитом позичальник сплачує 14% річних в доларах США та 14% річних в російських рублях.

Відповідно до п. 3.3.6. договору позичальник зобов’язався сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому п.1.1 цього договору.

Відповідно до п.3.3.8. договору позичальник зобов’язався повернути кредитору в повному обсязі суму кредиту в строк, визначений п.1.1 цього договору.

Відповідно до п.3.3.9. договору позичальник зобов’язався достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити нараховані проценти, можливі штрафні санкції.

На виконання п.1.3 договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги:

- 10.06.2008р. між ВАТ ВТБ Банк, кредитором, та корпорацією «Аис», поручителем, укладено договір поруки № 100.2.3-01/169п-08, згідно з яким поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за виконання ТОВ «Інтер-Авто»зобов'язань за договором про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 всім своїм майном та грошовими коштами, в тому числі за своєчасне та повне повернення сум кредиту, процентів по кредиту, пені, штрафів та іншіх платежів, передбачених договором кредиту, а також відшкодуванню можливих збитків, пов’язаних з невиконання боржником договору кредиту.

Як встановлено судом, третій відповідач- корпорація "Аис" перетворено в Корпорацію "Співдружність Комп" (код ЄДРПОУ 30712903), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців. Тому, судом проведено заміну третього відповідача корпорації "Аис" на його правонаступника корпорацію "Співдружність Комп" (код ЄДРПОУ 30712903).

Відповідно до п. 1.4. договору поруки № 100.2.3-01/169п-08 поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність за порушення боржником зобов’язань, забезпечених порукою, всім своїм майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки № 100.2.3-01/169п-08 при неперерахуванні коштів на рахунки кредитора у вказаний в пункті 2.1 цього договору строк, цим договором поручитель надає кредитору право договірного списання належних до оплати сум з його рахунків, відкритих в банках України.

- 10.06.2008р. між ВАТ ВТБ Банк, заставодержателем, та ТОВ «Інтер-Авто», заставодавцем, укладено договір застави майнових прав №100.2.3-01/170з-08, згідно з яким цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008р., а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору застави майнових прав №100.2.3-01/170з-08 предметом застави є майнові права за контрактом № ДР71/1002/994/08 від 01.04.2008р. укладеним між заставодавцем та ТОВ "Торговий дім «Російські машини», що полягають у праві заставодавця вимагати від продавця за контрактом поставку товару.

Відповідно до п. п. 2.1.6. договору застави майнових прав №100.2.3-01/170з-08 позивач має право незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі, а у разі невиконання такої вимоги- звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем обов’язків за цим договором та/або за кредитним договором.

Відповідно до п.2.1.8. договору застави майнових прав №100.2.3-01/170з-08 позивач має право звернути стягнення на інше майно заставодавця, яке не є предметом застави за цим договором, у випадку, якщо звернення стягнення на предмет застави недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя.

- 10.06.2008р. між ВАТ ВТБ Банк, заставодержателем, та ТОВ «Інтер-Авто», заставодавцем, укладено договір застави майнових прав №100.2.3-01/171з-08, згідно з яким цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008р., а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору застави майнових прав №100.2.3-01/171з-08 предметом застави є майнові права за контрактом № ДР80/1002/994/08 від 01 04.2008р. укладеним між заставодавцем та ТОВ "Торговий дім «Російські машини», що полягають у праві заставодавця вимагати від продавця за контрактом поставку товару.

Відповідно до п. п. 2.1.6. договору застави майнових прав №100.2.3-01/171з-08 позивач має право незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі, а у разі невиконання такої вимоги- звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем обов’язків за цим договором та/або за кредитним договором.

Відповідно до п.2.1.8. договору застави майнових прав №100.2.3-01/171з-08 позивач має право звернути стягнення на інше майно заставодавця, яке не є предметом застави за цим договором, у випадку, якщо звернення стягнення на предмет застави недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя.

- 10.06.2008р. між ВАТ ВТБ Банк, заставодержателем, та ТОВ «Інтер-Авто», заставодавцем, укладено договір застави майнових прав №100.2.3-01/172з-08, згідно з яким цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008р., а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору застави майнових прав №100.2.3-01/172з-08 предметом застави є майнові права за контрактом № ДР81/1002/994/08 від 01 04.2008р. укладеним між заставодавцем та ТОВ "Торговий дім «Російські машини», що полягають у праві заставодавця вимагати від продавця за контрактом поставки товару.

Відповідно до п. п. 2.1.6. договору застави майнових прав №100.2.3-01/172з-08 позивач має право незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі, а у разі невиконання такої вимоги- звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем обов’язків за цим договором та/або за кредитним договором.

Відповідно до п.2.1.8. договору застави майнових прав №100.2.3-01/172з-08 позивач має право звернути стягнення на інше майно заставодавця, яке не є предметом застави за цим договором, у випадку, якщо звернення стягнення на предмет застави недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя.

- 04.01.2009р. між ВАТ ВТБ Банк, кредитором, та ПП «Авто-Альянс», поручителем, укладено договір поруки № 100.2.3-01/2п-09, згідно з яким поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за виконання ТОВ «Інтер-Авто»зобов'язань за договором про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 всім своїм майном та грошовими коштами, в тому числі за своєчасне та повне повернення сум кредиту, процентів по кредиту, пені, штрафів та іншіх платежів, передбачених договором кредиту, а також відшкодуванню можливих збитків, пов’язаних з невиконання боржником договору кредиту.

Відповідно до п. 1.4. договору поруки № 100.2.3-01/2п-09 поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність за порушення боржником зобов’язань, забезпечених порукою, всім своїм майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки № 100.2.3-01/2п-09 при неперерахуванні коштів на рахунки кредитора у вказаний в пункті 2.1 цього договору строк, цим договором поручитель надає кредитору право договірного списання належних до оплати сум з його рахунків, відкритих в банках України.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання взятих зобов'язань за договором перераховані кредитні кошти окремими частинами - траншами в межах максимального ліміту заборгованості 40000000,00 доларів США в сумі 39000000,00 доларів США на рахунок першого відповідача. Тобто, позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі.

Як вже зазначалось, відповідно до п.п. 3.3.6., 3.3.8, 3.3.9 договору про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008р. позичальник зобов’язався сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому п.1.1 цього договору; повернути кредитору в повному обсязі суму кредиту в строк, визначений п.1.1 цього договору; достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити нараховані проценти, можливі штрафні санкції.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, першим, другим та третім відповідачами порушені свої зобов’язання, оскільки неодноразові вимоги позивача щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитом залишились без відповіді та виконання.

Відповідно статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що першим відповідачем неналежно виконані зобов’язання позичальника по договору про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008р. в зв’язку з чим вимога позивача про стягнення суми боргу у розмірі311961000,00 грн. (поточна заборгованість за кредитом), правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, вимога позивача про стягнення на його користь простроченої заборгованості за процентами - 45130358,24 грн., розміру відповідальності за прострочення строків сплати кредиту (3% річних) - 8544931,75 грн., розміру відповідальності за прострочення строків сплати процентів (3% річних) - 633745,89 грн. та штрафу - 1500 грн. є також правомірною та обґрунтованою.

Обгрунтованою є також вимога позивача про стягнення суми пені. Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 51269590,50 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 3802475,35 грн., виходячи з наступного.

12.08.2009р. господарським судом Харківської області порушено провадження у справі №Б-19/122-09 про банкрутство ТОВ «Інтер-Авто»та з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає, зокрема, заборону нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), відповідно до п.4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Тому, станом на 11.08.2009р. задоволенню підлягає 27847755,00 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 960670,62 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, які нараховані до введеня мораторію відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 12.08.2009р. по справі №Б-19/122-09 про банкрутство ТОВ «Інтер-Авто».

Враховуюси викладене, колегія суддів вважає, що у задоволенні 23421835,50 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 2841804,73 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів необхідно відмовити.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) банк має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Тому, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості з: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Авто"; Приватного підприємства “Авто-Альянс”; Корпорації “Співдружність Комп” на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, що представлений відділенням “Київська регіональна дирекція” заборгованості у розмірі 395079961,50 грн. за договором мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.23-01/167к-08 від 10.06.2008р. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2010 року по справі № 60/52-09 слід скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Авто”, Приватного підприємства “Авто-Альянс” та корпорації “Співдружність Комп” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2010 року по справі № 60/52-09 скасувати та прийняти нове рішення. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Здіійснити заміну третього відповідача: Корпорацію "АИС" на його правонаступника Корпорацію "Співдружність КОМП" (код ЄДРПОУ 30712903).

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути солідарно з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" (62421, Україна, Харківська область, Харківський район, с. Тернова, код ЄДРПОУ 32722688); Приватного підприємства "Авто-Альянс" (62421, Україна, Харківська область, Харківський район, с. Тернова код 33010749); Корпорації "Співдружність КОМП" (62490, Україна, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна,5, код ЄДРПОУ 30712903) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, що представлений відділенням "Київська регіональна дирекція" (01033, Україна, м. Київ, вулиця Жилянська,35, МФО 321767, код ЄДРПОУ 14359319, рахунок №373929000323 у ВАТ ВТБ Банк) заборгованість у розмірі 395079961,50 грн. за договором мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.23-01/167к-08 від 10.06.2008 р., 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні 23421835,50 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 2841804,73 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів- відмовити.»

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 12.08.2010р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

суддя Горбачова Л.П.

суддя Пуль О.А.