Рішення № 10766452, 05.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2010 р.Справа № 3/81-1219 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження –Тернопілля», м. Тернопіль вул. С.Бандери , 34а , офіс 7 ( код ЄДРПОУ 33271627)

          до відповідача Приватного підприємства «Продекспорт», м. Тернопіль вул. Живова, 15 (код ЄДРПОУ 30047671)

          про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача:          Петрович Н.В. - представник по довіреності №242 від 02.08.2010р.

від відповідача:          не з‘явився

          Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження –Тернопілля», м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства “Продекспорт”, м. Тернопіль про стягнення заборгованості на суму 6009 грн. 65 коп., в тому числі 5494 грн. 80 коп. основного боргу , 514 грн. 85 коп. пені.

          Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату , час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.07.2010р. за № 2908957, у тому числі в порядку, передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 , свого письмового відзиву на позов суду не надав, а тому спір вирішено по наявних у справі документах, в порядку ст.. 75 ГПК України .

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

01 січня 2006 року           Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження –Тернопілля» (виконавець) та Приватне підприємство “Продекспорт” (замовник) уклали між собою договір про централізоване спостереження за установкою пожежної автоматики за №252/2 , згідно якого замовник передає, а виконавець приймає під спостереження та експлуатаційне обслуговування сигналізацію встановлену на об‘єктах , перерахованої в дислокації - розрахунку ( додаток 1) , що є невід‘ємною частиною договору. Спостереження за УПА здійснюється цілодобово баз постановки / зняття системи під охорону.

У відповідності до п.3.1. даного договору, ціна однієї години спостереження , експлуатаційного обслуговування однієї умовної установки сигналізації за цим договором визначається на підставі розрахунку виконавця , який узгоджується з замовником.

Оплата за надані послуги відповідно до визначених тарифів та кількості годин спостереження здійснюється щомісячно шляхом перерахування замовником відповідної суми , вказаної у дислокації - розрахунку вартості наданих послуг , шляхом виставлення рахунків виконавцем не пізніше 15 днів до початку наступного місяця ( п.3.2. Договору)

П.4.2. п.п. 4.2.4. даного договору , сторони передбачили обов‘язок замовника - своєчасно оплачувати послуги надані виконавцем.

Цей договір укладається строком на 1 (один ) рік і набуває чинності з дня його підписання. Якщо за 30 днів до закінчення терміну Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення , договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же термін. ( п.7.1. Договору).

У відповідності до додатку до договору №252/2 від 01.01.2006р. про централізоване спостереження за установкою пожежної автоматики , вартість послуг за спостереження за УПА , згідно додатку №1 до вказаного договору становить 457 грн. 90 коп.

Позивач виконав свої договірні зобов‘язання належним чином , виконав роботи замовлені відповідачем , в свою чергу відповідач прийняв роботи , що підтверджується актами наданих послуг, належним чином завірені представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи) .

Однак, відповідач не повністю здійснив оплату за виконані роботи .

Внаслідок невиконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов‘язань , станом на дату подання позовної заяви виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 5494 грн. 80 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг , згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.02.2010р. та 25.05.2010р. позивачем надіслано відповідачу претензії відповідно за №38 та за №45/193 про неналежне виконання договірних зобов’язань, про що свідчать фіскальні чеки №3762 від 25.02.2010р. та №0641 від 26.05.2010р. (факт отримання підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення за №4096079 від 01.03.2010р. та за №473273 від 02.06.2010р.), які залишені відповідачем без реагування..

Оцінивши представлені документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу на суму 5494 грн. 80 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню .

Згідно п. 3.3. вказаного договору, у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період надання послуг , від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до умов Договору, за несвоєчасне виконання грошового зобов‘язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 514 грн. 85 коп. , яка відповідачем не сплачена.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України)

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. (ст.. 550 ЦК України)

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.. 551 ЦК України)

У відповідності до вимог ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставинах справи , суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені на суму 514 грн. 85 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України , покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 510, 525, 526, 530, 549, 559, 551, Цивільного кодексу України, ст. ст. 173 , 193, 230 ГК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Приватного підприємства “Продекспорт”, м. Тернопіль вул. Живова, 15 А ( код ЄДРПОУ 30047671)           в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження –Тернопілля», м. Тернопіль вул. С.Бандери , 34а , офіс 7 ( код ЄДРПОУ 33271627) - 5494 грн. 80 коп. боргу, 514 грн. 85 коп. пені, 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита , 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу . Видати наказ.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, “09” серпня 2010 року , через місцевий господарський суд.

4. Рішення направити сторонам по справі.

Суддя