Постанова № 10771486, 19.08.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

17 серпня 2009 року Справа № 2-7/2138-2009

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Ткаченко Роман Юрійович, довіреність № 28/10 від 01.06.09, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

представник відповідача, Шоломович Оксана Миколаївна, довіреність № 2285 від 03.08.09, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз";

представник відповідача, Новгородський Павло Васильович, довіреність № 2637 від 15.07.08, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз";

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 08 липня 2009 року у справі №2-7/2138-2009

за позовом           дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

до           відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,Сімферополь,95001)

про стягнення 25041352,72 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відповідача, відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" 25041352,72 грн.

          Позов обгрунтований тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №'18-06/08-818 від 30.07.2008 р. відповідачеві протягом вересня-грудня 2008 року був поставлений природний газ на загальну суму 49 877 688,96 грн., у той час як його вартість була оплачена лише частково на суму 26 912 819,72 грн., у зв'язку з чим заборгованість створилась заборгованість у сумі 22964 869,24грн.

          01.06.2009 року заявою №31/10-5086 позивач зменшив розмір вимог та просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 7007334,24грн., 1026174,07грн. пені, 665981,21 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 128 871,76грн.

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2009 року у справі № 2-7/2138-2009 (суддя Дворний І.І.) позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково.

                    З відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" стягнуто на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість у сумі 4781533,07грн., 3% річних - 121917,55грн., 540188,23грн. інфляційних витрат.

                    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

                    Припинено провадження у справі в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 6045273,17грн. заборгованості.

                    В іншій частині в позові відмовлено.

                    Не погодившись з рішенням суду, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні пені, прийняти нове, яким задовольнити позов.

          Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

          Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що поза увагою господарського суду залишились його доводи про стягнення з відповідача пені, обґрунтовуючи це посиланням на статті 549 Цивільного кодексу України та статтю 83 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні призначеному на 17.08.2009 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

          Переглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

          30 липня 2008 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (покупець) був укладений договір №18-06/08-818 на постачання природного газу (а.с. 11-14).

          Відповідно пункту 1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в 2008 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

          Пунктом 5.1 договору №18-06/08-818 передбачено, що розрахунки за спожитий газ здійснюються покупцем плановим та авансовим платежами згідно затвердженому алгоритму відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року №247 та постанови КРЕ шляхом перерахування на рахунок продавця в поточному місяці грошових коштів, з поточного рахунку відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" зі спеціальним режимом використання.                               Згідно пункту 3.4. договору остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється до 20 числа наступного за звітним місяця на підставі актів приймання-передачі природного газу.

          Додатковими угодами №1 від 30.09.2008 р., №2 від 26.11.2008 р., №3 від 30.12.2008 р. сторони уточнювали ціну за газ, що поставляється (а.с. 15-20).

          Так, на виконання умов укладеного договору позивач протягом вересня-грудня 2008 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 49 877 688,96 грн., що - підтверджується відповідними актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатями підприємств (а. с. 21-28).

          Однак, відповідач не сплатив вартості газу в обумовлений договором строк, що і стало підставою дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до господарського суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку часткове скасування рішення суду першої інстанції, у звязку з наступ6ним.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору постачання у зв’язку з чим підлягають регулюванню положеннями Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань.

          Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому .одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Так, позивач звернувся до суду 14.04.2009 року. У той же час, відповідач платіжним дорученням №1 від 26.02.2009 року сплатив позивачеві частину боргу у сумі 4932 371,00грн., а платіжним дорученням №9 від 17.03.2009 року - 7205692,00грн. Отже, частина заборгованості в загальному розмірі 12 138 063,00 грн. була сплачена відповідачем ще до звернення дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до суду та не була врахована позивачем при обчисленні розміру боргу.

          Таким чином, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення. У той же час, відповідно до статті 22 господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.                     Як зазначається в пункті 3.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України" від 25.02.92 р. N 01-6/244 (з наступними змінами та доповненнями), суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову.

          Враховуючи викладене, частина заборгованості у загальному розмірі 12138063,00грн. була сплачена відповідачем ще до часу звернення дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до суду, у позивача було відсутнє право заявляти до суду вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному розмірі, через що судом не може бути прийнята заява позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму 12138 063,00грн., відповідно, в частині стягнення заборгованості у зазначеному розмірі в позові слід відмовити.

          У той же час, матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду відповідачем була погашена заборгованість у сумі 6045 273,17грн..

          Таким чином, відповідно пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

          Отже, провадження у справі в частині стягнення 6045 273,17грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості в цій частині погашена.

          В свою чергу, відповідач не надав суду доказів погашення іншої частини заборгованості у сумі 4 781 533,07 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.          Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Отже, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору №18-06/08-818 від 30.07.2008 року в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" 4781533,07грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем заявлені до відшкодування 3% річних, нараховані за період з 21.01.2009 року по 14.04.2009 року включно (84 календарних дня).

          Враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати вартості спожитого природного газу платіжним дорученням №1 від 26.02.2009 р. у сумі 4 932 371,00 грн. та платіжним дорученням №9 від 17.03.2009 р. у розмірі 7 205 692,00 грн., стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 121 917,55 грн.

          Крім того, позивачем допущені помилки також при обчисленні розміру належних до-відшкодування сум інфляційних втрат.

          Також, при індексації суми простроченого платежу (22 964 869,24 грн.) за лютий 2009 року повинна бути врахована лише частиною індексу - 25/28 - з урахуванням загальної кількості днів в лютому (28) та кількості днів прострочення платежу в лютому (25).           Аналогічним чином повинні здійснюватися розрахунки інфляційних втрат в лютому 2009 року за прострочення заборгованості у сумі 18 032 498,24 грн., та інфляційні втрати за березень 2009 року.           Оскільки індекси інфляції в лютому та березні 2009 року становили 101,5% та 101,4% відповідно, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 540188,23грн.

І          Стосовно заявленої позивачем до відшкодування суми пені судова колегія зазначає наступне.                              

          За несвоєчасне виконання умов спірного договору дочірньої компанії "Газ України" в порядку статті 549 Цивільного кодексу України та пунктів. 6.2, 6.3. договору було навраховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки за попередні шість місяців, що передували моменту звернення з позовом.

          Згідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, вважаємо, що це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідачем не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

          Відповідно до статті 1 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги" у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян країни пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство). Наведене положення закону стосується відносин пов'язаних з заборгованістю населення перед підприємствами, що надають комунальні послуги. Незважаючи на зміст зобов'язань населення перед відповідачем, останній є юридичною особою, яка добровільно вступила в договірні відносини з позивачем. А тому згідно з правилами здійснення господарської діяльності підприємствами, умовами договору № 18-06/08-818 від 30.07.2008 року за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідача зобов'язано сплатити на користь дочірньої компанії "Газ України" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Приписи закону, що регламентують зобов'язання фізичних осіб не можуть бути застосовані до зобов'язань між юридичними особами.

          Також відповідно до пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

                    Статтею 229 господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

                    Отже, пеня складає:

                    - за період з 21.01.2009 року по 25.02.2009 року - 542338,35грн. (22964869,24х0.0656х36);

                    - за період з 26.02.2009 по 16.03.2009 року - 224757,1грн. (18032498,24грн.х0.0656х19);

                    - за період з 17.03.2009 по 14.04.2009 року - 205969,16грн. (10826806.24х0.0656х29)

                    З огляду на вищевикладене, у суду першої інстанції були всі доводи для задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 973064,61грн..

                    Зважаючи на викладене, судова колегія прийняла до відома доводи заявника апеляційної карги та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення – частковому скасуванню.

                    На підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 08 липня 2009 року у справі №2-7/2138-2009 скасувати.

                    3. Позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

                    Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, ідентифікаційний код 03348117) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) заборгованість у сумі 4781533,07грн., 3% річних у розмірі 121917,55грн., 540188,23 грн. інфляційних втрат, 973064,61грн. - пені, 11 699,34 грн. державного мита та 54,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 6 045 273,17грн. заборгованості.          

          4. Видати наказ господарському суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддя                                                  В.І. Гонтар

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                Ю.М. Гоголь