Рішення № 10767092, 05.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2010 р. Справа № 37/175-09

вх. № 4779/5-37

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача –Радюк І.В.

відповідача –не з?явився

розглянувши справу за позовом СВК "Батьківщина", с.м.т. Котельва

до ТОВ НВФ "Сінтал, Д" м. Харків

про стягнення 3171041,38 грн.

та зустрічним позовом Науково-виробничої фірми "Сінтал"Д" - товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина", смт. Котельва

про визнання недійсною окремої частини договору

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 37/175-09 :

- за позовом, з урахуванням уточнень від 05.08.09, Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" до Науково-виробничої фірми "Сінтал"Д" - товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення з Науково-виробничої фірми "Сінтал"Д" - товариство з обмеженою відповідальністю суми основної заборгованості - 2579720,06 грн., штрафу - 257972,01 грн., 3% річних - 52159,82 грн., втрат від інфляції - 281189,49 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно договору купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 01/2008-ПСЗ від 13.06.2008 р. та додаткових угод до нього;

- та зустрічним позовом Науково-виробничої фірми "Сінтал"Д" - товариство з обмеженою відповідальністю до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" про визнання недійсним абзацу другого ст. 25 договору № 01/2008-ПСЗ купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 13.06.2008 р.

Науково-виробнича фірма "Сінтал"Д" - товариство з обмеженою відповідальністю, через канцелярію господарського суду 13.11.2009 р. за вх. № 28051, надала клопотання про призначення судових експертиз, в якому просить суд призначити по справі судову технічну експертизу документів та судову почеркознавчу експертизу документів, посилаючись на те, що відповідач не підписував договір №01/2008-ПСЗ.

Також, відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. №21834 від 02.09.09) про витребування у позивача додаткових доказів по справі.

Науково-виробнича фірма "Сінтал"Д" - товариство з обмеженою відповідальністю подала апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.09.2009 р. по справі № 37/175-09.

08.06.10 справа №37/175-09 повернулася до господарського суду Харківської області.

Ухвалою заступника голови суду від 14.06.10, у зв?язку з відпусткою судді Доленчука Д.О., справу було передано до розгляду судді Тихому П.В.

Оскільки, справа повернулася до господарського суду Харківської області провадження по справі було поновлено та призначено її розгляд на 05.07.10.

Також, 30.04.10 (вх. №9713) до суду надійшла щє одна зустрічна позовна заява НВФ "Сінтал"Д" в якій він просить суд стягнути з СВК "Батьківщина" на його користь 15271,20 грн. заборгованості за договором №32/2008-П від 22.08.08 та 109324,00 грн. заборгованості по договору №34/2008-П від 18.09.08. В обгрунтування цього зустрічного позову, відповідач вказує на те, що він, на підставі договорів №32/2008-П та №34/2008-П поставив на адресу позивача товар, а позивач оплату його вартості не здійснив.

Розглянувши зустрічний позов відповідача (вх. №9713 від 30.04.10) суд встановив, що відповідач звернувшись до суду 30.04.10 з ще одним зустрічним позовом, порушив правила об"єднання вимог, оскільки, зобов"язання, які виникли у сторін та на які вказує відповідач в зустрічному позові від 30.04.10 є зовсім іншими, а вимоги, викладені в цьому зустрічному позові не пов"язані з первісними вимогами позивача.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що сумісний розгляд всіх цих вимог перешкоджатиме з"ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що в свою чергу суттєво утруднить вирішення спору, у зв?язку з чим, зустрічну позовну заяву відповідача (вх. №9713 від 30.04.10) було повернуто без розгляду.

Представник відповідача, НВФ «Сінтал «Д»- товариство з обмеженою відповідальністю, в судове засідання 05.07.10 не з?явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відзиві на позовну заяву, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий у власність цукровий буряк врожаю 2008 року (основна заборгованість) повинна розраховуватись іншим чином ніж це зроблено позивачем в позові та становити іншу суму, сторони при укладанні правочину переплутали види (способи) виконання грошових зобов’язань (штраф з пенею), зарахування однорідних вимог на суму 109324,00грн. та на суму 15271,20 грн. не мало місця. У зв’язку з чим просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

05.07.2010р., у судовому засіданні, суд розглянув подані НВФ «Сінтал «Д»- товариство з обмеженою відповідальністю через канцелярію господарського суду 13.11.2009 р. за вх. №28051 клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів та судово - почеркозначої експертизи документів, яке обґрунтовувалось тим, що генеральний директор відповідача Могила В.В. особисто не підписував договір № 01/2008-ПСЗ від 13.06.2008р., а підпис відтворений за допомогою факсиміле та клопотання вх. №21834 від 02.09.09 про витребування у позивача додаткових доказів по справі.

Представник Позивача заперечувала проти заявленого клопотання та просила суд у його задоволенні відмовити і надала до суду письмові заперечення, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши вказані вище клопотання, суд вирішив відмовити у їх задоволенні з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Таким чином, висновки судових експертів є тільки різновидом доказів, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Абзацом 3 пункту 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. N02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»встановлено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких підстав суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів, які відображають дійсні обставини справи і не міститься будь-яких доказів, які викликають сумніви у їх достовірності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням наданих до суду уточнень, в повному обсязі. Проти вимог зустрічного позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13.06.2008 р. між НВФ «Сінтал «Д»- товариство з обмеженою відповідальністю та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Батьківщина»був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 01/2008-ПСЗ.

Згідно ст. 1 договору, за цим договором продавець (позивач за позовом та відповідач за зустрічним позовом) зобов'язується передати товар у власність покупцеві (позивачу за зустрічним позовом та відповідачу за первинним позовом), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму.

Відповідно до ст. 2 договору, під товаром в цьому договорі розуміється цукровий буряк врожаю 2008 року, який зобов'язаний відповідати вимогам ДСТУ 4327:2004 та якісним характеристикам, які встановлені цим договором.

Згідно ст. 3 договору, загальна кількість товару у заліковій вазі, яку продавець (позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом) зобов'язаний передати покупцеві (позивачу за зустрічним позовом та відповідачу –за первинним) у власність за договором, складає: 8 000,0 тонн.

Відповідно до ст. 4 договору, вартість 1 (однієї) тонни товару у заліковій вазі становить: 260,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Згідно ст. 5 договору, загальна ціна договору становить: 2080 000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 6 договору товар має бути прийнятий покупцем на бурякоприймальному пункті, який розташований за адресою: Харківська область, Краснокутський район, село Пархомівка.

Згідно ст. 7 договору, покупець (відповідач по справі) частково або повністю оплачує товар продавцю (позивачу по справі) шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця (попередня оплата) за кожну 1000,0 тонн. Таким чином, укладеним сторонами договором строк виконання обов’язку з оплати отриманого товару не встановлено.

Відповідно до ст. 8 договору, товар має бути переданий у строк до 20.11.2008р.

13.06.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1, якою сторони домовились, що до початку відвантаження товару вони укладуть відповідну додаткову угоду з уточненням ціни і кількості.

02.09.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої ст. 4 договору сторони виклали в новій редакції, визначивши вартість 1 тонни товару в розмірі 270,00 грн., з урахуванням ПДВ, а ст. 5 договору виклали у новій редакції визначивши загальну ціну договору в розмірі 2160000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

03.10.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно з якою ст. 3 договору виклали в новій редакції, визначивши загальну кількість товару у заліковій вазі в розмірі 12 000.0 тонн (стаття 1 угоди), а ст. 4 договору виклали в новій редакції, визначивши вартість 1 тонни товару в розмірі 270,00 грн., з урахуванням ПДВ (стаття 2 угоди). Статтю 5 договору теж виклали у новій редакції та встановили, що загальна ціна договору становить: 3240000,00грн. з урахуванням ПДВ.

06.10.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно з якою ст. 3 договору сторони виклали в новій редакції, визначивши, що загальна кількість товару у заліковій вазі, який продавець зобов’язаний передати покупцеві складає 12887,852 тонн (стаття 1 угоди), а ст. 5 договору теж виклали у новій редакції та встановили, що загальна ціна договору становить: 3479720,00грн. з урахуванням ПДВ. Усі інші умови договору №1/2008-ПСЗ були залишені без змін.

30.09.2008р. на виконання умов договору позивач (відповідач за зустрічним позовом) передав відповідачеві (позивач за зустрічним позовом) цукровий буряк на суму 1136 522,62 грн., про що свідчить накладна № 425, довіреність № 449706 від 30.09.2008, податкова накладна від 30.09.2008, а 22 жовтня 2008 року - на суму 2343 197,44 грн., про що свідчить накладна № 469, довіреність № 449717 від 01 жовтня 2008 року, податкова накладна від 22.10.2008.

Таким чином, позивач (відповідач за зустрічним позовом) передав у власність відповідача (позивач за зустрічним позовом), а останній прийняв цукровий буряк на загальну суму 3479720,06 грн., що підтверджується наданими до суду первинними документами, оригінали яких були надані суду для огляду.

          З наданих до матеріалів справи документів та пояснень сторін, вбачається, що відповідач визнає факт укладення між сторонами договору №01/2008-ПСЗ купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 13.06.2008р. та підтверджує факт виконання умов договору (поставку цукрового буряка) Сільськогосподарським виробничім кооперативом «Батьківщина», а також, факт прийняття ним поставленого товару. Данні підтвердження мають місце у відзиві на позовну заяву, який був наданий НВФ «Сінтал «Д»- товариством з обмеженою відповідальністю до господарського суду, а також, у відзиві на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних у матеріалах справи документів, а саме з повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що відповідач отримав першу вимогу позивача про сплату грошових коштів (претензію) 24 листопада 2008 року та, у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, був зобов’язаний провести сплату за товар до 01 грудня 2008 року, але даного зобов’язання він не виконав.

За платіжним дорученням № 1630 від 05.09.2008р. відповідач перерахував 05.09.2008р. на підставі договору позивачу 500 000,00 грн.; за платіжним дорученням № 1966 від 10.10.2008 р. відповідач перерахував 13.10.2008р. на підставі Договору позивачу 100 000,00 грн.; за платіжним дорученням № 2064 від 15.10.2008р. відповідач перерахував 15.10.2008р. на підставі договору позивачу 250 000,00 грн.; за платіжним дорученням № 2177 від 30.10.2008 р. відповідач перерахував 30.10.2008 р. на підставі договору позивачу 50 000,00 грн.

З платіжних доручень № 1630 від 05.09.2008р., № 1966 від 10.10.2008р., № 2064 від 15.10.2008р. та №2177 від 30.10.2008р. випливає, що всього перераховано відповідачем позивачу на підставі договору грошові кошти в загальному розмірі 900 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач передав у власність відповідача цукрового буряку урожаю 2008 року на загальну суму в розмірі 3479 720,06 грн., а відповідач - перерахував позивачу за отриманий у власність цукровий буряк урожаю 2008 року загальну суму в розмірі 900 000,00 грн., з чого випливає, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий у власність цукровий буряк урожаю 2008 року (основна заборгованість) становить 2579 720,06 грн.

Зміст правочину (договору) становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

У ст. 203 ЦК України визначено основні критерії чинності правочину та за зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується відсутність підстав для визнання правочину або окремої його частини недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, факт наявності укладання сторонами договору №01/2008-ПСЗ купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 13.06.2008р. та розмір заборгованості, що виникла на підставі цього договору підтверджується у тому числі у направленому НВФ «Сінтал «Д»- товариство з обмеженою відповідальністю на адресу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина»листі вих. №192 від 29.05.2009, який підписано Могилою В.В., генеральним директором НВФ «Сінтал «Д»- товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 25 договору, покупець не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця зобов'язаний сплатити штраф, розмір якого складає 10 (десять) відсотків від ціни товару.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 230 ГК України також встановлює, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П. 4 ст. 231 ГК України передбачає, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, закон відрізняє два різновиди неустойки (штраф та пеню) и дозволяє застосовувати кожен з двох видів неустойки на розсуд сторін по договору та самостійно встановлювати розмір штрафу.

Як вбачається з поданих до суду документів сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу N 01/2008-ПСЗ від 13.06.2008р. без будь-яких зауважень.

Отже, підписуючи договір, позивач за зустрічним позовом, у відповідності з п. 3 ст. 181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафу у розмірі передбаченому п.25 договору.

Як вже було зазначено вище, у відповідності до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Сумою невиконаного по договору зобов’язання, неоплаченою ціною товару є 2579720,06 грн., таким чином, розмір штрафу складає 257972,01 грн.

Суд вважає помилковим посилання відповідача у зустрічному позові на те, що штраф може встановлюватися сторонами правочину за будь-яке порушення зобов'язання, окрім відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Безпідставним також є твердження відповідача і про те, що якби не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати граничний розмір встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 83 ГПК України встановлює, що приймаючі рішення господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штраф, пеню). Але Вищій арбітражний суд України в п. 3.9.2. Роз’яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»з змінами та доповненнями зазначив, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Матеріалами справи підтверджується відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (лист Вищого господарського суду, від 07.04.2008, №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 109324,00 грн. та суму 15271,20 грн.

Отже, викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог і відмови в задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 2579720,06 грн. боргу, штраф - 257972,01 грн., 3 % річних –52159,82 грн., втрати від інфляції 281189,49 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові –на позивача.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, листом Вищого господарського суду від 07.04.2008, №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", Роз’ясненням від 18.09.97 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», Роз’ясненням Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. N 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», ст.ст. 4, 12, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 44, 47-49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ`Д»- Товариства з обмеженою відповідальністю вх. №28051 від 13.11.2009 р. відмовити.

В задоволенні клопотання Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ`Д»- Товариства з обмеженою відповідальністю вх. №21834 від 02.09.09 відмовити.

Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина»до Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ`Д»- Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ`Д»- Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Харків, вул. Чкалова, 7, код ЄДРПОУ 14073681) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» (Полтавська обл., с.м.т. Котельва, вул. Петровського, 97, код ЄДРПОУ 03773174) суму основного боргу у розмірі 2579720,06 грн., штраф - 257972,01 грн., 3 % річних –52159,82 грн., втрати від інфляції 281189,49 грн., 25500 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ`Д»- Товариства з обмеженою відповідальністю до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина»відмовити повністю.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Тихий П.В.