Рішення № 10768875, 11.08.2010, Апеляційний суд Запорізької області

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 5984 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 серпня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.

Суддів: Денисенко Т.С., Приймака В.М.,

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення частини аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення частини аліментів.

В позовній заяві зазначав, що з 23.11.1991 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.04.2006 року шлюб між ними розірвано. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.04.2006 року з нього на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини його доходів, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.04.2006 року щомісяця та до досягнення дітьми повноліття.

З 22.06.2007 року він з колишньою дружиною ОСОБА_2 в одній квартирі не мешкають. Відповідачка разом з дітьми виїхала за адресою : АДРЕСА_1, утворивши нову родину.

12.10.2007 року відповідачка вигнала зі свого місця проживання старшу доньку ОСОБА_4, у звязку з чим, він вимушений був звернутися до органів опіки та піклування Дніпровського та Заводського районів м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та органів міліції. З 12.10.2007 року по теперішній час ОСОБА_4 за своїм бажанням мешкає разом з ним. Відповідачка продовжувала мешкати разом з молодшою донькою ОСОБА_5 та своїм співмешканцем ОСОБА_6 Відповідачка, отримуючи аліменти, Ѕ частину аліментів витрачала на утримання молодшої доньки, а іншу Ѕ частину аліментів на утримання старшої доньки, в період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року поштовими переказами повертала на його адресу, які він отримав. Однак, починаючи з травня 2008 року по 03.11.2009 року, відповідачка перестала повертати йому частку аліментів для утримання старшої доньки, привласнюючи собі аліменти на двох дітей повністю, які за період з 01.05.2008 року по 03.11.2009 року склали 14230,27 грн., хоча ОСОБА_2 повинна була половину аліментів у розмірі 7115,13 грн. будь-яким зручним для неї способом передавати ОСОБА_4 або йому на утримання старшої доньки, яка мешкала з батьком та перебувала на його утриманні, сама відповідачка з 12.10.2007 року добровільно не наддавала ніякої матеріальної допомоги на утримання старшої доньки. Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2009 року зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.04.2006 року з ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 з 1/3 на ј частину його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, продовживши стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили до повноліття доньки, в решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 14.11.2009 року. З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача і повернути ОСОБА_4 50% аліментів, що сплачувалися ним на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період з 01.05.2008 року по 03.11.2009 року шляхом внесення 7115,13 грн. на особистий рахунок ОСОБА_4 у відділенні Державного ощадного банку України м. Дніпродзержинська.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти, які були сплачені ним на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 за період проживання її з ним з 01.05.2008 року по 12.11.2009 року в сумі 7263,72 грн., шляхом внесення їх на особистий рахунок у відділенні Home Credit Bank м. Дніпродзержинська за адресою: 51931 м. Дніпродзержинськ пр. Леніна, буд.. №40, реквізити банку : ВАТ „ХК Банк”, МФО 307123, код ОКПО 26237202, р/р 29249001, призначення платежу: для поповнення картки НОМЕР_1 ОСОБА_3, а також судові витрати по справі на загальну суму 192 грн., які складаються з : 72 грн. судовий збір, 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.05.2008 року по 12.11.2009 року в сумі 7263 грн. 72 коп., шляхом внесення їх на особистий рахунок у відділенні Home Credit Bank м. Дніпродзержинська за адресою: 51931 м. Дніпродзержинськ пр. Леніна, буд.. №40, реквізити банку : ВАТ „ХК Банк”, МФО 307123, код ОКПО 26237202, р/р 29249001, призначення платежу: для поповнення картки НОМЕР_1 ОСОБА_3 , а також судові витрати на загальну суму 192 грн. ( з них 72 грн. судовий збір, 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи), а всього 7455 грн. 72 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Так, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3, посилався на положення ст. 179 Сімейного Кодексу України, згідно якої аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на імя кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням та на ст. 186 цього Кодексу, якою передбачено контроль за цільовим витрачанням коштів. Зокрема, частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Проте, вирішивши спір таким чином, що на користь позивача було стягнуто (тобто, повернуто від одержувача аліментів ОСОБА_2) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 за період з 01 травня 2008 р. по 12 листопада 2009 р. в сумі 7263 грн. 72 коп., суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає в наступному.

По-перше, законом не передбачено повернення аліментів, які було стягнуто за рішенням суду на користь одного з батьків на утримання дитини навіть за умов, що дитина проживає з іншим із батьків або з підстав нецільового використання коштів.

Хоча статтями 191, 194 СК України передбачена можливість стягнення за минулий час аліментів, присуджених судом (або заборгованості за аліментами), проте, до правовідносин, які мають місце в даній справі, положення ст. ст. 191, 194 не можуть застосовуватися.

Якщо дитина, на утримання якої стягнуто аліменти на користь одного з батьків, перейшла проживати до іншого з батьків, останній має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру стягнутих аліментів або подати до суду позов про стягнення аліментів на утримання дитини (згідно ст. ст. 192, 193 СК України).

Суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права статті 186 СК України, оскільки платник аліментів, хоч і має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про припинення стягнення аліментів на імя іншого з батьків за умов нецільового витрачання аліментів проте, законом не передбачено його право на повернення аліментів, які вже було стягнуто з нього на користь іншого з батьків.

При цьому суд може ухвалити рішення про зменшення розміру аліментів, яке повинно здійснюватися від дня набрання чинності рішенням суду, а не від дня предявлення позову.

Суд також може ухвалити судове рішення про припинення стягнення аліментів на імя одержувача (у разі нецільового витрачання ним аліментів) з подальшим стягненням аліментів на особистий рахунок дитини.

Частиною 2 статті 186 СК України визначено, що у разі нецільового витрачання аліментів за рішенням суду аліменти вносяться на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Проте, суд першої інстанції, проігнорувавши вимоги закону, ухвалив стягнути з відповідача аліменти не на особистий рахунок дитини ОСОБА_4 - у відповідному (за місцем проживання дитини) відділенні Державного ощадного банку України, а на розрахунковий рахунок № 29249001 у відділенні Home Credit Bank м. Дніпродзержинська - для поповнення картки НОМЕР_1, виданої на імя ОСОБА_3

Крім того, суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач ОСОБА_3 надав суду копію рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04.03.2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання дитини.

З матеріалів справи, доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 та пояснень сторін в засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що на день ухвалення оскаржуваного судового рішення існували такі судові рішення, що набрали чинності:

- рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2009 р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, згідно якого визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_3 за адресою:АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 щомісяця, починаючи з 20 жовтня 2008 року, аліменти в розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_4 в особі батька дитини ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 48-49);

- рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 листопада 2009 р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх дітей, згідно якого зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська від 28.04.2006 р. з ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 з 1/3 до ј частини його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, продовживши стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили до повноліття доньки (т. 1, а. с. 80-81).

Таким чином, питання про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 - було врегульовано в судовому порядку не тільки на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, але й на день подачі ОСОБА_3 позовної заяви про повернення частини аліментів, які витрачались не за цільовим призначенням.

Як зазначав позивач в позовній заяві, та сторонами не заперечувалось, відповідач ОСОБА_2, отримуючи аліменти, Ѕ частину аліментів витрачала на утримання молодшої доньки, а іншу Ѕ частину аліментів на утримання старшої доньки, в період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року поштовими переказами повертала на адресу ОСОБА_3, які він отримав. Починаючи з травня 2008 року відповідач перестала повертати йому частку аліментів для утримання старшої доньки.

Законом не передбачено обовязок відповідача ОСОБА_2 повертати одержані нею аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, яка стала проживати з батьком, поштовими переказами відповідач частково повернула одержані нею аліменти в добровільному порядку.

Оскільки за судовим рішенням від 04 березня 2009 року стягнення проводилось, починаючи з 20 жовтня 2008 року, ОСОБА_2 09.11.2009 року направила грошовий переказ на імя ОСОБА_3 на суму заборгованості 5291 грн. 92 коп. (т. 2, а. с. 47).

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду не відповідає і вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, згідно яких рішення суду повинно бути законним тобто, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом та обґрунтованим - ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення наступного змісту: ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: