Рішення № 10766371, 15.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2010 р.Справа № 12/47-760 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом публічного акціонерного товариства "РАЙЗ", вул. Заболотного, 152, м. Київ, в особі Тернопільської філії ПАТ "Райз", вул. Промислова, 13а, с. Острів, Тернопільської області           

до приватного підприємства "Онікс", вул. С. Бандери, 24, смт. Велика Березовиця, Тернопільської області.

За участю представників від:

позивача: не з’явився

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "РАЙЗ", в особі Тернопільської філії звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення із приватного підприємства "Онікс" 8144грн.06коп. із них: 3165грн.94коп. –основного боргу в перерахунку на офіційний курс НБУ станом на 01.03.10р.; 170грн.39коп. –відсотків за користування товарним кредитом; 757грн.75коп. –пені; 884грн.04коп. –28% річних за неправомірне користування коштами; 3165грн.94коп. –збитків.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвал суду знаходиться в матеріалах справи), проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про дату, час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

-          28.04.2008р. між Закритим акціонерним товариством компанією "РАЙЗ" (Тернопільською філією) (загальними зборами акціонерів від 27.04.2010р. (протокол №9) прийнято рішення про зміну найменування товариства, а саме: із закритого акціонерного товариства "Компанія "Райз" на публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз", що підтверджується також свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №215254), далі – Постачальник, та приватним підприємством "Онікс", далі –Покупець, укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №8028/010, (далі –договір), згідно з умовами якого Постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі –товар), при цьому найменування товару, його кількість, ціна, терміни поставки, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару, нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами визначені в договорі та специфікаціях (додатки №1 та №1а), які є невід’ємними частинами договору, а Покупець (відповідач) зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п. 1.1, 1.2.);

- згідно п. 2.9 Договору та додатку №1а до нього, сторони передбачили, що розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування кредитом, встановлюється в розмірі 8 відсотків річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту;

- відповідно до п. 2.11 Договору, в плату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення Покупцем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованою відповідно до п. 2.2 договору та сплаченою покупцем;

-          згідно п. 2.7 Договору та додатків до нього, строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару Покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу (тобто як вбачається із додатку №1а - 01.11.2008р.).

Позивач на виконання умов зазначеного вище договору, згідно видаткових накладних: № ВН-10004-00908 від 07.05.2008р. на суму 123911,76грн., № ВН-10004-01016 від 22.05.2008р. на суму 20370,00грн., № ВН-10004-01070 та №ВН-10004-01071 від 27.05.2008р. на загальну суму 30054,46грн., ВН-10004-01236 від 05.06.2008р. на суму 24724,80грн.., ВН-10004-01301 від 10.06.2008р. на суму 4120,80грн., ВН-10004-01720 від 14.07.2008р. на суму 15816,96грн., ВН-10004-01721 від 28.07.2008р. на суму 17261,28грн., ВН-10004-02547 від 01.10.2008р. на суму 9138,38грн. через представника відповідача на підставі довіреностей, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи, поставив відповідачу товар на загальну суму 245398,46грн. (факт одержання засвідчується підписом повноважного представника на видаткових накладних).

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інше.

Позивач стверджує, що відповідач свого зобов’язання щодо оплати товару та відсотків за користування товарним кредитом в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим станом на 01.03.2010р. допустивши заборгованість перед позивачем в розмірі 2001,00грн., що в перерахунку на офіційний курс НБУ(довідка НБУ від 04.06.2010р. №13050-140/1710 про офіційний курс гривні до долара США станом на 01.03.2010р. знаходиться в матеріалах справи), згідно з п. 2.2 Договору, становить 3165,94грн., та 170,39грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати товару у встановлений договором строк підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2008р., який підписаний представниками сторін та завірений їх печатками без заперечень (актом встановлено, що станом на 01.12.2008р. борг відповідача за договором становив 6172,41грн.).

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про погашення боргу у повному обсязі за отриманий згідно договору товар суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг за отриманий згідно договору в сумі 3165грн.94коп. та 170грн.39коп. боргу по відсотках за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 7.3. Договору, у вигляді сплати пені в розмірі 0,3 % від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, з врахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, що за період з 01.11.2008р. по 01.05.2009р. становить 376,45грн.

Позов в частині стягнення 381,30грн. пені задоволенню не підлягає, оскільки пеня в цій частині нарахована без врахування вимог та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 (двадцять вісім) процентів річних з простроченої суми, що згідно з розрахунком позивача за період з 01.11.2008р. по 01.03.2009р. становить 884,04грн.

Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Згідно з п. 7.4 договору, за неналежне виконання грошових зобов’язань, Покупець повинен сплатити Постачальнику збитки, в розмірі 10 % неоплаченої вартості товару за перший місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 % за кожний повний чи неповний місяць прострочення, що згідно з розрахунком позивача становить 3165,94грн., які останній просить стягнути з відповідача.

Враховуючи, що відповідач зобов'язання по оплаті товару за договором поставки належним чином не виконав, беручи до уваги що умовами договору передбачено відшкодування збитків у разі неналежного виконання грошових зобов’язань Покупцем, перевіривши правильність визначення позивачем заявлених до стягнення сум суд дійшов висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми збитків за невиконання умов договору поставки.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої суми позову чи заперечень з цього приводу, а тому позовні вимоги в частині стягнення з приватного підприємства "Онікс" 3165грн.94коп. основного боргу в перерахунку на офіційний курс НБУ станом на 01.03.10р.; 170грн.39коп. відсотків за користування товарним кредитом; 376грн.45коп. пені; 884грн.04коп. –28% річних за неправомірне користування коштами; 3165грн.94коп. збитків підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами і неоспорені відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Онікс", вул. С. Бандери, 24, смт. Велика Березовиця, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30280995 на користь публічного акціонерного товариства "РАЙЗ", вул. Заболотного, 152, м. Київ, в особі Тернопільської філії ПАТ "Райз", вул. Промислова, 13а, с. Острів, Тернопільської області, ідентифікаційний код 13980201 –3165грн.94коп. основного боргу в перерахунку на офіційний курс НБУ станом на 01.03.10р.; 170грн.39коп. відсотків за користування товарним кредитом; 376грн.45коп. пені; 884грн.04коп. –28% річних за неправомірне користування коштами; 3165грн.94коп. збитків, 97грн.22коп. в повернення сплаченого державного мита та 224грн.95коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

5. В решті позову –відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя