Рішення № 10767279, 09.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2010 р. Справа № 47/209-10

вх. № 6995/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Тимофеєвої Н.О.- директора;

відповідача - не з"явився;

3-ї особи - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна", м. Ізюм

до Харківської міської ради, м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-4" загальною площею 1554,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95.

Представник відповідача у призначене судове засідання 09 серпня 2010 року не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду 03 серпня 2010 року відзив на позовну заяву (вх.№ 15061) в якому пояснює, що проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "Б-4" загальною площею 1554,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95 заперечує та просить справу розглядати за його відсутності. Представник третьої особи у судове засідання не з’явився. Надав через канцелярію господарського суду лист (вх.№15060), в якому просить розглянути справу за їх відсутністю, відповідно до вимог закону та наданих документів, яка судом була розглянута та задоволена.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" створено 23.12.2003 року на підставі проведених загальних зборів засновників, рішення яких зареєстровано у виконавчому комітеті Ізюмської міської ради Харківської області.

На підставі рішення Харківської міської ради від 22.11.2006р. №171/06 між позивачем та відповідачем в особі Харківського міського голови було укладено договір оренди землі від 30.01.2007р., відповідно до якого у користуванні позивача перебуває земельна ділянка загальною площею 0,2937 га., що знаходиться в м. Харків, вул. Котлова, 95, з цільовим призначення - землі житлової та громадської забудови.

Позивачем за власні кошти виконано будівництво нежитлової будівлі, літ. "Б-4", загальною площею 1554,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95. Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівництва, тобто самочинно.

Комунальним підприємством "Харківське районне бюро технічної інвентарізації" на замовлення позивача 03 червня 2010 року було виготовлено технічний паспорт громадського будинку що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95, загальною площею 1554,8 кв.м.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлової будівлі було замовлено у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НТК Енерго-Тайм» (ліцензія АВ №458970) технічний висновок про стан будівельних конструкцій самовільно збудованої нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95, загальною площею 1554,8 кв.м.

Відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій і можливості експлуатації самовільно збудованої нежитлової будівлі літ. "Б-4" по вул. Котлова, 95 у м. Харкові, визнана такою, що - знаходиться в задовільному стані, який забезпечує несучу здатність, необхідну для подальшої експлуатації. Будь-яких суттєвих ознак порушення цілісності конструкцій на момент обслідування не встановлено. Зовнішній огляд приміщень і фасадів будівлі і цілому не виявив наявності пошкоджень і деформацій несучих і огороджуючих конструкцій і відхилення від архітектурно-будівельних норм. Застосовані матеріали і розміри конструктивних елементів володіють достатньою надійністю і відпоповідають вимогам будівельних норм по несучій здатності. Ступінь зносу несучих ї огроджуючих конструкцій не перевищує гранично допустимих параметрів. Конструктивні елементи і планування об'єкту на момент обслідування в цілому не протирічать будівельно-технічним, протипожежним і санітарно- гігієничним вимогам. Всі інженерні комунікації об'єкту під'єднанні до мереж живлення і знаходяться в робочих режимах експлуатації.

У зв'язку з завершенням будівництва нежитлової будівлі літ. "Б-4" позивач звертався до Харківської міської ради з проханням розглянути питання щодо збереження збудованої нежитлової будівлі за адресою: місто Харків, вулиця Котлова, 95 та видати правовстановлюючі документи на здійснене будівництво, проте даний лист залишився без відповіді, тобто позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином. Але згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від01.07.2004р. та п. 1.5. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відносяться до об’єктів нерухомого майна, тобто до об’єктів, право власності на які підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном –це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

Право розпорядження –це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам, Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових будівель, а саме Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

          Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

          Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п 3.4. "Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом" затвердженого Рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом об’єкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на нежитлову будівлю є обгрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що Позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на Позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 376, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача та третьої особи про слухання справи за відсутністю їх представника - задовольнити.

2.Позов задовольнити повністю.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА" (код 32778133, Харківська область, місто Ізюм, вулиця Соборна, 31, 64300) право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-4" загальною площею 1554,8 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95.

Суддя

Справа №47/209-10

Повний текст рішення підписано 11 серпня 2010 року.