Рішення № 10767117, 28.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2010 р. Справа № 50/119-09

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Усатий В.О.

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Заїка Я.О.,дов. від 16.09.2009 р.,

1-ого відповідача - не з"явився

2-ого відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Володимир-Волинська птахофабрика"

до 1) Товариства з обмеженою відповідльаністю "Спіка І", м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідльаністю "ЛГ-Кредо Плюс", м. Луганськ

про стягнення 300000,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 300000,00 грн. за невиконання договору комісії № 10-07/08 від 10.07.2008 р. та договору № 87 на виконання транспортних послуг від 01.10.2008 р.

Ухвалою суду від 04.08.2009 р. задоволено заяву позивача - Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" про вжиття заходів до забезпечення позову частково.

В судове засідання 16.09.2009 р. сторони не з"явилися, витребуваних документів не представили.

Враховуючи нез"явлення сторін та ненадання витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 28.09.2009 р.

В судове засідання 28.09.2009 р. представник позивача з"явилася, однак витребуваних документів не представила.

В судове засідання 28.09.2009 р. відповідачі не з"явилися, витребуваних документів не представили та про причини неявки не повідомили.

Ухвалою заступника голови суду від 28.09.2009 р. продовжений строк розгляду справи, за межами строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на 1 місяць до 04.11.2009 р., для можливості надання сторонами документів, які необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 28.09.2009 р. відкладений розгляд справи на 19.10.2009 р.

13.10.2009 р. до суду від 1-ого відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 04.08.2009 р. про забезпечення позову.

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, суд зупинив провадження у справі до розгляду апеляційною інстанцією апеляційної скарги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 04.08.2009 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 50/119-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу 1-ого відповідача залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 23.12.2009 р. враховуючи повернення справи з апеляційної інстанції, суд призначив справу до розгляду на 13.01.2010 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 11.01.2010 р. у зв'язку з відпусткою судді Усатого В.О. , справу № 50/119-09 передано для розгляду судді Погореловій О.В.

13.01.2010 р. на адресу господарського суду Харківської області надійшла заява другого відповідача (вх. № 6) про відвід судді Погорелової О. В. по даній справі.

Також, 13.01.2010 р. (вх. № 7) на адресу господарського суду Харківської області надійшло клопотання другого відповідача про призначення колегіального розгляду даної справи в зв’язку з її складністю.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 13.01.2010 р. відхилено заяву другого відповідача (вх. № 6) про відвід судді Погорелової О. В., задоволено клопотання другого відповідача (вх. № 7) про призначення колегіального розгляду справи № 50/119-09 та для її розгляду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Погорелова О. В., судді Здоровко Л. М. та Присяжнюк О. О.

13.01.2010 року до господарського суду від представника другого відповідача надійшло клопотання про проведення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, яке було задоволено колегією суддів, у зв"язку з чим подальший розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні 13.02.2010 року представник другого відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року.

Судова колегія, вислухавши представника другого відповідача, а також враховуючи неявку в судове засідання представників позивача та першого відповідача, відклала розгляд справи на 18.01.2010 р.

Проте, розгляд справи 18.01.2010 р. не відбувся у зв"язку з поданням ТОВ "ЛГ-Кредо Плюс", м. Луганськ касаційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.08.2009 р. та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 березня 2010 року касаційна скарга ТОВ "ЛГ-Кредо-Плюс" задоволена частково. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року та ухвала господарського суду Харківської області від 04.08.2009 року скасовані.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 19.04.2010 р. у зв'язку з виходом судді Усатого В.О. з відпустки , справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Погорелова О.В., суддя Присяжнюк О.О.

Враховуючи повернення справи з касаційної інстанції, суд призначив справу до розгляду в засіданні господарського суду 12.05.2010 р.

В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті представники позивача та 2-ого відповідача надали клопотання про нездійснення фіксації судового засідання 12.05.2010 р. за допомогою технічних засобів, яке було задоволено колегією суддів.

В судове засідання 12.05.2010 р. представник 1-ого відповідача не з"явився, причин неявки не повідомив, витребуваних документів не представив.

В даному судовому засіданні представник позивача надав клопотання про відкладання розгляду справи у зв"язку з необхідністю надання суду всіх необхідних документів в підтвердження своїх позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.05.2010 р. за клопотанням сторін, судом продовжений строк розгляду справи за межами строку, встановленого ст.69 ГПК України.

Враховуючи необхідність надання сторонами витребуваних та додаткових документів, суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 09.06.2010 р.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшло клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу (вх. № 1310 від 09.06.2010 р.).

В судове засідання 09.06.2010 р. відповідачі не з"явилися, причин неявки не повідомили.

Розглянувши клопотання позивача про нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, суд його задовольнив.

В судовому засіданні 09.06.2010 р. представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 13103 від 09.06.2010 р.), в якій просить суд стягнути з відповідача 607125,00 грн., яка була прийнята судом.

Враховуючи нез"явлення відповідачів та необхідність отримання їх відзиву на збільшення позовних вимог, колегія суддів відклала розгляд справи на 28.07.2010 р.

В судове засідання 28.07.2010 р. представники відповідачів знов не з"явилися, відзивів на позовну заяву з урахуванням наданих позивачем уточнень не надали.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані документи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

10.07.2008 року між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір комісії №10-07/08, відповідно до п. 1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов’язується за рахунок комітента від свого імені заключити з третіми особами (постачальниками) договори по поставці продукції на умовах викладених в цьому договорі та додатках до нього.

Підпунктом 3.1. пункту 3 договору комісії до обов’язків комісіонера віднесено здійснення правочинів на умовах найбільш вигідних комітенту та за його вказівками; проведення переговорів з постачальниками товару, підписання від свого імені та за рахунок комітента договорів на поставку товару; прийняття від постачальників товару та організацію його передачі комітенту на умовах вказаних в діючому договорі.

Проте, 1-й відповідач умови договору комісії в частині укладення договорів на поставку товару з третіми особами та організацію передачі товару за місцем передачі: с. Федорівка, Володимир-Волинського району, ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», як визначено пп. 2.1. пункту 2 цього ж договору не виконав, у зв"язку чим 01.10.2008 р. позивач самостійно уклав договір №87 на виконання транспортних послуг (далі - Договір № 87) з 2-м відповідачем.

Пунктом 1.1. Договору №87 визначено, що замовник – ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» доручає, а перевізник – ТОВ «ЛГ-КРЕДО ПЛЮС» виконує послуги з перевезення вантажів на підставі заявок переданих факсом, модемом, телефоном або іншим способом.

Пунктом 1.2. Договору №87 встановлено обов’язок замовника сплатити вартість виконаних робіт відповідно до даного договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що виконання транспортних послуг підтверджується актом виконаних робіт.

Відповідно п.4.3 Договору № 87, за домовленістю сторін розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок перевізника, шляхом передачі векселя або будь-яким іншим способом, який не заборонений діяючим законодавством.

Судом встановлено, що позивач у відповідності до умов Договору №87 перерахував на розрахунковий (поточний) рахунок 2-ого відповідача 914250,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №43 від 28.01.2009 року, №774 від 11.03.2009 року, №292 від 11.03.2009 року, №112 від 12.03.2009 року, №173 від 16.04.2009 року., а також актом звіряння розрахунків між позивачем та 2-м відповіадчем.

2-й відповідач надав позивачу за Договором №87 послуг на загальну суму 307125,00 грн., що підтверджується актами надання послуг №0003865 від 03.12.2008 року, №0003912 від 10.12.2008 року, №0003950 від 17.12.2008 року, №0003978 від 24.12.2008 року, №0004012 від 31.12.2008 року.

Вказані акти виконаних робіт є первинними документами у визначенні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та підтверджують проведення господарських операцій з автоперевезень вантажів.

Суд не приймає в якості доказів виконання з боку 2-ого відповідача послуг із перевезення акти надання послуг від 30.01.2009 року, 26.01.2009 року, 21.01.2009 року, 14.01.2009 року на загальну суму у розмірі 307125,00 грн., оскільки вказані акти стосуються виконання умов іншого договору №03 від 04.01.2009 року, що не є предметом спору.

Проте, на суму перерахованої позивачем в розмірі 607125,00 грн. 2-й відповідач послуги по перевезенню не надав, у зв"язку з чим позивач втратив інтерес до виконання цього зобов"зання , про що повідомив 2-ого відповідача та запросив повернути перераховані грошові кошти в сумі 607125,00 грн., що залишилося без відповіді.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи у 2-ого відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за Договором №87 у розмірі 607125,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір № 87 містить в собі ознаки як договору про надання послуг, так і договору перевезення вантажу.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 908,909 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 906 ЦК України встановлено відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Разом з тим, відповідно до статті 622 ЦК України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов’язання, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з надання послуг по перевезенню товару на здійснену позивачем оплату в сумі 607125,00 грн. не здійснив, грошові кошти не повернув та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що 2-й відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з 2-ого відповідача заборгованості в сумі 607125,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не довів, що між неналежним виконанням 1-ого відповідача Договору комісії та необхідністю використовувати транспортні послуги автотранспортом 2-ого відповідача наявний причинно-наслідковий зв'язок.

Відповідно до статті 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов’язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

Із тексту Договору комісії не випливає, що для доставки комітенту – ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» товару комісіонер – ТОВ «СПІКА І» зобов’язувалося використовувати автотранспорт ТОВ «ЛГ-КРЕДО ПЛЮС».

Крім того, відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що Договір комісії було укладено між позивачем та 1-м відповідачем, а Договір №87 - між позивачем та 2-м відповідачем самостійно, при цьому вказані договори не містять положень щодо солідарної відповідальності 1-ого та 2-ого відповідачів перед позивачем. Також, настання солідарного обов’язку в даному випадку не передбачено і законодавством України.

Отже, заборгованість за Договором №87 у розмірі 607125,00 грн. не є солідарним обов’язком ТОВ «ЛГ-КРЕДО ПЛЮС» та ТОВ «СПІКА І».

Суд дійшов висновку, що позовна вимога ВАТ «Володимир-Волинська патхофабрика» про стягнення з ТОВ «СПІКА І» солідарної заборгованості за Договором №87 у розмірі 607125,00 грн. є безпідставною та необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на 2-ого відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 612,622,628,629, 610, 611, 612, 901,902,903,906,908,909 Цивільного кодексу України, статтями 171,173, 179, 188, 193, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛГ-КРЕДО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 35239810, п/р 26006311567701 в АБ «Південний», м.Одеса, МФО 328209, 91033; місцезнаходження: м. Луганськ, вул.Дніпропетровська, 53А) на користь Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00851376, п/р 26004301000551 в ХФВАТ ВТБ Банк, МФО 350631, місцезнаходження: 44700, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с.Федорівка) заборгованість за договором №87 на виконання транспортних послуг від 01.10.2008 року у розмірі 607125,00 грн., 6071,25 грн. держмита та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя Усатий В.О.

суддя

суддя