Постанова № 10769596, 22.06.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

05 серпня 2009 року Справа № 2-22/10869-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Сіош" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 26.03.2009 у справі №2-22/10869-2008

за позовом приватного підприємства "Сіош" (вул. Грушевського, 85/1, м. Івано-Франківськ, 76018); (вул. Грушевського, 9б, кв. 1, м. Івано-Франківськ, 76018)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей плюс ВВ" (вул. Алея Дружби, 15-а, м. Євпаторія, 97400)

про стягнення 4552486,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2009 у справі № 2-22/10869-2008 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з приватного підприємства "Сіош" в доход Державного бюджету 25398,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було представлено належних доказів виконання ним певних робіт за договором на суму, яка є предметом спору.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято при неповному дослідженні всіх обставин справи.

Так, позивач зазначає, що ним було побудовано два дерев’яних котеджу і здійснені всі внутрішні роботи.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд не вчинив всіх необхідних дій, а саме не викликав до суду замовника (відповідача), не призначив експертизу та не вирішив питання забезпечення позову. Також, приватне підприємство "Сіош" вказує на те, що місцевий суд повинен був визначити суму позову.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки відповідач суд не повідомив. Від позивача 04 серпня 2009 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Сіош" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2008 між приватним підприємством "Сіош" (виконавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Прометей плюс ВВ" (замовник) укладений договір на виконання будівельних робіт, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується провести на об'єкті замовника будівельні облицювальні роботи в дерев'яних будинках (котеджах), розташованих за адресою: м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 15А, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (том 1, а. с. 5 –6).

Об'єм виконаних робіт полягає у наступному: установка дерев'яних виробів у тому числі вагонки, стель, плінтусів, підлоги, балконів, обналички - поповерхнево; перший та другий поверхи - 574 кв. м., третій поверх - 217,12 кв. м., балкони - 414,64 кв. м., мансарди - 54 кв. м.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що зміна об'єму робіт, передбачених цим договором, може бути проведена тільки за погодженням сторін.

Згідно з п. 2.1. договору, вартість будівельних робіт за даною угодою є договірною та попередньо складає 213850,00 грн.

Оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом передоплати у розмірі 33% від вартості виконуваних робіт, передбаченої п. 2.1., остаточний розрахунок проводиться по закінченню виконаних Виконавцем і прийнятих Замовником робіт. Порядок оплати, передбаченої пунктом 2.2. договору, здійснюється протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку на здійснення передоплати, а оплата по закінченню виконаних робіт проводиться протягом 10 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних і прийнятих робіт по виставленому рахунку виконавця.

Матеріалами справи підтверджується, що платіжними дорученнями № 136 від 27.05.2008 на суму 50000,00 грн., № 105 від 15.05.2008 на суму 60000,00 грн., на суму 116 від 22.05.2008 на суму 20000,00 грн. відповідачем була проведена попередня оплата на загальну суму 130000,00 грн. Позивач вищенаведені обставини по суті підтверджує і у якості доказу чого надає банківські виписки (том 1, а. с. 12).

Обставини справи вказують на те, що позивачем виконувались тільки будівельні облицювальні роботи в дерев’яних будинках (котеджах), види, об’єми і вартість яких були визначені договором.

Згідно акту зупинки робіт від 05.06.2008, дефектного акту від 02.06.2008 та акту виконаних робіт від 05.06.2008 вартість фактично виконаних приватним підприємством "Сіош" облицювальних робіт складає 130000,00 грн., які і були сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "Прометей плюс ВВ".

Вбачається, що вимоги приватного підприємства "Сіош" ґрунтуються на локальному кошторисі на загально будівельні роботи. Однак, колегія суддів зазначає, що локальний кошторис був складений позивачем в односторонньому порядку і не затверджений замовником - товариством з обмеженою відповідальністю "Прометей плюс ВВ".

Вартісні показники форми повинні бути відображені по рівню цін, визначених в договірній ціні, складеній в поточних цінах і узгоджених із замовником. В даному випадку договором встановлена вартість робіт у розмірі 213850,00 грн. (п. 2.1. договору).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів узгодження у двосторонньому порядку зміни об'єму робіт, передбачених договором, позивачем суду не представлено. Не наданий суду позивачем також і двосторонній акт виконаних робіт на суму, яка ним заявлена у позові.

Одним із доводів позовних вимог є те, що заборгованість відповідача виникла за договірними зобов'язаннями, що мали місце між ТОВ "Прометей плюс ВВВ" та МП "Каратул" на підставі договору постачання товару № 2 від 01.08.2007. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, при відсутності трьохсторонніх договорів, або договору субпідряду, такі доводи є неспроможними. При цьому, не були представлені також і докази наявності повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей плюс ВВ" про уступку права вимоги, або заміни сторони у зобов’язанні.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд не вчинив всіх необхідних дій, а саме не викликав до суду замовника (відповідача), не призначив експертизу та не вирішив питання забезпечення позову є неспроможними, тому що, по-перше, повноважний представник відповідача приймав участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, по-друге, призначення експертизи не є обов’язком суду і доцільним у даному випадку. Забезпечення позову також не має обов’язкового характеру, при тому що у матеріалах справи взагалі відсутнє таке клопотання позивача. Визначення суми позову взагалі не входить до компетенції господарського суду.

Крім того, слід зазначити, що під час апеляційного провадження розгляд справи неодноразово відкладався, строк розгляду справи продовжувався ухвалою на один місяць для надання можливості позивачу надати будь-які інші докази в обґрунтування позову, з поясненням чому вони не могли бути представлені суду першої інстанції. Однак, позивач взагалі до суду апеляційної інстанції не з'явився та не надав пояснення яким чином він вважає, що за відповідачем склалася заборгованість у сумі, що є предметом спору і яка має значний розмір.

За викладених обставин, висновок місцевого суду про необґрунтованість позовних вимог і необхідність відмови у позові є правомірним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем при подачі апеляційної скарги сплачено лише 51,00 грн. державного мита, тоді як у відповідності до положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" він повинен був сплатити 12750,00 грн.

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв, що подаються до господарських судів майнового характеру, розмір державного мита до сплати складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом "г" пункту 2 статті 3 вказаного Декрету встановлено, що при подачі апеляційної скарги ставка державного мита встановлюється 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, приватним підприємством "Сіош" недосплачено 12699,00 грн. державного мита.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Сіош" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2009 у справі №2-22/10869-2008 залишити без змін.

3. Стягнути з приватного підприємства "Сіош" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 85/1, рахунок № 26005623 в ІФОД АППБ "Аваль", МФО 336462, ЄДРПОУ 22192017) до Державного бюджету України 12699,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді