Рішення № 10767146, 03.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 61/143-10

вх. № 5677/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сороченко В.І., довіреність №07/568 від 12.07.10р.;Топчий Н.О., довіреність № 654 від 03.08.10р.;

відповідач не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу за позовом Відкрите акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Чапаєво Красноградського району Харківської області

про стягнення 41826,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ "Харківське підприємство автобусних станцій", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 22971,12грн., а також 18855,49 грн. пені. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

29.07.2010р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№14680 ), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 22971,12грн., а також 1745,39 грн. пені. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

В судовому засіданні 03.08.2010р. представники позивача позовні вимоги підтримали з урахуванням, наданої заяви про зменшення розміру позовних вимог , а також супровідним листом (вх.№14684) надали додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

Відповідач в судове засідання , призначене на 03.08.2010р. не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву , не надав. Ухвала про порушення провадження у справі від 25.06.2010р. та ухвала від 13.07.2010р., направлені на адресу відповідача , зазначену в позовній заяві (63332, Харківська область, Красноградський район, с.Чапаєво), повернулись на адресу господарського суду з довідкою поштового відділення зв"язку "за заначеною адресою не проживає". З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання ФОП ОСОБА_3 є: 63332, Харківська область, Красноградський район, с.Чапаєво.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_3, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутні в судовому засіданні 03.08.2010 року представники позивача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 13.07.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

02.06.2009 року між ВАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі) було укладено договір №169 оренди нежилого приміщення , у відповідності до умов якого позивач надає відповідачу на умовах оренди окреме приміщення автостанції Красноград , загальною площею 240,0кв.м., що складається з частини залу очікувань , для використання з метою розміщення кафе швидкого харчування , за адресою : м.Красноград, вул.Полтавська ,91.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі приміщення , підписаним сторонами 02.06.2009р.

Відповідно до п.3.1 договору розмір щомісячної плати за користування майном визначається угодою сторін і на момент підписання договору складала 8160,00грн. та ПДВ 1632,00грн.

Згідно п.3.1 договору орендна плата вноситься до 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок або готівкою в касу позивача.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожен слідуючий місяць змінюється з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п.3.3 договору остаточні розрахунки проводяться згідно наданого рахунку протягом 5 днів після отримання рахунку.

Відповідно до п.6.1 договір діє з моменту його підписання до 31.12.2011р.

Відповідач , в порушення умов договору , взяті на себе зобов"язання , щодо оплати за користування приміщенням , належним чином не виконував, у зв"язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями стосовно погашення заборгованості, які відповідач залишив без відповіді та без виконання.

18.02.2010р. договір №169 оренди нежилого приміщення від 02.06.2009р. за згодою сторін було достроково розірвано.

Позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором №169 оренди нежилого приміщення від 02.06.2009р., про що свідчать наявні в матеріалах справи , підписані обома сторонами акти сдачі - приймання виконаних послуг та акти звірки взаємних розрахунків.

Відповідач свої зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати, не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 22971,12 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 22971,12 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором №169 оренди нежилого приміщення від 02.06.2009р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором №169 оренди нежилого приміщення від 02.06.2009р. у сумі 22971,12 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 22971,12 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 4.2 договору у випадку прострочення платежу або перерахування в неповному обсязі , відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1,0% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1745,39 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на всю суму заборгованості у сумі 1745,39 грн. , розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 1745,39 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, 610, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду судом .

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (63332, Харківська область , Красноградський район , с.Чапаєво, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (61001, м.Харків, пр.Гагаріна, 22, ідентифікаційний код 03115293) 22971,12 грн. заборгованості з орендної плати, пені у сумі 1745,39 грн., а також 247,16грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 04.08.2010р.

Справа №61/143-10.