Рішення № 10766424, 27.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2010 р.Справа № 12/52-835 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Дніпрометиз/ДМВО/", пр. Газети "Правда", 20, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль

про стягнення 239802,05грн.

За участю представників сторін від:

позивача: Кривошеєва Н.В. –представник (довіреність №456 від 29.04.2010р.);

відповідача: Дзядик В.В. –представник (довіреність від 24.05.2010р.)

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

ВАТ "Дніпрометиз/ДМВО/" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог №697 від 12.07.2010р.) про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" 190000,00грн. –основного боргу за поставлений товар згідно договору купівлі –продажу продукції №1456/09 від 30.10.2009 року, 31136,90грн. –пені, 14055,00грн. –інфляційних, 4610,15грн. –3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань, передбачених п. 4.1. договору №1456/09 купівлі-продажу продукції, укладеного між сторонами 30.10.2009р., щодо оплати товару поставленого останньому на виконання зазначеного договору згідно специфікацій по накладних №13333 від 03.11.2009р., №13814 від 11.11.2009р., №14006 від 17.11.2009р., внаслідок чого останньому нараховано пеню, інфляційні та річні.

Відповідач у відзиві на позов (з врахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог №697 від 12.07.2010р.), підтриманого повноважним представником в судовому засіданні 27.07.2010 р. визнає заборгованість частково в частині стягнення 190000,00грн. боргу та 36996,77грн. штрафних санкцій згідно угоди № 1 про розстрочення боргу за договором від 15.02.2010 р., за якою TOB "Тотус", для врегулювання суперечностей в досудовому порядку, визнало суму боргу станом на 15.02.2010 р., який був розрахований продавцем згідно специфікацій, а не згідно договору № 1456/09, і становив 326 996, 77 грн., дана угода підписана TOB "Тотус" і відправлена на адресу ВАТ "Дніпрометиз". Спираючись на дану угоду, TOB "Тотус" старалось слідувати графіку погашення боргу, визначеному в ній, проте, звертаючись з позовом в суд, продавець (позивач) не визнає змісту угоди, проте, на його думку про легітимність зазначеної угоди свідчить електронна переписка сторін. Разом з тим, просить суд в позові відмовити.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 27.07.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому зазначив, що угода № 1 про розстрочення боргу за договором від 15.02.2010 р. немає юридичної сили, оскільки позивачем не підписувалась.

В порядку ст.. 77 ГПК України в судовому засіданні 27.07.2010р. оголошувалася перерва з 10год.20хв. до 16год.00хв.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов’язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

30 жовтня 2009р. між відкритим акціонерним товариством "Дніпрометиз /ДМВО/", як Продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Тотус", як Покупцем, укладено договір №1456/09 купівлі-продажу продукції (далі –договір), у відповідності до умов п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов’язався передати у власність Покупцю металопродукцію (товар), а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити товар на передбачених даним договором умовах, при цьому номенклатурний перелік, асортимент, кількості, ціна та вартість товару узгоджуються сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.

Сторони домовились, що постачання товару здійснюється партіями; асортимент і кількість товару, узгоджених до постачання партій, визначається в специфікаціях.

Як стверджує позивач, визнає відповідач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, Продавець згідно узгоджених сторонами специфікацій №1 від 02.11.2009р., №2 від 11.11.2009р., №3 від 17.11.2009р. по накладних на відпуск товарів на сторону №13333 від 03.11.2009р., №13814 від 11.11.2009р., №14006 від 17.11.2009р. передав, а Покупець прийняв зазначений у накладних товар (металопродукцію) загальною вартістю 493999,11грн..

Умовами укладеного договору сторони також визначили порядок проведення розрахунків за відпущений Товар. Так, у відповідності до п.п. 4.1. оплата за товар по даному договору здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця (позивача) не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому товар було відвантажено, тобто, товар поставлений відповідачу по вищезазначеним накладним мав бути оплачений останнім не пізніше 30.11.2009р.

Згідно п. 8.2. договору у випадку порушення строку оплати, передбаченого п. 4.1. Покупець зобов’язався сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченої продукції, за кожен день прострочення.

Разом з тим, в Специфікаціях сторони домовились, що за порушення строку оплати або неповну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої у встановлений строк суми за кожен день прострочення.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань, передбачених п. 4.1. договору щодо оплати продукції, позивачем на адресу останнього направлено претензію від 02.02.2010р. №26/108 з вимогою погасити заборгованість в сумі 335000,00грн., яка виникла станом на 01.02.2010р., сплатити пеню за період з 01.12.2009р. до 01.02.2010р. в розмірі 22545,19грн. (нарахованої в розмірі, встановленому в Специфікаціях), а також відповідно до приписів ст.. 625 ЦК України сплатити інфляційні втрати за грудень 2009 року в розмірі 3015,00грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 01.12.2009р. по 01.02.2010р. включно в розмірі 1854,01грн. Дана претензія отримана товариством 08.02.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №1867524, яке знаходиться в матеріалах справи.

Договір №1456/09 купівлі-продажу продукції від 30 жовтня 2009 року,укладений між сторонами в письмовій формі.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як встановлено ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У відповідності з ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як слідує з матеріалів справи, 16 лютого 2010 року на електронну адресу позивача відповідачем направлено угоду №1 про розстрочення боргу за договором від 15.02.2010р. (додаток до договору №1456/09 купівлі-продажу продукції від 30.10.2009р.), (далі - угода), підписану повноважною особою та завірену печаткою товариства з боку відповідача.

Згідно з умовами угоди про розстрочення боргу за договором відповідачем визнається заборгованість 326996,77грн. станом на 15.02.2010р., яка складається із суми основного боргу за поставлений товар на виконання договору згідно вищезазначених специфікацій, яка становить 290000,00грн., з суми нарахованої пені за період з 01.12.2009р. по 15.02.2010р., яка становить 25830,19грн. (нарахованої в розмірі, встановленому в Специфікаціях), а також з інфляційних за грудень 2009р. –січень 2010р. в розмірі 9045,00грн. та 3% річних за період з 01.12.2009р. по 15.02.2010р. в розмірі 2121,58грн.

Відповідно до п. 3.1. угоди ТзОВ "Тотус" зобов’язалося в строк до 01.07.2010р. включно перерахувати на розрахунковий рахунок ВАТ "Дніпрометиз/ДМВО/" суму боргу в розмірі 326996,77грн. за наступним графіком: з 16.02.2010р. по 28.02.2010р. –50000,00грн. основного боргу, з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. –70000,00грн. основного боргу, з 01.04.2010р. по 30.04.2010р. –70000,00грн. основного боргу, з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. –70000,00грн. основного боргу, з 01.06.2010р. по 01.07.2010р. –30000,00грн. основного боргу та 36996,77грн. штрафних санкцій (пеню, річні, інфляційні).

Пункт 4.1. угоди передбачає, що в разі порушення Боржником (відповідачем) строків оплати за даною угодою, Кредитор (позивач) має право звернутися до суду з позовом про стягнення з Боржника в примусовому порядку боргу та штрафних санкцій на дату прийняття рішення по справі.

19.02.2010р. на електронну адресу відповідача надійшло повідомлення з проханням надіслати на адресу позивача оригінал даної угоди, що свідчить про отримання останнім електронної копії угоди, направленої 16.02.2010р.

В абзаці першому частини першої статті 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони чи до її представника ( лист, телеграма тощо) або вчинення дій, які свідчать при схвалення угоди ( прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і таке інше).

Позивачем 23.03.2010р. на електронну адресу відповідача направлено лист від 23.03.2010р. №143/03, підписаний комерційним директором товариства, в якому позивачем зазначено, що на виконання Угоди про розстрочення боргу № 1 від 15.02.2010р. ТОВ "Тотус" зобов’язувалось перерахувати до 28.02.2010р. частину основного боргу перед ВАТ "Дніпрометиз" в сумі 50000,00грн., проте перераховано лише 30000,00грн., з них 20000,00грн. з запізненням, і додано, що до 31.03.2010р. товариство повинно перерахувати 20000,00грн. за лютий і ще 70000,00грн. за березень.

Також 15.04.2010р. відповідачу направлено лист від 15.04.2010р. №193/04 з вимогою виконати свої поточні зобов’язання, передбачені Угодою про розстрочення боргу.

Як слідує із наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 12.07.2010р., підписаного та завіреного печаткою з боку позивача, відповідачем дійсно протягом 16.02.2010р. –28.02.2010р. сплачено 10000,00грн. боргу, а 15.03.2010р. та 17.03.2010р. ще 20000,00грн., як це зазначено в листі від 23.03.2010р. №143/03, про це свідчать також долучені відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення про сплату боргу №11617 від 26.02.2010р., №11662 від 15.03.2010р., №11694 від 17.03.2010р., дані кошти зараховані позивачем в рахунок погашення боргу, що свідчить про прийняття останнім виконання зобов’язань відповідача, передбачених угодою, і відповідно схвалення угоди.

З огляду на те, що між сторонами стосовно укладення угоди про розстрочку погашення боргу згідно договору велась переписка, при цьому листи позивача засвідчують його погодження з запропонованими відповідачем графіком погашення боргу та відповідно визнання укладення між сторонами угоди про розстрочення боргу, що має наслідком обов’язковість її умов для сторін, позивачем приймалось виконання зобов’язань відповідача, передбачених угодою щодо сплати боргу відповідно до графіку, а тому суд вважає, що сторонами дотримана вимога письмової форми правочину між юридичними особами, та дійшов висновку про укладення даної угоди, яка є додатком до договору, у зв’язку з чим відхиляє посилання позивача на неукладеність спірної угоди.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідачем в якості доказів часткового погашення заборгованості згідно договору та угоди надано суду платіжні доручення, які також зазначені позивачем в наданому суду акті звірки, згідно яких товариством за період з 26.02.2010р. по 19.04.2010р. сплачено лише 100000,00грн. основного боргу, в порушення графіку розстрочки боргу решту боргу та 36996,77грн. штрафних санкцій відповідачем в строки, встановлені п. 3.1. угоди не перераховано.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем строк встановлений п. 4.1. договору порушено, за порушення даного строку він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору у вигляді сплати пені, що згідно розрахунку позивача (доданого до позовної заяви без врахування заяви про зміну позовних вимог), який визнаний відповідачем в угоді про розстрочення боргу за період з 01.12.2009р. по 15.02.2010р. становить 25830,19грн.

При цьому, враховуючи заяву позивача про зміну позовних вимог, в якій останній здійснив перерахунок пені, розрахувавши її розмір за період з 01.12.2009р. по подвійній обліковій ставці НБУ за кожен день прострочення, пеня за період з 01.12.2009р. по 15.02.2010р. становить 14663,46грн. (розрахунок здійснений судом додається), яку позивач просить стягнути з відповідача за вказаний період відповідно до зазначеної заяви.

Крім того, згідно з приписами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем строк оплати товару, встановлений п. 4.1. договору, порушено, внаслідок чого на вимогу кредитора він зобов’язаний сплатити інфляційні втрати за грудень 2009р. –січень 2010р. в розмірі 9045,00грн. та 3% річних за період з 01.12.2009р. по 15.02.2010р. в розмірі 2121,58грн.

Згідно вищезазначеної угоди відповідач зобов’язався сплатити пеню, інфляційні та річні з 01.06.2010р. по 01.07.2010р.

Як стверджує позивач, відповідач станом на день заявлення позову заборгованість в сумі 190000,00грн. за поставлений товар на виконання договору не погасив, як і не сплатив пеню, річні та інфляційні.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про повну оплату товару, отриманого на виконання укладеного між сторонами договору, про сплату пені за період з 01.12.2009р. по 15.02.2010р. в розмірі 14666,32грн., а також з інфляційних за грудень 2009р. –січень 2010р. в розмірі 9045,00грн. та 3% річних за період з 01.12.2009р. по 15.02.2010р. в розмірі 2121,58грн. суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість по сплаті основного боргу в сумі 190000,00грн., 14663,46грн. пені, 9045,00грн. втрат від інфляції та 2121,58грн. –3 % річних.

Крім того, відповідно до приписів ст.625 ЦК України, у зв’язку з порушенням відповідачем графіку погашення заборгованості, встановленого п. 3.1. угоди, враховуючи вимоги позивача про сплату відповідачем інфляційних за період до червня 2010р. та річних за період до 13.07.2010р., відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що з 29.02.2010р. –червень 2010р. становить 284грн.60коп. та 3% річних від простроченої суми, що за період з 29.02.2010р. (кінцева дата першого періоду погашення боргу згідно графіка –28.02.2010р.) по 13.07.2010р. (кінцева дата поданого позивачем періоду нарахування) становить 989грн.57коп. (Розрахунок здійснений судом додається).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1499,00грн. –3% річних та 4725,40грн. інфляційних задоволенню не підлягають, оскільки річні та інфляційні в цій частині нараховані позивачем без врахування умов розстрочення суми боргу згідно угоди (додатку до договору №1456/09 купівлі-продажу продукції від 30.10.2009р.).

Водночас, приймаючи до уваги, що згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання (в тому числі у вигляді неустойки (пені)) вчиняється в письмовій формі, а сторонами не встановлена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за порушення останнім зобов’язань щодо погашення заборгованості відповідно до графіку, узгодженому сторонами в угоді, то відповідно позов в частині стягнення з відповідача пені за період з 15.02.2010р. по 13.07.2010р. в розмірі 16473,44грн. задоволенню не підлягає.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 190000,00грн. основного боргу, 14663,46грн. пені, 9329,60грн. інфляційних, 3111,15грн. –3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і підтверджений матеріалами справи.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль, код 30362983, на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпрометиз/ДМВО/", пр. Газети "Правда", 20, м. Дніпропетровськ, код 05393145 - 190000грн.00коп. боргу, 14663грн.46коп. пені, 9329грн.60коп. інфляційних, 3111грн.15коп. –3% річних, 2171грн.04коп. державного мита та 213грн.66коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4.          В решті позову - відмовити

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 30 липня 2010р. через місцевий господарський суд.

Суддя