Рішення № 10767175, 03.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 57/96-10

вх. № 5111/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Представник позивача - Молочко Н.Г., дов. №1163 від 03.03.2010р.

Відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 3845,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -КП "Міський інформаційний центр", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у сумі - 3845 грн. 62 коп., з яких заборгованість за щомісячне користуванням місцем за договором № 1115 від 01.06.2009 р. у розмірі - 743,51 грн.; пеня за неповну сплату платежів за договором № 1115 від 01.06.2009 р. у розмірі - 130,61 грн.; неустойка за прострочення повернення місця за договором № 1115 від 01.06.2009 р у розмірі- 2971,50 грн. Також позивач просить суд зобовязати відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому - передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій за адресою м. Харків, вул.Героїв Праці,19; а також просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобовязань по договору № 1115 від 01.06.2009 р про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2010 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12 липня 2010 року об 11:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 липня 2010 року, у звязку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів, відкладено розгляд справи на 03 серпня 2010 року о 12:00 год.

Позивач у призначеному судовому засіданні 03 серпня 2010 року позов підтримав та просив суд його задовольнити у повному обсязі, надав через канцелярію суду заяву (вх. № 16428) про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на звернення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ, просить стягнути з відповідача судові витрати за отримання довідки у розмірі 20,40 грн.

Розглянувши зазначену заяву позивача та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 15062), в якому посилаючись на те, що ухвалу суду від 12 липня 2010 року ним було отримано 27 липня 2010 року та те, що позивач не надіслав позовної заяви та доданих до неї документів, просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

При цьому статтею ст.. 69 ГПК України, встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Матеріали справи свідчать, що позовна заява отримана господарським судом Харківської області 07 червня 2010 року.

Зясовуючи обставини, викладені відповідачем в клопотанні, судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 20.07.2010 року, місцезнаходження відповідача 61172, м. Харків, вул.. Зубарєва, буд 35, корпус А, кв. 54.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що в матеріалах справи є належні докази надіслання позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви (а.с.7), та надіслання судом процесуальних документів.

З наданого відповідачем клопотання вбачається, що відповідач був повідомлений про розгляд у господарському суду Харківської області даної справи, проте, відповідач правами наданими ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі зявитись особисто або направити свого повноважного представника для ознайомлення з матеріалами даної справи та участі у судовому засіаданні не скористався.

Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, надати докази тощо). Проте, витребуваних судом документів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні відповідача про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

При цьому зі змісту ст.. 77 ГПК України вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Присутній в судовому засіданні 03 серпня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 червня 2009 року між КП "Міський інформаційний центр" (далі позивач), та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далівідповідач) укладено договір № 1115 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі-договір), відповідно до умов якого позивач по справі надав в користування відповідачу місце, яке знаходиться в комунальній власності для розташування спеціальної конструкції, згідно з додатком № 1 до договору: кронштейн на опорі (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, вул.Героїв Праці, 19, строком з 01 червня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Факт передачі місць підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами 01 червня 2009 року.

На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 01.06.2009р. відповідачу встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: кронштейн на опорі (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці,19 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2009 року відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.07.2009 р. №312 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» відповідач отримав дозвіл на розміщення спеціальної конструкції: кронштейн на опорі (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 19.

Відповідно до п. 4.1. Договору та Додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями у розмірі 202 грн. 18 коп., у т.ч. ПДВ .

Відповідно до п. 4.2. Договору встановлено, що „Якщо на момент укладання договору «Користувач» не має дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" (відповідач) щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25 % відсотків від суми, передбаченої п. 4.1. цього договору, що складає 50,55 грн. (з ПДВ)."

Пунктами 4.5, 4.6 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без виставлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Пунктом 2.1 договору сторонами передбачений термін дії договору - набирає законної сили з 01 червня 2009 р. та діє до 31 грудня 2009 р.

У звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надане у користування місце, у відповідача виникла заборгованість у сумі 743 грн. 51 коп.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобовязання згідно договору від №1115 від 01.06.2009 року виконав належним чином, але відповідач свої зобовязання не виконав, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за договором від 01.06.2009 року №1115 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем за договором № 1115 від 01.06.2009 р., у розмірі 743 грн. 51 коп., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.1 договору сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за договором № 1115 від 01.06.2009року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 05.06.2010 року по 03.06.2010 року склала: 130,61 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.6 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано не припиняється.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 130,61 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

У відповідності до п. п.п. 8.1.2 договору, договір припиняє свою дію, якщо користувач (відповідач) не платить, несвоєчасно, або не у повному обсязі вносить платежі за користування місцями”

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано на адресу відповідача лист № 5039 від 19.10.2009 року про припинення дії Договору №1115 від 01.06.09р. через десять днів з дати відправлення даного листа та з вимогою погасити виниклу заборгованість у 5-ти денний строк.

Проте, як зазначає позивач, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.

Відповідно до п. 8.2. договору сторони домовились, що у разі припинення дії цього договору на підставах, передбачених підпунктами 8.1.2, 8.1.3, 8.1.8 пункту 8.1. договору він вважається таким, що припинив свою дію через 10 днів з дати відправлення користувачу письмового повідомлення про припинення дії договору.

Таким чином, станом на 29.10.2009 року, договір № 1115 від 01.06.2009 року припинив свою дію.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору відповідач зобовязаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі Актів прийому-передачі, які складаються «Користувачем» та підписуються уповноваженими представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок.

Згідно з п. 5.2. місця вважаються фактично повернутими з моменту підписання Актів прийому - передачі.

У відповідності до п. 6.2 Договору №1115 від 01.06.2009 року сторонами встановлена відповідальність за неповернення користувачем (відповідачем) місць наданих у користування у вигляді неустойки у розмірі 7% від суми, передбаченої п. 4.1 цього договору за кожен день прострочення виконання зобовязання щодо повернення місць за цим договором. У звязку з тим, що відповідач не повернув у відповідності до умов договору, надане йому в користування місце, позивач нарахував за період з 06 листопада 2009 року по 03 червня 2010 року неустойку за кожен день затримки у розмірі 2971,50 грн.

У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобовязання по звільненню і передачі повернення місця позивачеві на підставі акту прийому-передачі у встановлений договором строк, позовна вимога щодо стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення місця за період з 06 листопада 2009р. по 03 червня 2010 (на момент подачі позову) у розмірі - 2971 грн. 50 коп. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, що підлягає задоволенню.

Як встановлено вище, договір № 1115 від 01.06.2009 року припинив свою дію, проте, відповідач у встановленому договором порядку та строки не передав надане в користування місце, отже, позовні вимоги позивача щодо зобовязання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності та було надано відповідачу для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці,19 підлягають задоволенню.

Розглянувши уточнення позивача в частині стягнення з відповідача 20,40 грн. судових витрат за отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на те, що у відповідності до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат, які покладаються при задоволенні позову на відповідача входять: державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, повязані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи. Крім того, у відповідності до ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладений на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем для долучення до матеріалів справи надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копію платіжних доручень № 997,957, від 20.07.2010 р. про сплату 20,40 грн. Суд не може прийняти ці документи в якості належних та допустимих доказів понесення судових витрат позивачем, що повязані саме з розглядом цієї справи, а не іншої.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 526, 530, 546, 548, 598, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 179, 216, 230, 343 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (61172, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розташування спеціальної конструкції за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці 19.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61172, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АТ " Банк Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) заборгованість за щомісячне користуванням місцем за Договором №1115 від 01.06.2009р. у розмірі - 743,51 грн.; пеня за неповну сплату платежів за Договором №1115 від 01.06.2009р. у розмірі - 130,61 грн.; неустойка за прострочення повернення місця за Договором №1115 від 01.06.2009р. у розмірі - 2971,50 грн.; держмито у розмірі - 187,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі - 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення 20,40 грн. в задоволенні позову відмовити.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення підписано 05 серпня 2010 року

справа № 57/96-10