Постанова № 10769613, 30.06.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 серпня 2009 року Справа № 2-24/1396-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача:          Зінов'єва Дмитра Сергійовича, довіреність № 0325/01 від 25.03.09;

відповідача: Солощенко Ірини В'ячеславівни, довіреність № б/н від 06.04.09;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 02.06.2009 у справі №2-24/1396-2009

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" (вул. Предславинська, 28-401, м. Київ, 03150)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" (вул. Одеська, 9-29,Сімферополь,95001)

про стягнення 578798,95 грн.;

за зустрічним позовом про визнання пунктів договору недійсними

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2009 первісний позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" 407886,49 грн. основного боргу, 9642,54 грн. пені, 73403,06 грн. штрафу, 2410,63 грн. річних, 5788,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що поставки товару здійснювались позивачем у рамках договору № 15/03/2007 від 22.03.2007, а тому, при відсутності доказів оплати за поставлений товар, за відповідачем є певна заборгованість, у зв’язку з чим вимоги про її стягнення є правомірними. За таких обставин, суд застосував загальні норми господарського та цивільного права, а саме статті 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні відносини сторін.

Враховуючі наявність заборгованості, суд застосував договірні умови, які передбачають відповідальність покупця у вигляді неустойки.

Крім того, суд застосував положення статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає сплату боржником процентів річних.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено з тих підстав, що умови договору не суперечать чинному законодавству.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач зазначає, що поставка товару здійснювалась як за договором від 22.03.2007 так і по рахункам з накладними. При цьому, посилання місцевого суду на доводи, які викладені у постановах Вищого господарського суду у справах № 2-24/4993-2006 та № 28/368-06, заявник апеляційної скарги вважає неправомірним та таким, що порушує норми статей 4, 35 Господарського процесуального кодексу України та частину 3 статті 18 Закону України "Про судоустрій в Україні".

Крім того, заявник апеляційної скарги не згоден з одночасним стягненням неустойки по двом пунктам договору: п. 6.2 та п. 6.2.1., так як на його думку, в цих пунктах фактично йдеться мова про одну й те ж відповідальність у вигляді пені.

Під час апеляційного провадження відповідачем наданий додаток до апеляційної скарги, в якому сторона посилається на мирову фінансову кризу, яка особливо вплинула на фінансовий стан аграрного сектору економіки України до якого входить товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон". Стягнену неустойку відповідач вважає дуже великою і непропорційною розміру основного боргу.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

01 серпня 2009 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 05 серпня 2009 року.

Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2009 суддю Сотула В. В. замінено на суддю Гонтаря В. І.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" (Продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" (Покупець) укладений договір № 15/03/2007 (том 1, а. с. 11 - 14).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та вчасно оплачувати Товари, види, кількість, вартість, а також умови постачання яких визначаються відповідно до порядку, передбаченого положеннями даного договору.

Товар - це речовини - засоби захисту рослин, конкретні види (асортимент), кількість та ціна яких у кожній партії визначаються в товаросупроводжувальних документах або в Специфікаціях. Специфікація змінює умови договору (п. 2.1 Договору).

У пункті 3.5 договору сторони погодили, що факт підписання Покупцем накладних засвідчує відповідність попереднім домовленостям Сторін здійсненої Продавцем поставки (її умов щодо асортименту, кількості, ціни, строків та таке інше), навіть у випадку, якщо дані в підписаних Покупцем товаросупроводжувальних документах не співпадають з даними Специфікацій.

Вартість (ціна) Товару виражена та підлягає оплаті у гривнях (п. 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.3. договору погоджена відповідно до цього договору вартість товару буде вказуватися в товаросупроводжувальних документах, що оформлюється Продавцем на кожну партію Товару.

Термін оплати кожної партії Товару вказується в специфікаціях до такої партії. Якщо у специфікаціях строки оплати не вказані - то вартість партії Товару підлягає оплаті протягом трьох банківських днів від дати поставки (п. 4.5 Договору).

Цей договір набирає чинності з дати укладання та діє до 31.12.2007 (п. 9.1 договору).

Якщо до спливу строку дії договору жодна зі сторін не заявить про своє бажання припинити його дію, то він (договір) буде автоматично продовжений на невизначений термін. В такому випадку кожна зі сторін може припинити дію договору без пояснення причин, повідомивши про це іншу сторону за 1 місяць (п. 9.1.1 договору).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, при відсутності доказів розірвання договору, зазначений договір на день розгляду справи є дійсним.

На виконання умов договору сторони у специфікаціях від 15.02.2008, від 06.03.2008, від 26.03.2008, від 30.04.2008, від 05.06.2008 погодили кількість та асортимент товару за договором від 15.03.2007, а також строки його поставки та оплати. Відповідно до зазначених специфікацій, Покупець повинен був провести оплату отриманого товару частками у процентному відношенні, однак остаточний розрахунок за партії товарів Покупець зобов'язаний був виконати не пізніше ніж до 15.11.2008 (том 1, а. с. 15 - 19).

Обставини справи вказують на те, що позивачем були поставлені відповідачу товари - засоби захисту рослин на загальну суму 706188,00 грн., про що свідчать накладні № 1931 від 26.02.2008 на суму 355518,60 грн., № 1985 від 05.03.2008 р. на суму 90900,00 грн., № 2083 від 28.03.2008 р. на суму 183538,80 грн., № 2362 від 29.04.2008 на суму 29543,28 грн., № 2398 від 30.04.2008 на суму 12598,92 грн., № 2550 від 05.06.2008 на суму 34088,40 грн. (том 1, а. с. 20, 22, 24, 26, 28).

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у зазначених накладних, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1, а. с. 21, 23, 25, 27, 29).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з виписками з банківського рахунку позивача, відповідачем 25.03.2008, 27.03.2008, 04.04.2008, 29.04.2008, 05.06.2008, 23.12.2008, 04.03.2008 було проведено часткову сплату отриманого товару на загальну суму 362367,22 грн., 02.12.2008 відповідачем відповідно до накладної № МК -0000006 від 02.12.2008 було повернуто позивачу частку отриманого товару на суму 90706,78 грн. (том 1, а. с. 38 - 50, 94).

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 253114,00 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України і статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, обов'язок покупця прийняти товар, що поставляється, і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд апеляційної інстанції вважає, що господарська діяльність між сторонами по поставці засобів захисту рослин здійснювалась саме у відповідності до договору № 15/03/2007 від 22 березня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до умов цього Договору в 2008 році були підписані позивачем та відповідачем Специфікації № 1/2008 від 15 лютого 2008 року, 2/2008 від 06 березня 2008 року, 3/2008 від 26 березня 2008 року, 4/2008 від 30 квітня 2008 року, 5/2008 від 05 червня 2008 року. Згідно цих Специфікацій позивач передав (відпустив) відповідачу товари по накладним № 1931 від 26.02.2008р., № 1985 від 05.03.2008р., № 2083 від 28.03.2008р., № 2362 від 29.04.2008р., № 2398 від 30.04.2008р., № 2550 від 05.06.2008р., що підтверджується посиланням в довіреностях відповідача від 26.02.2008 та 28.03.2008 на вказані специфікації, а також повним співпаданням накладних та специфікацій, а також тим, що інші договори по постачанню засобів захисту рослин між сторонами в період з 2008 року не укладались.

Посилання відповідача на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є неспроможними. Слід зазначити, що цей Закон згідно з його преамбулою визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні; правовідносини ж сторін у даній справі пов'язані з виконанням договірних зобов'язань, а не із здійсненням бухгалтерського обліку чи складанням фінансової звітності, про це також вказано в постановах Вищого господарського суду України від 03 березня 2009 року за № 14/164 та № 14/165. Тому неправильне відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності певних операцій або взагалі їх відсутність не спричиняє за собою припинення господарських зобов'язань.

При цьому, вказівка заявника апеляційної скарги на те, що суд порушує норми статей 4, 35 Господарського процесуального кодексу України та частину 3 статті 18 Закону України "Про судоустрій в Україні" посилаючись на судову практику є хибною, оскільки суд не застосовує право прецеденту, а викладає особисту думку, яка склалася при дослідженні обставин справи в сукупності і яка відповідає думці вищої інстанції в аналогічній справі.

Крім того, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказана норма не визначає як обов'язковий реквізит номер і дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, визначення змісту і об'єму господарської операції, під якою, згідно із статтею 1 Закону, розуміється дія або подія, що викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відповідач, намагаючись обґрунтувати необхідність вмісту в тексті накладних посилань на номер і дату договору, безпідставно ототожнив поняття "господарська операція" і "господарський договір".

Також, суд першої інстанції правильно зазначив, що поставки товару здійснювались у період дії договору від 22.03.2007, товар, який поставлявся за накладними, відповідає визначенню товару у договорі.

З виписки банку по рахунку позивача, вбачається, що відповідачем були здійснені часткові оплати отриманого товару із призначенням платежу - оплата за договором № 15/03/2007 від 22.03.2007.

В пункті 3.5. договору № 15/03/2007 від 22.03.2007 сторони погодили, що факт підписання Покупцем накладних засвідчує відповідність попереднім домовленостям Сторін здійсненої Продавцем поставки (її умов щодо асортименту, кількості, ціни, строків та таке інше), навіть у випадку, якщо дані в підписаних Покупцем товаросупроводжувальних документах не співпадають з даними Специфікацій.

В видаткових накладних № 1931 від 26.02.2008, № 1985 від 05.03.2008, № 2083 від 28.03.2008, № 2362 від 29.04.2008, № 2398 від 30.04.2008, № 2550 від 05.06.2008 зазначена вся необхідна інформація щодо поставленого товару, яка вимагається чинним законодавством України.

Бланку рахунку може складатися у будь-якій формі та не містить обов'язкових реквізитів.

Посилання відповідача щодо відсутності у податкових накладних номеру та дати договору, на підставі якого проводилась господарська операція, суд до уваги не приймає, оскільки Законом України "Про податок на додатну вартість" визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є підставою для нарахування податкового кредиту, нормами зазначеного закону не передбачено як обов'язковий реквізит у податковій накладній зазначення форми цивільно-правового договору. До того ж, податкова накладна є документом, який застосовується у податковому обліку підприємства, а не як розрахунковий документ між учасниками господарських відносин.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що спірні поставки товару здійснювались позивачем у рамках договору № 15/03/2007 від 22.03.2007.

Згідно п. п. 4.2, 4.2.1, 4.2.1.1, 4.2.2, 4.2.2.1 договору, сторони домовились, що Продавець має право в будь який час змінити ціну (вартість) проданого, але ще не оплаченого товару Покупцем Товару, а Покупець зобов'язаний прийняти такі змінені ціни (вартість) та належним чином виконувати грошові зобов'язання, що випливають із змінених цін (вартості). Така зміна відбувається наступним чином: змінена вартість Товару вираховується за формулою: Вз= Вп*К, де Вз - вартість товару змінена; Вп - вартість товару, визначена в момент здійснення поставки; К - коефіцієнт зміни; Коефіцієнт зміни (К) розраховується за формою: К = Дз/Дп, де Дз - курс гривні до долара США (встановлений НБУ) на день зміни ціни (вартості) товару; Дп - курс гривні до долара США (встановлений НБУ) на день продажу товару.

Змінені ціни на Товар набувають чинності негайно, з дати повідомлення Продавця про зміну цін, якщо у самому повідомленні не буде оговорено інше; Оплата по зміненим цінам підлягає та частина загальної кількості Товару, що не була оплачена Покупцем до дня зміни цін.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманого товару у розмірі 284025,60 грн. за накладними № 1985 від 05.03.2008, № 2083 від 28.03.2008, № 2362 від 29.04.2008, № 2398 від 30.04.2008 та за накладною № 2550 від 05.06.2108 на суму 34088,40 грн., позивачем повідомленням від 11.12.2008 № 1211 було сповіщено відповідача про зміну ціни договору у відповідності з п. п. 4.2, 4.2.1, 4.2.1.1, 4.2.2, 4.2.2.1 договору, та повідомлено, що станом на 11.12.2008 заборгованість складає 472886,49 грн. (том 1, а. с. 10).

Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 17.12.2008, про що свідчить поштове повідомлення про отримання листа (том 1, а. с. 9).

23.12.2008 та 04.03.2009, тобто після отримання вказаного повідомлення, відповідачем була сплачена вартість товару на суму 65000,00 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу станом на 11.03.2009 становить 407886,49 грн.

Зустрічна заява в якій відповідач просив визнати недійсними п. 4.2, п. 4.2.1, п. 4.2.1.1., п. 4.2.2, п. 4.2.2.1 договору № 15/03/2007 від 22.03.2007 у зв'язку з тим, що оскільки ані позивач, ані відповідач у справі у рамках договору від 22.03.2007 не здійснюють зовнішньоекономічних розрахункових операцій, а тому не могли визначати ціни товару у відповідності з курсом долара США обґрунтовано залишена господарським судом Автономної Республіки Крим без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Частинами 1 і 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У Листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, від 21.12.2007 за № 9563 вказано, що при визначенні ціни у договорі слід враховувати положення частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України про те, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, отже, сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Отже, твердження відповідача про порушення місцевим судом частини 2 статті 198 Господарського кодексу України при перерахунку вартості товарів з врахуванням валютного еквіваленту згідно курсу НБУ станом на день розрахунку є безпідставним.

Таким чином, враховуючі вищенаведені обставини справи та норми закону, вбачається повністю обґрунтованим первісний позов в частині вимог про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 407886,49 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач за первісним позовом також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 19285,08 грн. за період з 16.11.2008 по 11.03.2009 на підставі п. 6.2 договору та 146806,12 грн. штрафу, нарахованого за період з 16.11.2008 по 11.03.2009, на підставі п. 6.2.1 договору.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку прострочення, допущеного покупцем при оплаті вартості поставленого товару, Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день допущеного прострочення.

Згідно з п. 6.2.1 Договору у разі допущення покупцем факту прострочення (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого Товару на строк понад два місяці, Продавець має право додатково стягнути з Покупця штраф в розмірі половини відсотка від вартості кожної партії Товару, оплату якої було прострочено, за кожний день допущеного прострочення.

Вбачається, що пункт 6.2. договору повністю відповідає зазначеним нормам закону, тоді як неустойка про яку зазначено у пункті 6.2.1. фактично підпадає під розуміння поняття «пеня»наведеного у статті 549 Цивільного кодексу України.

Як вірно зазначає заявник зустрічного позову, зі змісту вказаної статті випливає те, що пеня являється триваючою неустойкою. Тобто, і у пункті 6.2. і у пункті 6.2.1. передбачена відповідальність одного виду.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому, пеня вказана у пунктах договору доповнює одна одну, які в сумі перевищують подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Перевищення цього ліміту є порушенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та статті 343 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Крім того, згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За таких обставин, зустрічний позов в частині вимог про визнання недійсним пункту 6.2.1. договору № 15/03/2007 від 22.03.2007 укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" і товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" підлягає задоволенню.

Вимоги первісного позову про стягнення суми пені на підставі пункту 6.2. договору є повністю обґрунтованими.

Однак, судова колегія враховує те, що у відзиві на позовну заяву відповідач просив не застосовувати по відношенню до нього неустойку у вигляді пені у зв’язку з важким фінансовим станом. Так, відповідач посилався на те, що відповідно до Статуту, довідки ЕДРПОУ, товариство з обмеженою відповідальністю "АТФ Макон" є сільгоспвиробником, отримані від позивача хімічні препарати використовувало для виробництва сільгосппродукції, товариство з обмеженою відповідальністю "АТФ Макон" здійснювало постачання даній хімічній продукції також підприємствам сільгоспвиробникам, які, у свою чергу, повинні були провести розрахунок з товариством з обмеженою відповідальністю "АТФ Макон" після реалізації урожаю зернових. Виходячи з такого планування, Договором № 15/03/2007 від 22.03.2007 і був передбачений термін остаточного розрахунку - до 15.11.2008. Проте, у зв'язку з фінансовою кризою і обвальним падінням цін на зернову продукцію, контрагенти товариства з обмеженою відповідальністю "АТФ Макон" не змогли своєчасно провести розрахунок за отриману хімічну продукцію. У зв'язку з даними об'єктивними обставинами, товариство з обмеженою відповідальністю "АТФ Макон" не змогло виконати в передбачений договорів термін свої зобов'язання по оплаті товару. Крім того, відповідач посилався на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо попередження негативних наслідків впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу", відповідно до якого, підприємствам агропромислової спрямованості пролонгуються прострочені суми банківських кредитів без нарахування штрафів і пені, а також передбачений ряд інших мерів по захисту аграріїв від кризи.

Господарському суду частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України та пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надано право зменшувати розмір неустойки, у зв’язку з чим висновок місцевого суду про необхідність зменшення розміру пені на 50 % є правомірним. Тому позовні вимоги позивача щодо стягнення пені обґрунтовано задоволені у розмірі 9642,54 грн.

Крім того, вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2410,63 грн. за період з 16.11.2008 по 11.03.2009.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання заявника апеляційної скарги на мирову фінансову кризу, яка особливо вплинула на фінансовий стан аграрного сектору економіки України до якого входить товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон", а тому відповідача необхідно звільнити від 3 % річних відхиляються апеляційною інстанцією, оскільки Закон України від "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу" не звільняє боржника, який прострочив строк виконання зобов’язання, від сплати 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" 3 % річних у розмірі 2410,63 грн., розрахованих за період 16.11.2008 по 11.03.2009 підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним та зустрічним позовами покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2009 у справі №2-24/1396-2009 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Первісний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон" (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Одеська, 9, оф. 29, ідентифікаційний код 32177872) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, оф. 401, ідентифікаційний код 31563866р/р 26006286403001 в Київському ГРУ Приватбанку, МФО 321842) 407886,49 грн. основного боргу, 9642,54 грн. пені, 2410,63 грн. річних, 4156,90 грн. державного мита та 26,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 6. В інший частині первісного позову відмовити.

7. Зустрічний позов задовольнити частково.

8. Визнати недійсним пункт 6.2.1. договору № 15/03/2007 від 22.03.2007 укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" і товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-торгова фірма "Макон".

9. В інший частині зустрічного позову відмовити.

10. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Ю.М. Гоголь