Постанова № 10770460, 28.07.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 липня 2008 року Справа № 5020-9/215                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю сторін:

прокурор: 16.07.2009 та 23.07.2009 Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18 листопада 2008 року, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача: 16.07.2009 та 23.07.2009 не з'явився, Севастопольська міська рада;

представник відповідача: 16.07.2009 та 23.07.2009 Ул'янов Павло Геннадійович, довіреність № б/н від 12 травня 2009 року, приватне підприємство "Ариес";

представник відповідача: 16.07.2009 та 23.07.2009 не з'явився, комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради;

представник третьої особи: 23.07.2009 Москаленко Ольга Сергіївна, довіреність № б/н від 22 жовтня 2008 року, комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради

розглянувши апеляційне подання Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 13 травня 2009 року у справі №5020-9/215

за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Вороніна, 11, місто Севастополь, АР Крим, 99011)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, АР Крим, 99011)

до приватного підприємства "Ариес", ідентифікаційний код 22314839 (вул. Закамчатська, 5, місто Севастополь, АР Крим, 99001)

до комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради код ЄДРПОУ 03358386 (вул. Пожарова, 7, місто Севастополь, АР Крим, 99008)

третя особа на стороні позивача комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 48, місто Севастополь, АР Крим, 99011)

прокурору міста Севастополя для відома (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, АР Крим, 99011)

про визнання угоди недійсною

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2009 року у справі № 5020-9/215 Севастопольському міжрайонному природоохоронному прокурору в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради відмовлено у задоволенні позову до ПП "Ариєс", ДКП "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради, третя особа на стороні позивача КП "Благоустрій" Севастопольської міської ради, про визнання угоди недійсною (а. с. 116-120).

                    Не погодившись з рішенням суду, прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити (а. с. 130-131).

                    Апеляційне подання мотивоване тим, що при укладенні договору про спільну діяльність № 4 від 12 березня 1998 року ДКП "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради передав ПП "Ариєс" земельну ділянку площою 250 кв. м. в бухті «Омега» під розміщення торгового об’єкту на строк до 12 березня 2007 року, що є фактично відношеннями з оренди земельної ділянки. Тому угода № 4 від 12 березня 1998 року укладена з метою приховати іншу угоду, яка на підставі статті 58 Цивільного кодексу України (1963 р.) є недійсною.

                    Безпідставними є посилання суду на закінчення дії договору, так як ця обставина не є перепоною для визнання угоди недійсною. Більш детально доводи прокурора викладенні в апеляційному поданні (а. с. 130-131).

                    Розпорядженням в.о. голови суду від 16 липня 2009 року суддю Антонову І.В. замінено на суддю Градову О.Г. у зв’язку з її відпусткою.

                    Ухвалою суду від 16 липня 2009 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 23 липня 2009 року.

                    Розпорядженням першого заступника голови суду від 23 липня 2009 року суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Ткаченко М.І. у зв’язку з її зайнятістю в іншому судовому процесі.

                    У судовому засіданні 23 липня 2009 року прокурор та представник КП "Благоустрій" СМР підтримували доводи апеляційного подання, представник ПП "АриЄс" заперечував, представники Севастопольської міської ради та КП "Севастопольський комбінат благоустрою" СМР не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 16 липня 2009 року (а. с. 141-143).

                    У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

                    Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників Севастопольської міської ради та КП "Севастопольський комбінат благоустрою", сповіщених належним чином.

                    Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає апеляційне подання Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

                    Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради з позовом до ПП "АриЄс", КП "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради (далі КП "СКБ"), третя особа КП "Благоустрій" Севастопольської міської ради про визнання договору № 4 від 12 березня 1998 року про спільну діяльність недійсним з підстав частини 2 статті 58 Цивільного кодексу України (1963 р.) з приведенням сторін у первісний стан.

                    Із тексту позовної заяви прокурора слідує, що оскаржувальний договір прикриває угоду з оренди земельної ділянки 250 кв. м. в бухті "Омега" і ПП "Ариєс" безпідставно використовує земельну ділянку, розмістивши на ній кафе-бар «Робінзон», що належить відповідачу на праві власності.

                    Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка на території пляжу «Омега», в тому числі і площею 250 кв. м., де розміщено бар «Робінзон», надана ДКП "СКБ" в постійне користування, що підтверджено Державним актом на землю № 1096 від 18 серпня 2000 року, яка надана йому відповідно до частини 2 статті 63 Земельного кодексу України (1990 р.) для обслуговування будівель, споруд та території пляжів.

                    Відповідно до пункту 1.17 Українського класифікатора цільового використання землі дана земельна ділянка віднесена до категорії земель населених пунктів, наданих для рекреаційного призначення.

                    Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (1990 р.), який діяв на момент укладення договору про спільну діяльність, віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої проводиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках –органами, які затверджують проект землеустрою і приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

                    Відповідно до статті 10 Земельного кодексу України (1990 р.), статті 20 діючого Земельного Кодексу України повноваженнями по вирішенню питань по віднесення земель до відповідною категорії та переводі їх з однієї категорії до іншої наділена Севастопольська міська рада.

                    Судом встановлено, що міська рада не приймала рішення про відведення земель пляжу «Омега» до земель іншої категорії, ніж це встановлено в Державному акті № 1036 від 18 серпня 2000 року.

                    Стаття 58 Земельного кодексу України (1990 р.), на підставі якої заявлені позовні вимоги, передбачає, що недійсною є угода, укладена без наміру створити юридичні наслідки. Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду, то застосовуються правила, які регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

                    Позивачем не надано належних доказів переходу земельної ділянки площею 250 кв. м. в оренду ПП "Ариєс", а договір оренди передбачає перехід від однієї особи до другої права користування чи володіння земельною ділянкою – стаття 13 Закону України «Про оренду землі».

                    Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

                    З матеріалів справи слідує, що 12 березня 1998 року між ДКП "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради (який рішенням Севастопольської міської ради № 2969 від 05 квітня 2005 року перейменовано в КП "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради) та ПП "Ариєс" укладено договір про спільну діяльність, предметом якого є спільна діяльність з організації відпочинку громадян, їх торгове обслуговування і одержання прибутку (п. 1.1 Статуту а. с. 66).

                    Згідно з пунктом 1.1 цього договору ДКП «СПБ» зобов’язується на землях, що належать йому, надати земельну ділянку для розміщення торгового об’єкту на пляжі «Омега» відповідно до генерального плану забудови загальною площею 250 кв. м.

                    Розділом 2 договору встановлені обов’язку сторін: ДКП «СПБ»- розміщення на належних йому землях площею 250 кв. м. торгового об’єкту, а ПП "Ариєс" - благоустрій території, на якій розміщується об’єкт та інше.

                    Згідно з пунктом 7.3 договір діє з моменту підписання його і до 12 березня 2007 року.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 червня 2005 року у справі №20-4/023-7/090 визнано право спільної часткової власності на об’єкт нерухомого майна –будівлю бара «Робінзон»: 89,51 % за ПП "Ариес" і 10,49 % за ДКП «СПБ»(а. с. 94-99). Рішення не оскаржувалося, вступило в закону силу і підлягає виконанню (стаття 124 Конституції України).

                    Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання Цивільним кодексом України чинності, тобто після 01 січня 2004 року.

                    Відносно до цивільних відносин, які виникли до набрання Цивільним кодексом України чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

                    Даний спір виник після 01 січня 2004 року, однак прокурором оскаржується дійсність Договору на момент його укладення, у зв'язку з чим підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (1963 р.) в частині підстав визнання договорів недійсними та нормами законодавства, які існували на 12 березня 1998 року в частині відповідності ним умов договору.

                    Посилання прокурора на то, що договір за своєю правовою природою є договором про суборенду земельної ділянки, який суперечить вимогам Указу Президента „Про оренду землі" № 367/97 від 23 квітня 1997 року судова колегія вважає безпідставними виходячи з наступного.

                    У відповідності зі статтями 1, 7, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ДКП "СКБ" надано право на здійснення інвестицій. При цьому в якості інвестицій вказаний закон визначає всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, в тому числі права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

                    З метою реалізації вищезазначених прав ДКП "СКБ" уклав з ПП "Ариєс" договір про спільну діяльність № 4 від 12 березня 1998 року.

                    Згідно статті 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.                                         Аналогічна норма в статті 638 Цивільного кодексу України в редакції від 16 січня 2003 року.

                    Укладений між сторонами договір відповідає вимогам глави 38 Цивільного кодексу Української РСР (1963 р.).

                    Сторонами договору встановлена господарська мета, яка є спільною для обох сторін, а саме організація відпочинку громадян, їх торгове обслуговування та отримання прибутку від спільної діяльності, встановлений порядок ведення спільної діяльності, керівництво якої покладено на ДКП "СКБ", визначені внески сторін у спільну діяльність.

                    За результатами спільної діяльності виник об'єкт - кафе-бар "Робінзон", який введений в експлуатацію та право спільної часткової власності на який визнано рішенням суду від 10 червня 2005 року у справі № 20-4/023-7/090 (а. с. 94-99).

                    Викладене свідчить про те, що сторонами дотримані усі умови спільної діяльності та за результатами об'єднання вкладів (майна та грошових коштів) сторони отримали об'єкт спільної власності, який належить на праві власності ДКП "СКБ" (10,49%, а.с.93) та ПП "Ариес" (89,51%, а.с.94-99).

                    Таким чином, суд встановив, що сумісна діяльність сторонами договору № 4 від 12 березня 1998 року здійснювалася відповідно до вимог Цивільного кодексу Української РСР та договір укладений в належній формі та містить всі істотні умови, які були передбачені діючим на 1998 рік законодавством.

                    Крім того, договір № 4 від 12 березня 1998 року припинив свою дію 12 березня 2007 року у зв'язку із закінченням терміну його дії.

                    У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" та Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду № 02-5/111 від 12 березня 1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (частина друга статті 59 Цивільного кодексу).

                    Оскільки за своєю правовою природою договір про сумісну діяльність 1998 року № 4 від 12 березня 1998 року є угодою, яка може бути визнана недійсною та припинена лише на майбутнє, визнати його недійсним з моменту укладення неможливо.

                    Правомірно не прийнято судом першої інстанції довід прокурора про те, що укладена між сторонами угода є удаваною, оскільки сторони мали на увазі не спільну діяльність, а оренду землі.

                    Згідно Земельного кодексу України в редакції на момент укладення оскаржуємого договору та Указу Президента "Про оренду землі" № 367/97 від 23 квітня 1997 року, оренда землі - це перехід до іншої особи за плату права користування та володіння земельною ділянкою на певний строк.

                    Позивачем не надані суду допустимі законом докази переходу права користування та володіння земельною ділянкою площею 250 кв. м. від ДКП "СКБ" до ПП "Ариєс", не доведено факт вибуття даної земельної ділянки з користування ДКП "СКБ". Відповідачем на підтвердження користування ДКП "СКБ" земельною ділянкою надано акт державної технічної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту, за яким замовником виступає ДКП "СКБ", та рішення господарського суду міста Севастополя від 10 червня 2005 року у справі № 20-4/023-7/090, згідно якого за ДКП "СКБ" та ПП "Ариєс" визнано право спільної часткової власності на кафе-бар "Робінзон" (а. с. 89-92, 94-99).

                    Не обґрунтованим є довід апеляційного подання про те, що оскаржуємий договір передбачає внесення плати за користування земельною ділянкою, що підтверджує його удаваність.

                    У розділі 3 договору сторони визначили порядок розподілу прибутку від спільної діяльності. Оскільки ПП "Ариес" здійснює експлуатацію торгового об'єкту та надає відпочиваючим певні послуги, частину прибутку він повинен перерахувати на користь ДКП "СКБ".                               

                    Така оцінка даних умов договору підтверджується диференційованим підходом до визначення розміру сум, які підлягають перерахуванню, в залежності від сезону: у збільшеному розмірі літом, та у зменшеному розмірі - взимку.

                    Позивач не надав суду докази, які підтверджують співвідношення встановленої договором плати та розміру орендної плати за землю.

                    На підставі викладеного, докази укладення сторонами удаваної угоди з метою приховати договором № 4 від 12 березня 1998 року угоди з оренди землі, відсутні у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційного подання прокурора.

                    Рішення господарського суду міста Севастополя відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального закону.

                    Керуючись статтями 101, 103 пункт 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    1.Апеляційне подання Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора залишити без задоволення.          

                    2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2009 року у справі №5020-9/215 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді